| dbo:abstract
|
- المستير، هي ملعقة من الفضة يعلوها صليب، تُسْتَخدَم في تناول الدم المقدس من كأس الإفخارستيا، والأصل في استعمال الملعقة هو تناول القربان بها، بعد أن صار ممنوعًا تناوله باليد، وتعرفها كنائس الشرق عدا الأرمن والموارنةللكنيسة الأرثوذكسية الشرقية وتلك الكنائس الكاثوليكية الشرقية التي تتبع الطقوس البيزنطية . (ar)
- Der Kommunionlöffel (λαβίς labís, deutsch ‚Zange‘) ist ein liturgisches Gerät, das bei der Austeilung der Kommunion an die Laien in der orthodoxen Eucharistiefeier (Göttliche Liturgie) im byzantinischen Ritus verwendet wird. Er dient dazu, in Wein getränkte Prosphora-Stücke aus dem Kelch zu entnehmen und den Kommunikanten in den Mund zu legen. (de)
- La cuiller (grec ancien : Κοχλιάριον, kochliarion ; slavon d'église : Лжица, Ljítza) est un objet du culte utilisé dans les Églises d'Orient — Églises orthodoxes et Églises catholiques de rite byzantin — pour distribuer la communion aux laïcs. (fr)
- The Spoon (Greek: Κοχλιάριον, Kochliárion; Slavonic: Лжица, Lzhítza) is a liturgical implement used to distribute Holy Communion to the laity during the Divine Liturgy in some Eastern Christian rites. It is also called a cochlear, Latin for "spoon". In Western Christianity (within traditions such as Anglicanism, Lutheranism, and Methodism) a perforated spoon is used to remove any foreign particulate matter that falls into the wine. It is one of the items, in Western Christian Churches, that lies on the credence table. (en)
- Sendok (bahasa Yunani: Κοχλιάριον, Kochliárion; : Лжица, Lzhítza) dalam Gereja Timur adalah sebuah alat liturgi yang dipakai untuk membagikan Perjamuan Kudus kepada kaum awam saat Liturgi Ilahi dari Gereja Ortodoks Timur dan Gereja Katolik Timur yang mengikuti Ritus Bizantium. Ini juga disebut cochlear, kata Latin untuk "sendok". Dalam Gereja Barat (pada tradisi-tradisi seperti Anglikanisme, Lutheranisme, dan Methodisme) sebuah sendok berlubang dipakai untuk menghilangkan benda asing apapun yang berada di dalam anggur. (in)
- Łyżeczka (gr. Κοχλιάριον; cs. Лжица) – mała, srebrna lub złota łyżeczka, używana do udzielania wiernym w niektórych Kościołach chrześcijańskich Komunii świętej. (pl)
- Лжи́ца (от церк.-слав. лъжица; рус. ло́жка, польск. łуżkа, от глагола «лиза́ть») — небольшая ложка с крестом на конце рукояти, используемая в византийс��ом обряде для преподания причастия из потира верующим. Так же как дискос, потир и звездица, лжицу изготавливают из золота, серебра, олова или металлических сплавов, не дающих окиси. Во время службы касаться её разрешено только священнослужителям. Исключение делают только в том случае, если человек принимает Святые Дары во время причащения. Использование лжицы при причащении верующих символизирует посредничество Церкви при их духовном окормлении. Без использования лжицы, как правило, в церквях т.н. Вселенского православия причащаются священнослужители, которые, как и апостолы, принимают Святые Дары раздельно (то есть без смешения Тела и Крови). Только диакон при потреблении Святых Даров после литургии берёт частицы Даров из потира лжицей. Вопрос о времени появления лжицы является спорным. По мнению Иоанна Мейендорфа лжица появилась в византийском богослужебном обряде в VII веке. Первое документальное подтверждение использования такой утвари связано с Константинопольским собором 861 года. Возможно, лжица была введена в обряд с целью предотвратить случайное проливание в храмах «крови Христовой». Греческое название лжицы (λαβις — «застёжка, пряжка; клещи») отсылает к клещам, которыми серафим взял раскалённый уголь и коснулся уст пророка Исаии (Ис. 6:6). Достоверно установить время вхождения в повсеместный обиход лжицы не представляется возможным. На Руси XI века еще фиксировалось причащение мирян под двумя видами раздельно, при этом миряне причащались из чаши. В период ограничительных мер, связанных с распространением коронавирусной инфекции Covid-19, применялась различная практика, в т.ч. использование вместо лжицы одноразовых пластиковых ложек. Некоторые христианские группы, ранее использовавшие лжицу вернулись к практике причащения мирян и духовенства из чаши. В храмах вселенского православия такую практику используют при совершении т.н. литургии Апостола Иакова. В ряде христианских групп, придерживающихся Византийского обряда, находящихся вне общения со вселенским православием (АПЦ, СПАЦ, ) полностью отказались от использования лжицы при совершении причащения, вернувшись к более древней практике. (ru)
