| dbo:abstract
|
- Als Proprium (deutsch: „das Eigene“, „das Eigentümliche“) werden die nach dem Kirchenjahr oder Anlass wechselnden Elemente (Eigentexte) der Liturgie bezeichnet. Im Unterschied dazu umfasst das Ordinarium die gleichbleibenden Teile der Liturgie. Auch die liturgischen Besonderheiten einer Teilkirche (Diözese, Region, Land, Ordensgemeinschaft) gegenüber der Gesamtkirche bezeichnet man als das Proprium dieser Teilkirche; es kann sich auf Riten, Eigentexte, Festkalender und Eigenfeiern beziehen. (de)
- Kiel proprio (latine: la propra; la esenca) oni nomas, diference al la ordinariumo, elementojn de la diservo ŝanĝantajn ĉiun dimanĉon resp. laŭ la liturgia jaro („de tempore“). (eo)
- El propio de la misa (en latín: proprium) son las partes variables de la liturgia romana de la Iglesia católica que cambia en cada fiesta u ocasión. Esto contrasta con el ordinario de la Misa, parte constante en todas las celebraciones. También contrasta con los comunes, esas partes del rito que son comunes a algún grupo de santos, como los apóstoles o mártires. (es)
- The proper (Latin: proprium) is a part of the Christian liturgy that varies according to the date, either representing an observance within the liturgical year, or of a particular saint or significant event. The term is used in contrast to the ordinary, which is that part of the liturgy that is reasonably constant, or at least selected without regard to date, or to the common, which contains those parts of the liturgy that are common to an entire category of saints, such as apostles or martyrs. Propers may include hymns and prayers in the canonical hours and in the Eucharist. (en)
- Le propre (du latin proprium) est la partie de la liturgie chrétienne qui change selon la date, que cela soit en rapport avec le calendrier de l'année liturgique (Proprium de tempore), avec la célébration d'un saint particulier (Proprium Sanctorum) ou avec un autre événement important. Le terme est utilisé par opposition à celui d'« ordinaire », qui est la partie de la liturgie qui demeure constante ou au moins choisie indépendamment de la date, et à celui de « commun », qui désigne les parties de la liturgie communes à certaines catégories de saints, comme les apôtres ou les martyrs. Le Proprium de tempore commence avec le premier dimanche de l'avent et se termine le dernier dimanche après Pentecôte. Il comporte, après l'Avent, la période consacrée au temps de Noël (six dimanches) ; Septuagésime, trois semaines ; Carême, six semaines ; temps de Pâque, cinquante jours ; Pentecôte, et les vingt-quatre dimanches après. Le Proprium Sanctorum concerne tous les jours des saints, avec des offices spéciaux. Les offices des saints, comme ceux du Proprium de tempore, sont composés de leçons, antiennes, répons, hymnes, ou d'autres textes liturgiques particuliers pour chaque fête de saints. Il est inutile de remarquer que cette organisation des offices ne vient pas de l'Église primitive mais s'est établie progressivement au cours des siècles. Les propres peuvent comporter des hymnes, des prières dans les heures canoniques et dans l'eucharistie. Le propre contient :
* l'Introït
* Graduel
* Alléluia
* Évangile
* l'Offertoire
* Préface
* Communion
* Portail du christianisme (fr)
- 고유문(proprium)은 기독교 전례에서 미사의 일부분(미사 고유문)과 성무일도의 일부분(성무일도 고유문)을 한꺼번에 일컫는 말로, 전례 주년이나 성인의 기념이나 어떤 특별한 거행에 따라 바뀌는 기도문과 전례문을 가리킨다. 고유문에 반대되는 용어는 '통상문'이며, 미사통상문이라고 한다. 통상문은 날짜가 바뀌어도 변경되지 않고 공통적으로 사용되는 기도문과 전례문을 한꺼번에 일컫는 말이다. 고유문은 또한 변화하는 부분이라고 불리는데 해당 전례에 따라 바뀌는 부분이기 때문이다. 바로 그런 이유에서 고유문은 해당 전례와 해당 전례 시기의 특별한 성격과 고유한 특징을 드러내는 요소이다. (ko)
