dbo:abstract
|
- الأوستراكية - (بالإنجليزية:Ostracism) تعني إبعاد المواطن عن المدينة فور الشك بتهديده لأمن الدولة حتى دون ثبوت أي تهمة عليه. حيث كان ذلك يتم في اجتماع للمواطنين الذين لهم حق التصويت في أثينا وكان هذا الاجتماع ينعقد في أواسط الشتاء من كل عام، حيث يقرر هؤلاء المواطنون ما إذا كانوا سيجرون تصويت الاستبعاد هذا العام أو لا .. فإذا ما قرروا إجراء التصويت فإنه يحق لأي من هؤلاء المواطنين الذين لهم حق التصويت كتابة اسم أي مواطن آخر خلال عدة أسابيع على قطعة من الخزف وهو بذلك يعبر عن رغبته في إبعاد هذا المواطن الآخر لكونه يشكل خطراً على الدولة، وإذا ما تم التصويت على إبعاد هذا المواطن بعدد كبير من الأصوات _حدده البعض بستة آلاف صوت_ فإنه يتوجب على هذا المواطن أن يترك أثينا خلال عشرة أيام ولا يعود إليها قبل عشر سنوات. يختلف هذا الإبعاد عن نظام النفي والذي كان معمولاً به لدى الرومان ، حيث كان النفي يوجب على المنفي أن يظل خارج البلاد لمدة غير محددة وغالباً مدى الحياة كما أنه كان يفقد ممتلكاته على عكس الأوستراكية التي يحتفظ فيها المواطن المستبعد بممتلكاته. ويذهب البعض إلى أن تطبيق هذه السياسة الأوستراكية في أثينا بدأ في عام 487-488ق.م (ar)
- L'ostracisme (del grec oστρακισμoς ostrakismós) fou una institució jurídica de la democràcia atenenca utilitzada per a castigar amb un exili temporal de 10 anys a tothom qui pogués representar un perill per a la ciutat. En l'ús corrent l'ostracisme significa excloure algú de la societat o de la comunitat impedint-ne la comunicació. Actualment, s'anomena ostracisme, per extensió de significat, a la sanció social consistent en l'aïllament d'una persona, i que és considerada un mecanisme de control social. Segons Aristòtil l'ostracisme va ser ideat per Clístenes el 510 aC, però segons alguns s'ha de datar la seva institució vint anys després, quan es va aplicar a Hiparc de Colarges, de la família dels Pisistràtides. L'ostracisme consistia en una votació, durant la vuitena , quan el nom de l'individu penat havia de ser escrit en un tros de terracota o ostrakon. Es feia servir l'ostrakon perquè el papir era molt car i importat d'Egipte. Perquè la votació fos vàlida hi havien de participar almenys 6.000 ciutadans. Molts notables polítics democràtics van patir ostracisme. En alguns casos es van aprovar lleis especials per recuperar a ciutadans exiliats, per exemple, en les guerres contra els perses es va recuperar Aristides. El caràcter polític del judici d'ostracisme emergeix clarament del fet que la condemna no requereix i no comporta una acusació penal: Plutarc, per exemple explica que Aristides va patir ostracisme perquè la seva bona fama i reputació el feien, independentment de les seves intencions, un tirà potencial. Segons Aristòtil també a Argos es practicava l'ostracisme. A l'obra d'Aristòfanes es diu que a Mègara i a Milet també hi havia ostracisme. (ca)
- Ostrakismos je v původní formě takzvané střepinové hlasování o vypovězení občana ze starověkých Athén, podle řeckého názvu pro střep ostrakon. V současné době se pojem, obvykle v polatinštěné podobě ostrakismus, používá obecně, ostrakizovat znamená vyloučit jedince z kolektivu. (cs)