- Ложи́ця, заст. лжи́ця, лави́да (церк.-слов. лжица, грец. λαβίδα) — літургійний предмет, який вживається у грецькому та греко-католицькому обряді для причащання мирян. Являє собою металеву (золоту, позолочену срібляну або олов'яну) ложку з хрестом на кінці ручки. Ложиця символізує кліщі з вуглиною у руці Серафима, якими він торкнувся вуст пророка Ісаї, очистивши їх: «…І прилетів до мене один з Серафимів, а в руці його вугілля розпалене, яке він узяв щипцями з-над жертовника…» (Іс. 6). Про це нагадує і її грецька назва λαβίδα — буквально «кліщі». Окрім того, ложиця означає також посередництво Церкви в окормленні вірян. Впровадження ложиці до ужитку у Православній Літургії традиційно приписують Івану Золотоустому. У Давніх Церквах ложиць не було. У пам'ять про Тайну Вечерю, де Ісус роздав учням хліб та вино, і священики і миряни перших століть християнства приймали Святі Дари окремо. Священик роздавав частинки Агнця прямо у руки мирянам — чоловікам безпосередньо у долоні, жінкам — у хустки. Потім причасники відпивали Божественної Крові з потира. Кліщі Серафима з вуглинкою тут символізувала сама рука священика, якою він підносив частинку до уст причасника. Починаючи з V—IX ст. ложиці вводять до грецького обряду. Як доповідає легенда, під час архієрейства Івана Златоуста одна з жінок, прийнявши частинку Тіла Господня, віднесла її додому — щоб використати для чаклування. Дізнавшись про це, Іван Златоуст розпорядився припинити роздавати мирянам Святі Дари окремо та постановив уживання ложиці. Проте, підтверджень тому немає: не збереглося письмових свідчень, а знайдені артефакти не дозволяють однозначно ідентифікувати їх як ложки для причащання. На думку протопресвітера , ложиці стали використовувати тільки з VII ст., також стверджують, що ложиці уперше згадуються у документах Двократного собору у Костантинополі (861 рік). За допомогою ложиці священик роздає частинки Тіла Христового, змішаного з вином (Кров'ю). Причастя мирян означає прийняття Тіла Христа після його Воскресіння (обагрене Кров'ю), чим відрізняється від Причастя священослужителів, які приймають Тіло окремо — подібно апостолам на Тайній Вечері. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- المستير، هي ملعقة من الفضة يعلوها صليب، تُسْتَخدَم في تناول الدم المقدس من كأس الإفخارستيا، والأصل في استعمال الملعقة هو تناول القربان بها، بعد أن صار ممنوعًا تناوله باليد، وتعرفها كنائس الشرق عدا الأرمن والموارنةللكنيسة الأرثوذكسية الشرقية وتلك الكنائس الكاثوليكية الشرقية التي تتبع الطقوس البيزنطية . (ar)
- Der Kommunionlöffel (λαβίς labís, deutsch ‚Zange‘) ist ein liturgisches Gerät, das bei der Austeilung der Kommunion an die Laien in der orthodoxen Eucharistiefeier (Göttliche Liturgie) im byzantinischen Ritus verwendet wird. Er dient dazu, in Wein getränkte Prosphora-Stücke aus dem Kelch zu entnehmen und den Kommunikanten in den Mund zu legen. (de)
- La cuiller (grec ancien : Κοχλιάριον, kochliarion ; slavon d'église : Лжица, Ljítza) est un objet du culte utilisé dans les Églises d'Orient — Églises orthodoxes et Églises catholiques de rite byzantin — pour distribuer la communion aux laïcs. (fr)
- The Spoon (Greek: Κοχλιάριον, Kochliárion; Slavonic: Лжица, Lzhítza) is a liturgical implement used to distribute Holy Communion to the laity during the Divine Liturgy in some Eastern Christian rites. It is also called a cochlear, Latin for "spoon". In Western Christianity (within traditions such as Anglicanism, Lutheranism, and Methodism) a perforated spoon is used to remove any foreign particulate matter that falls into the wine. It is one of the items, in Western Christian Churches, that lies on the credence table. (en)
- Sendok (bahasa Yunani: Κοχλιάριον, Kochliárion; : Лжица, Lzhítza) dalam Gereja Timur adalah sebuah alat liturgi yang dipakai untuk membagikan Perjamuan Kudus kepada kaum awam saat Liturgi Ilahi dari Gereja Ortodoks Timur dan Gereja Katolik Timur yang mengikuti Ritus Bizantium. Ini juga disebut cochlear, kata Latin untuk "sendok". Dalam Gereja Barat (pada tradisi-tradisi seperti Anglikanisme, Lutheranisme, dan Methodisme) sebuah sendok berlubang dipakai untuk menghilangkan benda asing apapun yang berada di dalam anggur. (in)
- Łyżeczka (gr. Κοχλιάριον; cs. Лжица) – mała, srebrna lub złota łyżeczka, używana do udzielania wiernym w niektórych Kościołach chrześcijańskich Komunii świętej. (pl)
- Лжи́ца (от церк.-слав. лъжица; рус. ло́жка, польск. łуżkа, от глагола «лиза́ть») — небольшая ложка с крестом на конце рукояти, используемая в византийском обряде для преподания причастия из потира верующим. Так же как дискос, потир и звездица, лжицу изготавливают из золота, серебра, олова или металлических сплавов, не дающих окиси. Греческое название лжицы (λαβις — «застёжка, пряжка; клещи») отсылает к клещам, которыми серафим взял раскалённый уголь и коснулся уст пророка Исаии (Ис. 6:6). (ru)
- Ложи́ця, заст. лжи́ця, лави́да (церк.-слов. лжица, грец. λαβίδα) — літургійний предмет, який вживається у грецькому та греко-католицькому обряді для причащання мирян. Являє собою металеву (золоту, позолочену срібляну або олов'яну) ложку з хрестом на кінці ручки. Ложиця символізує кліщі з вуглиною у руці Серафима, якими він торкнувся вуст пророка Ісаї, очистивши їх: «…І прилетів до мене один з Серафимів, а в руці його вугілля розпалене, яке він узяв щипцями з-над жертовника…» (Іс. 6). Про це нагадує і її грецька назва λαβίδα — буквально «кліщі». Окрім того, ложиця означає також посередництво Церкви в окормленні вірян. Впровадження ложиці до ужитку у Православній Літургії традиційно приписують Івану Золотоустому. (uk)
|