- Il proprio (latino proprium) è l'insieme delle parti della messa (Proprium missae) e della liturgia delle ore (Proprium officii) della Chiesa cattolica, il cui testo varia secondo i periodi dell'anno liturgico o della commemorazione di un santo o di un evento significativo. Il termine si usa in contrapposizione a ordinario che è l'insieme delle parti della liturgia il cui testo rimane costante o comunque non subisce modifiche in base alla data.Le parti del proprio sono dette anche parti mobili, proprio perché cambiano a seconda della celebrazione e conferiscono alla celebrazione e ai tempi liturgici di cui fanno parte una qualità particolare ed una caratteristica unica. I canti del proprium sono la parte più autentica ed originale del repertorio gregoriano. In essi si distinguono i canti della Schola:
* Introito
* Sequenza
* Offertorio
* Communio dai canti riservati al solista:
* Graduale
* Alleluia
* Tratto. Nel canto gregoriano autentico i canti del proprium detenevano la supremazia. Con l'avvento della polifonia si è creato uno squilibrio a favore dell'ordinarium. Anche attualmente, in una prassi oramai consolidata, comporre una Messa significa comporre solo le parti fisse dell'ordinario: il Kyrie, il Gloria, raramente il Credo, il Sanctus e l'Agnus Dei. I canti del proprium erano raccolti nel libro liturgico detto Graduale; recentemente vi vengono raccolti anche i canti dell'ordinario, che anticamente venivano raccolti in un libro chiamato Kyriale.I canti riservati al solista erano raccolti nel Cantatorium, che conteneva anche gli incipit degli altri canti. (it)
- Het proprium van de mis (Proprium Missae in het Latijn) is de reeks wisselende gezangen van de mis. Ordinarium en proprium vormen samen de misgezangen. Het proprium (vertaling: tijdeigen) bevat de gezangen die liturgisch horen bij een bepaalde dag. De tekst wisselt afhankelijk van de (feest)dag, in tegenstelling tot het ordinarium. Vb. Victimae paschali laudes wordt op Pasen gezongen. In Nederland en België is het, na de liturgiehervorming na het Tweede Vaticaans Concilie (1962-1965), lange tijd niet gelukt tot een Nederlandstalig proprium te komen. In 2012 werd echter aangekondigd dat een Nederlandstalige editie van het Graduale Simplex, gemaakt naar aanleiding van de liturgiehervorming, op komst was[1][dode link]. (nl)
- Proprium (łac. proprius znaczy własny) – w liturgii rzymskokatolickiej zbiorcze określenie tych jej części (tekstów), które – w odróżnieniu od ordinarium – z zasady podlegają zmianie w zależności od różnych okresów roku liturgicznego i okazji dla których sprawowany jest obrzęd. Polskim odpowiednikiem tego łacińskiego terminu jest określenie części zmienne. Duża część z nich jest specyficzna dla danego święta (a zatem używa się ich tylko raz do roku), zaś inne bywają wykorzystywane przy różnych świętach zbliżonych do siebie w charakterze (np. świętych męczenników, biskupów). Mianem proprium określa się na przykład części zmienne mszy (proprium missae), które są właściwe dla:
* danego okresu bądź święta w roku liturgicznym (proprium de tempore)
* wspomnienia liturgicznego postaci otoczonych kultem świętych (proprium de sanctis). (pl)
- Пропрій (пізньолат. proprium, від proprius — особливий, характерний) в католицькому богослужінні римського обряду — змінювані (залежно від свята цього дня) літургійні тексти і їх розспіви. Хоча пропріальних можуть бути співи і меси, і офіцію (служби годин), на практиці термін "пропрій" частіше відносять лише до меси (лат. Proprium missae). Пропріальними співами меси є: інтройт, градуал, алилуя, оферторій, , секвенція, комуніо (причетний антифон). Хоча в багатоголосній музиці західноєвропейського Середньовіччя та Відродження частіше розспівувались тексти ординарію, відомі й багатоголосні розспіви пропрію, наприклад, у збірнику XII століття «Magnus liber organi», створення якого приписують композиторам школи Нотр-Дам. В XVI столітті особливо значними є збірники О. Лассо (Patrocinium musices, 1574) і «Choralis Constantinus» Г. Ізак (1550 — 1555); останній являє собою 99 (tablefix) циклів пропріальних співів. На початку XVII століття У. опублікував 2 томи багатоголосних обробок градуалів (1605 і 1607). У Новий час широке розповсюдження отримали мелодія та текст секвенції Dies irae. (uk)