- Ο οστρακισμός ή εξοστρακισμός άρχισε να εφαρμόζεται στην αρχαία Αθήνα από τον 6ο αιώνα π.Χ., ως θεσμός της Αθηναϊκής δημοκρατίας μέσω του οποίου προστατευόταν το πολίτευμα της Αθήνας. Σύμφωνα με τον Αριστοτέλη, καθιερώθηκε από τον Κλεισθένη το 510 π.Χ. με τη δημοκρατική μεταρρύθμιση, στην προσπάθειά του να ενισχύσει τη λαϊκή δύναμη απέναντι στην εγκαθίδρυση τυραννίδας. Η χρησιμότητα του οστρακισμού ήταν να απαλλάσσονται οι Αθηναίοι από πολίτες οι οποίοι είχαν συσσωρεύσει υπερβολικά μεγάλη πολιτική δύναμη, σε σημείο να γίνονται επικίνδυνοι για την πολιτική που ακολουθούνταν. Ο οστρακισμός υιοθετήθηκε στην συνέχεια και από άλλες πόλεις, όπως το Άργος, Μέγαρα, Μίλητος, Συρακούσες, οι οποίες ακολουθούσαν το αθηναϊκό πολίτευμα. Ο θεσμός ατονεί και πέφτει σε αχρηστία μετά τον οστρακισμό του Υπέρβολου, που είχε μεθοδευτεί από τον Αλκιβιάδη και τον πολιτικό του αντίπαλο Νικία, το 418 ή το 417 π.Χ. (el)
- Ostracismo (el la greka ὀστρακισμός, ostrakismos) estis proceduro en Ateno dum antikvo. Tiam, oni metis en ostracismon, kies povo kaŭzis timon pri publika libereco. Por tia celo, oni kunigis la popolanojn, oni donis peceton el kuirita argilo aŭ konko, sur kiu ĉiu skribu la nomon de la homo, kion oni volis elpeli. La vorto "ostracismo", sekve, devenis de la moro skribi sur ostra konko. Post, oni metis en urnon la konkojn kaj juĝisto prezidanto de la kunveno kalkulis la voĉdonojn kaj verdiktis. La "elektito" devis foresti de Ateno dum dek jaroj. (eo)
- Das Scherbengericht (Ostrakismos, altgriechisch ὁ ὀστρακισμός ho ostrakismós; früher überwiegend latinisiert Ostrazismus) war in der griechischen Antike ein vor allem aus Athen bekanntes politisches Verfahren, um missliebige oder zu mächtige Bürger aus dem politischen Leben der Stadt zu entfernen. Der Begriff ist abgeleitet von Ostrakon (τὸ ὄστρακον), Tonscherbe, da Bruchstücke von Tongefäßen als „Stimmzettel“ verwendet wurden. Die Teilnehmer ritzten in die Scherben Namen von zu exilierenden Personen ein; nach erfolgter Abstimmung und Auszählung wurde der Meistgenannte für zehn Jahre verbannt. Seinen Besitz behielt der Ausgewiesene; und wenn er später zurückkehrte, konnte er sein Bürgerrecht auch in Ämtern wieder ausüben. Ähnliche Verfahren gab es auch in anderen griechischen Städten. In Syrakus benutzte man zum Beschriften statt der Scherben Olivenbaumblätter, weshalb man hier von Petalismos (πέταλον petalon, „Blatt“) sprach, der anders als der Ostrakismos nach Diodor nur fünf Jahre als Verbannungszeitraum umfasste. Im modernen Sprachgebrauch hat sich Scherbengericht zu einem geflügelten Wort entwickelt, mit dem beispielsweise politisch motivierte Aktionen und Methoden bezeichnet werden, um vermeintliches oder tatsächliches persönliches Fehlverhalten zu sanktionieren. (de)
- Antzinako Grezian, ostrazismoa estatuarentzat mehatxu izan zitezkeen herritarrak erbesteratzea zekarren zigor politikoa zen. Atenasen, zigortu nahi zuten pertsonaren izena buztinezko ontzi-pusketan, ostrakonetan, idazten zuten. Zigortutakoak hamar urtez utzi behar izaten zuen hiria. Erroman, berriz, zigortutakoak ondasunak eta gizarte-maila galtzen zituen, zehaztu gabeko aldi batez (gehienetan, bizitza osorako). Egun ere, hedaduraz, ostrazismo terminoa alderdi bateko lerro ofizialarekin bat ez datozen politikariek batzuetan jasaten duten bazterketa adierazteko erabiltzen da. (eu)
- El ostracismo era, en la Antigua Grecia, el destierro al que se condenaba a los ciudadanos que se consideraban malos o muy malos para la soberanía popular. (es)