- Про́прий (позднелат. proprium, от proprius — особый, характерный) в католическом богослужении римского обряда — изменяемые в зависимости от праздника данного дня (церковного календаря) тексты и основанные на этих текстах распевы. Хотя проприальными могут быть песнопения и мессы и оффиция (службы часов), на практике термин проприй чаще относят только к мессе (лат. proprium missae). Проприальными песнопениями мессы являются: интроит, градуал, аллилуйя, офферторий, тракт, секвенция, коммунио (причастный антифон). Притом что в многоголосной музыке западноевропейского Средневековья и Возрождения чаще распевались тексты ординария, известны и многоголосные распевы проприя, например, в сборнике XIII века «Magnus liber organi», составление которого приписывают композиторам школы Нотр-Дам. В XVI веке особенно значительны сборники Орландо Лассо («Patrocinium musices», 1574) и «Choralis Constantinus» Хенрика Изака (1550—1555); последний представляет собой 99 (!) циклов проприальных песнопений. В 1593 году Дж. П. да Палестрина опубликовал «Оффертории для всего церковного года» (всего 68 масштабных полифонических пьес). В начале XVII века Уильям Бёрд опубликовал два тома многоголосных обработок градуалов (1605 и 1607 гг.) и т. д. Практически каждый композитор, работавший в области церковной музыки в эпоху Ренессанса и в эпоху барокко, обрабатывал отдельные тексты проприя. В Новое время широчайшее распространение получили мелодия и текст секвенции Dies irae. (ru)
- 專用經文（天主教會稱彌撒專用經文，拉丁語：proprium）是基督宗教禮拜儀式依照日期而改變的部分，紀念教會年歷中的慶節、聖人或事件，因此與常用經文（拉丁語：ordinarium）有所不同。｢常用經文」相反指的是相當不變或不依照日期而選定的禮儀部分，亦可指通用整個聖人類型（譬如宗徒或殉道聖人）的禮儀部分。 專用經文在天主教會可包括時辰禮儀和彌撒中的聖歌和祈禱。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- Als Proprium (deutsch: „das Eigene“, „das Eigentümliche“) werden die nach dem Kirchenjahr oder Anlass wechselnden Elemente (Eigentexte) der Liturgie bezeichnet. Im Unterschied dazu umfasst das Ordinarium die gleichbleibenden Teile der Liturgie. Auch die liturgischen Besonderheiten einer Teilkirche (Diözese, Region, Land, Ordensgemeinschaft) gegenüber der Gesamtkirche bezeichnet man als das Proprium dieser Teilkirche; es kann sich auf Riten, Eigentexte, Festkalender und Eigenfeiern beziehen. (de)
- Kiel proprio (latine: la propra; la esenca) oni nomas, diference al la ordinariumo, elementojn de la diservo ŝanĝantajn ĉiun dimanĉon resp. laŭ la liturgia jaro („de tempore“). (eo)
- El propio de la misa (en latín: proprium) son las partes variables de la liturgia romana de la Iglesia católica que cambia en cada fiesta u ocasión. Esto contrasta con el ordinario de la Misa, parte constante en todas las celebraciones. También contrasta con los comunes, esas partes del rito que son comunes a algún grupo de santos, como los apóstoles o mártires. (es)
- The proper (Latin: proprium) is a part of the Christian liturgy that varies according to the date, either representing an observance within the liturgical year, or of a particular saint or significant event. The term is used in contrast to the ordinary, which is that part of the liturgy that is reasonably constant, or at least selected without regard to date, or to the common, which contains those parts of the liturgy that are common to an entire category of saints, such as apostles or martyrs. Propers may include hymns and prayers in the canonical hours and in the Eucharist. (en)