- Ostracism (Greek: ὀστρακισμός, ostrakismos) was an Athenian democratic procedure in which any citizen could be expelled from the city-state of Athens for ten years. While some instances clearly expressed popular anger at the citizen, ostracism was often used preemptively. It was used as a way of neutralizing someone thought to be a threat to the state or potential tyrant, though in many cases popular opinion often informed the choice regardless. The word "ostracism" continues to be used for various cases of social shunning. (en)
- Ostrakisme (bahasa Yunani: ὀστρακισμός, ostrakismos) adalah sebuah prosedur di bawah demokrasi Athena di mana warga manapun dapat diusir dari negara-kota Athena selama sepuluh tahun. Meskipun beberapa contoh secara jelas mengekspresikan kemurkaan masyarakat terhadap warga tersebut, ostrakisme sering kali dipakai secara dini. Prosedur tersebut dipakai sebagai cara menetralisir pemikiran seseorang yang mengancam negara atau tiran. (in)
- Dans la Grèce antique, l’ostracisme (en grec ancien ὀστρακισμός / ostrakismós) était un vote par lequel l’Ecclésia (l'assemblée des citoyens) prononçait le bannissement de l'un de ses citoyens, dont le nom était inscrit sur un tesson de céramique désigné par le terme ostrakon, signifiant coquille d'huître. Durant la période de bannissement, l’Ecclésia conservait ces tessons, ostraca, où figuraient les noms des exilés. Athènes et quelques autres cités, au Ve siècle av. J.-C., ont instauré une institution qui permettait de bannir pendant dix ans un citoyen, sans que celui-ci perdît ses biens. C'était une mesure d'éloignement politique, un simple vote de défiance à l'égard d'un citoyen influent soupçonné d'aspirer au pouvoir personnel : ce n'était pas une peine judiciaire, cette sanction n'étant pas une condamnation pénale : elle ne s'accompagnait pas de peine pécuniaire, et les droits civiques étaient conservés. Cette importante institution apparaît donc marquée d'un esprit d'humanité tant dans la procédure suivie que dans la peine prononcée. (fr)
- L'ostracismo (in greco antico: ὀστρακισμός, ostrakismós) era un'istituzione giuridica della democrazia ateniese volta a punire con un esilio temporaneo di dieci anni coloro che avrebbero potuto rappresentare un pericolo per la città. Secondo Aristotele, l'ostracismo fu ideato da Clistene nel 510 a.C.; alcuni, appoggiandosi a un frammento di Arpocrazione, datano la sua istituzione a circa vent'anni dopo, quando ve ne fu la prima applicazione (vittima fu Ipparco di Carmo, della famiglia dei Pisistratidi). (it)
- 陶片追放(とうへんついほう、ギリシア語: ὀστρακισμός、オストラキスモス)は、古代アテナイで、僭主の出現を防ぐために、市民が僭主になる恐れのある人物を投票により国外追放にした制度。英語のオストラシズム (ostracism) という名称でも知られる。広義には集落や集団からの追放を指し、日本の村八分と近いものと解釈される。 (ja)
- 도편 추방(그리스어: οστρακισμός)은 고대 아테나이 민주정에서 참주가 될 위험이 있는 인물의 이름을 도자기 조각에 적는 방법의 투표로 국외로 10년간 추방하는 제도이다. 아테나이 시민들은 도자기 조각에 체제에 위협이 될 만한 사람이나 독재자가 될 위험이 있는 인물의 이름을 쓰고 그 인물을 추방했다. 이 제도는 정치가들이 정적을 끌어내는 수단이기도 하였다. 기소나 변론할 기회가 없었고, 추방하는 것도 사실은 벌이 아니라 아테나이 시민들의 명령일 뿐이었다. (ko)
- Ostracisme of schervengericht (Grieks: έξω-οστρακισμός; exo-ostrakismos) was in de Atheense democratie een stemprocedure in de Ekklèsia (Volksvergadering) om politieke leiders (generaals) die men te machtig vond voor tien jaar te verbannen. Men probeerde zo waarschijnlijk al te grote tegenstellingen binnen de politieke gemeenschap (polis) te overbruggen. De procedure werkte als volgt: als de burgers in de Volksvergadering besloten dat er een ostracisme moest worden gehouden, kon iedere burger op een bepaalde dag in de Agora de naam van een door hem gewraakte politiek leider op een stuk gebroken aardewerk (vandaar de naam, ostrakon = scherf) schrijven. Als de scherven waren beschreven, werd de persoon wiens naam het meest werd genoemd voor tien jaar verbannen uit de stad, met behoud van bezittingen en burgerrechten. Rond 415 v.Chr. raakte de procedure in onbruik en kwam de graphe paranomon in zwang. (nl)
- Ostracyzm (od gr. ὄστρακον ostrakon – skorupa) – praktyka polityczna w starożytnej Grecji, rodzaj tajnego głosowania, podczas którego wolni obywatele typowali osoby podejrzane o dążenie do tyranii i zasługujące na wygnanie z miasta na 10 lat. Wygnana osoba nie traciła praw obywatelskich ani posiadanego majątku. (pl)
- Ostracism (grekiska ostrakismo's) kallas det i några av det forna Greklands demokratiskt styrda stater rådande bruket att genom omröstning med små tavlor eller skärvor av bränd lera, ostrakon (plural ostraka) på viss tid, vanligen 10 år, landsförvisa personer, som ansågs farliga för folkfriheten. I Aten, där ostracismen infördes av Kleisthenes (efter 510 f.Kr.), var stadgat, att folket varje år skulle tillfrågas, om det ville göra bruk av ostracismen. Om svaret blev jakande utsattes en ny folkförsamling för omröstningens företagande. Om minst 6 000 medborgare deltog i omröstningen var den vars namn befanns skrivet på de flesta röstskärvorna förbunden att lämna landet inom 10 dagar. Ostracismen betraktades inte som något straff och åtföljdes inte av vanära eller egendomsförlust. Den var endast ett skyddsmedel från samhällets sida mot alltför mäktiga medborgare och var från början huvudsakligen riktad mot planer att återvinna det förlorade enväldet. Ostracismen kom senare att användas i syfta att avgöra maktstrider inom den grekiska aristokratin. Flera av Atens mest framstående statsmän såsom Themistokles, Aristides, Kimon m.fl. blev på detta vis landsförvisade. Dess sista offer var demagogen (417 f.Kr.). I Syrakusa på Sicilien förekom ett med ostracismen nära överensstämmande bruk, vilket kallades petalismos, emedan blad (petala) istället för lerskärvor nyttjades vid omröstningen. (sv)
- Остраки́зм (др.-греч. ὀστρακισμός от ὄστρακον «черепок, скорлупа»), также встречается перевод «суд черепко́в», — в Древних Афинах народное голосование с помощью глиняных черепков (остраконов), по итогам которого определяли человека, наиболее опасного для государственного строя, и изгоняли его на 10 лет. Остракизм не был связан с обвинениями в каком-либо преступлении, не влёк за собой потерю гражданского статуса и конфискацию имущества, рассматривался не как наказание, а как профилактическая мера. Изначально, по данным античных авторов, он был придуман, чтобы предотвратить восстановление тирании, но со временем превратился в простое средство политической борьбы. Предположительно институт остракизма имел корни в ранней истории афинского полиса. Изгонять людей, опасных для общины, в архаическую эпоху могли либо Ареопаг, либо Совет четырехсот; «отец афинской демократии» Клисфен во