- 고유문(proprium)은 기독교 전례에서 미사의 일부분(미사 고유문)과 성무일도의 일부분(성무일도 고유문)을 한꺼번에 일컫는 말로, 전례 주년이나 성인의 기념이나 어떤 특별한 거행에 따라 바뀌는 기도문과 전례문을 가리킨다. 고유문에 반대되는 용어는 '통상문'이며, 미사통상문이라고 한다. 통상문은 날짜가 바뀌어도 변경되지 않고 공통적으로 사용되는 기도문과 전례문을 한꺼번에 일컫는 말이다. 고유문은 또한 변화하는 부분이라고 불리는데 해당 전례에 따라 바뀌는 부분이기 때문이다. 바로 그런 이유에서 고유문은 해당 전례와 해당 전례 시기의 특별한 성격과 고유한 특징을 드러내는 요소이다. (ko)
- 專用經文（天主教會稱彌撒專用經文，拉丁語：proprium）是基督宗教禮拜儀式依照日期而改變的部分，紀念教會年歷中的慶節、聖人或事件，因此與常用經文（拉丁語：ordinarium）有所不同。｢常用經文」相反指的是相當不變或不依照日期而選定的禮儀部分，亦可指通用整個聖人類型（譬如宗徒或殉道聖人）的禮儀部分。 專用經文在天主教會可包括時辰禮儀和彌撒中的聖歌和祈禱。 (zh)
- Le propre (du latin proprium) est la partie de la liturgie chrétienne qui change selon la date, que cela soit en rapport avec le calendrier de l'année liturgique (Proprium de tempore), avec la célébration d'un saint particulier (Proprium Sanctorum) ou avec un autre événement important. Le terme est utilisé par opposition à celui d'« ordinaire », qui est la partie de la liturgie qui demeure constante ou au moins choisie indépendamment de la date, et à celui de « commun », qui désigne les parties de la liturgie communes à certaines catégories de saints, comme les apôtres ou les martyrs. (fr)
- Il proprio (latino proprium) è l'insieme delle parti della messa (Proprium missae) e della liturgia delle ore (Proprium officii) della Chiesa cattolica, il cui testo varia secondo i periodi dell'anno liturgico o della commemorazione di un santo o di un evento significativo. Il termine si usa in contrapposizione a ordinario che è l'insieme delle parti della liturgia il cui testo rimane costante o comunque non subisce modifiche in base alla data.Le parti del proprio sono dette anche parti mobili, proprio perché cambiano a seconda della celebrazione e conferiscono alla celebrazione e ai tempi liturgici di cui fanno parte una qualità particolare ed una caratteristica unica. (it)
- Het proprium van de mis (Proprium Missae in het Latijn) is de reeks wisselende gezangen van de mis. Ordinarium en proprium vormen samen de misgezangen. Het proprium (vertaling: tijdeigen) bevat de gezangen die liturgisch horen bij een bepaalde dag. De tekst wisselt afhankelijk van de (feest)dag, in tegenstelling tot het ordinarium. Vb. Victimae paschali laudes wordt op Pasen gezongen. (nl)
- Proprium (łac. proprius znaczy własny) – w liturgii rzymskokatolickiej zbiorcze określenie tych jej części (tekstów), które – w odróżnieniu od ordinarium – z zasady podlegają zmianie w zależności od różnych okresów roku liturgicznego i okazji dla których sprawowany jest obrzęd. Polskim odpowiednikiem tego łacińskiego terminu jest określenie części zmienne. Duża część z nich jest specyficzna dla danego święta (a zatem używa się ich tylko raz do roku), zaś inne bywają wykorzystywane przy różnych świętach zbliżonych do siebie w charakterze (np. świętych męczenników, biskupów). (pl)
- Про́прий (позднелат. proprium, от proprius — особый, характерный) в католическом богослужении римского обряда — изменяемые в зависимости от праздника данного дня (церковного календаря) тексты и основанные на этих текстах распевы. Хотя проприальными могут быть песнопения и мессы и оффиция (службы часов), на практике термин проприй чаще относят только к мессе (лат. proprium missae). Проприальными песнопениями мессы являются: интроит, градуал, аллилуйя, офферторий, тракт, секвенция, коммунио (причастный антифон). (ru)
- Пропрій (пізньолат. proprium, від proprius — особливий, характерний) в католицькому богослужінні римського обряду — змінювані (залежно від свята цього дня) літургійні тексти і їх розспіви. Хоча пропріальних можуть бути співи і меси, і офіцію (служби годин), на практиці термін "пропрій" часті��е відносять лише до меси (лат. Proprium missae). Пропріальними співами меси є: інтройт, градуал, алилуя, оферторій, , секвенція, комуніо (причетний антифон). (uk)
|