время своих реформ 508—507 годов до н. э. передал право принимать такие решения Народному собранию и разработал специальную процедуру. Не все детали известны: в частности, историки спорят о том, считались ли упомянутые в источниках шесть тысяч голосов общим кворумом или необходимым минимумом, поданным за одного кандидата. Первое изгнание через остракизм произошло, по мнению большинства учёных, спустя примерно 20 лет после реформ, в 488/487 году до н. э. В общей сложности насчитывается не больше 15 жертв остракизма, в числе которых выдающиеся государственные деятели Аристид, Фемистокл, Кимон, Фукидид, сын Мелесия. Потенциальными кандидатами на (так называли процедуру голосования) были Перикл, Никий, Алкивиад. Остракизм стал гуманным оружием демоса, применявшимся для контроля родовой аристократии и для перевода межпартийной борьбы в мирное русло. Учёные отмечают, что самим фактом своего существования он способствовал стабилизации обстановки внутри полиса, хотя применялся очень редко; при этом остракизм стал причиной отстранения от государственной и военной деятельности ряда выдающихся личностей. В последний раз остракизм применили предположительно в 416 или 415 году до н. э. Из-за сговора двух очевидных кандидатов на изгнание, Никия и Алкивиада, жертвой остракофории неожиданно стал третий, Гипербол, так что процедура не решила стоявшую перед обществом проблему. После этого случая остракизм существовал ещё около ста лет, но только на законодательном уровне. У антиковедов есть разные мнения о том, почему от него отказались: это связывают с исчезновением слоя родовой аристократии, против которого изначально был направлен остракизм, с эволюцией афинской демократии, с появлением более эффективных юридических процедур, с неприятными впечатлениями от изгнания Гипербола и др. Подобные остракизму процедуры изгнания периодически применяли и в некоторых других полисах Древней Греции, однако широкого распространения они не получили. В переносном смысле слово «остракизм» означает гонение, неприятие, отвержение, презрение со стороны окружающего общества. (ru)
- Остракі́зм (дав.-гр. ὀστρακισμός від ὄστρακον «черепок, шкаралупа»), також зустрічається переклад «суд черепкі́в», — політичний метод боротьби проти політичних супротивників як спосіб уникнути загрози демократії з боку впливових осіб, запобігання тиранії у деяких полісах Стародавньої Греції, зокрема в Афінах. Імовірно інститут остракізму мав коріння в ранній історії атенського поліса. Виганяти людей небезпечних для громади в архаїчну добу могли або Ареопаг, або Рада чотирьохсот; «отець атенської демократії» Клісфен під час 508–507 років до н. е. передав право приймати такі рішення Народному зібранню і розробив спеціальну процедуру. Не усі подробиці відомі: зокрема, історики сперечаються про те, чи вважалися згадані в джерелах шість тисяч голосів загальним кворумом, чи необхідним мінімумом, поданим за одного кандидата. Перше вигнання через остракізм сталося, на думку більшості вчених, через приблизно 20 років після запровадження реформи, 488/487 року до н. е. В цілому налічується не більше 15 жертв остракізму, в числі котрих видатні державні діячі Арістід, Фемістокл, Кімон, Фукідід, син Мелесія. Потенційними кандидатами на (так називали процедуру голосування; οστρακοφορία, дослівно — «несення черепків») були Перікл, Нікій, Алківіад. Остракізм став гуманною зброєю демосу, що застосовувався для нагляду за родовою аристократією і для переведення міжпартійної боротьби в мирне русло. Вчені відзначають, що самою обставиною свого існування він сприяв усталенню обстановки усередині поліса, хоча застосовувався дуже рідко; при цьому остракізм став причиною відсторонення від державної і військової діяльності ряду видатних особистостей. В останній раз остракізм застосували ймовірно 416 або 415 року до н. е. Через змову двох очевидних кандидатів на вигнання, Нікія й Алківіада, жертвою остракофорії несподівано став третій, Гіпербол, так що процедура не вирішила наявну перед суспільством проблему. Після цього випадку остракізм існував ще близько ста років, але тільки на законодавчому рівні. Серед дослідників античності є різні думки про те, чому від нього відмовилися: це пов'язують зі зникненням шару родової аристократії, проти якого спочатку було спрямовано остракізм, з еволюцією атенської демократії, з появою дієвіших юридичних процедур, з неприємними враженнями від вигнання Гіпербола тощо. Подібні остракізму процедури вигнання періодично застосовували і в деяких інших полісах Стародавньої Греції, втім великого поширення вони не отримали. У сучасній українській мові це слово означає гоніння, неприйняття, відторгнення, презирство з боку навколишнього суспільства, різкий осуд будь-чого. (uk)
- O Ostracismo foi um tipo de punição existente em Atenas, no século V a.C, na qual, o cidadão, geralmente um político, que atentasse contra a liberdade pública, era votado pelos outros cidadãos para ser banido ou exilado, por um período de dez anos. O Ostracismo foi criado por Clístenes, é referido por historiadores como o "Pai da Democracia". Todos os anos, durante a sexta Pritania a questão de se um ostracismo deveria ser votado naquele ano era colocada para a Eclésia, se assim decidido, o ostracismo tomava lugar na Ágora durante a oitava Pritania. O termo deriva do método de votar que consistia na escrita do eleito em um pedaço de cerâmica, denominado de Óstraco. (pt)
- 陶片放逐制(古希臘語:ὀστρακισμός,英語:Ostracism),又譯陶片流放制、陶片放逐法、陶片流放法或貝殼流放法等,是古代雅典城邦的一项政治制度,由雅典政治家克里斯提尼于公元前510年创立(约前487年首次实施), 记载于亚里士多德的雅典宪法 22.3。 雅典人民可以通过投票強制將某個人放逐,目的在於驅逐可能威胁雅典的民主制度的政治人物。 陶片放逐并非在整个雅典民主时期(大约公元前 506-322 年)使用,只是公元前5世纪使用。 (zh)
|
rdfs:comment
|
- Ostrakismos je v původní formě takzvané střepinové hlasování o vypovězení občana ze starověkých Athén, podle řeckého názvu pro střep ostrakon. V současné době se pojem, obvykle v polatinštěné podobě ostrakismus, používá obecně, ostrakizovat znamená vyloučit jedince z kolektivu. (cs)
- Ostracismo (el la greka ὀστρακισμός, ostrakismos) estis proceduro en Ateno dum antikvo. Tiam, oni metis en ostracismon, kies povo kaŭzis timon pri publika libereco. Por tia celo, oni kunigis la popolanojn, oni donis peceton el kuirita argilo aŭ konko, sur kiu ĉiu skribu la nomon de la homo, kion oni volis elpeli. La vorto "ostracismo", sekve, devenis de la moro skribi sur ostra konko. Post, oni metis en urnon la konkojn kaj juĝisto prezidanto de la kunveno kalkulis la voĉdonojn kaj verdiktis. La "elektito" devis foresti de Ateno dum dek jaroj. (eo)
- Antzinako Grezian, ostrazismoa estatuarentzat mehatxu izan zitezkeen herritarrak erbesteratzea zekarren zigor politikoa zen. Atenasen, zigortu nahi zuten pertsonaren izena buztinezko ontzi-pusketan, ostrakonetan, idazten zuten. Zigortutakoak hamar urtez utzi behar izaten zuen hiria. Erroman, berriz, zigortutakoak ondasunak eta gizarte-maila galtzen zituen, zehaztu gabeko aldi batez (gehienetan, bizitza osorako). Egun ere, hedaduraz, ostrazismo terminoa alderdi bateko lerro ofizialarekin bat ez datozen politikariek batzuetan jasaten duten bazterketa adierazteko erabiltzen da. (eu)
- El ostracismo era, en la Antigua Grecia, el destierro al que se condenaba a los ciudadanos que se consideraban malos o muy malos para la soberanía popular. (es)
- Ostracism (Greek: ὀστρακισμός, ostrakismos) was an Athenian democratic procedure in which any citizen could be expelled from the city-state of Athens for ten years. While some instances clearly expressed popular anger at the citizen, ostracism was often used preemptively. It was used as a way of neutralizing someone thought to be a threat to the state or potential tyrant, though in many cases popular opinion often informed the choice regardless. The word "ostracism" continues to be used for various cases of social shunning. (en)
- Ostrakisme (bahasa Yunani: ὀστρακισμός, ostrakismos) adalah sebuah prosedur di bawah demokrasi Athena di mana warga manapun dapat diusir dari negara-kota Athena selama sepuluh tahun. Meskipun beberapa contoh secara jelas mengekspresikan kemurkaan masyarakat terhadap warga tersebut, ostrakisme sering kali dipakai secara dini. Prosedur tersebut dipakai sebagai cara menetralisir pemikiran seseorang yang mengancam negara atau tiran. (in)
- L'ostracismo (in greco antico: ὀστρακισμός, ostrakismós) era un'istituzione giuridica della democrazia ateniese volta a punire con un esilio temporaneo di dieci anni coloro che avrebbero potuto rappresentare un pericolo per la città. Secondo Aristotele, l'ostracismo fu ideato da Clistene nel 510 a.C.; alcuni, appoggiandosi a un frammento di Arpocrazione, datano la sua istituzione a circa vent'anni dopo, quando ve ne fu la prima applicazione (vittima fu Ipparco di Carmo, della famiglia dei Pisistratidi). (it)
- 陶片追放(とうへんついほう、ギリシア語: ὀστρακισμός、オストラキスモス)は、古代アテナイで、僭主の出現を防ぐために、市民が僭主になる恐れのある人物を投票により国外追放にした制度。英語のオストラシズム (ostracism) という名称でも知られる。広義には集落や集団からの追放を指し、日本の村八分と近いものと解釈される。 (ja)
- 도편 추방(그리스어: οστρακισμός)은 고대 아테나이 민주정에서 참주가 될 위험이 있는 인물의 이름을 도자기 조각에 적는 방법의 투표로 국외로 10년간 추방하는 제도이다. 아테나이 시민들은 도자기 조각에 체제에 위협이 될 만한 사람이나 독재자가 될 위험이 있는 인물의 이름을 쓰고 그 인물을 추방했다. 이 제도는 정치가들이 정적을 끌어내는 수단이기도 하였다. 기소나 변론할 기회가 없었고, 추방하는 것도 사실은 벌이 아니라 아테나이 시민들의 명령일 뿐이었다. (ko)
- Ostracyzm (od gr. ὄστρακον ostrakon – skorupa) – praktyka polityczna w starożytnej Grecji, rodzaj tajnego głosowania, podczas którego wolni obywatele typowali osoby podejrzane o dążenie do tyranii i zasługujące na wygnanie z miasta na 10 lat. Wygnana osoba nie traciła praw obywatelskich ani posiadanego majątku. (pl)
- 陶片放逐制(古希臘語:ὀστρακισμός,英語:Ostracism),又譯陶片流放制、陶片放逐法、陶片流放法或貝殼流放法等,是古代雅典城邦的一项政治制度,由雅典政治家克里斯提尼于公元前510年创立(约前487年首次实施), 记载于亚里士多德的雅典宪法 22.3。 雅典人民可以通过投票強制將某個人放逐,目的在於驅逐可能威胁雅典的民主制度的政治人物。 陶片放逐并非在整个雅典民主时期(大约公元前 506-322 年)使用,只是公元前5世纪使用。 (zh)
- الأوستراكية - (بالإنجليزية:Ostracism) تعني إبعاد المواطن عن المدينة فور الشك بتهديده لأمن الدولة حتى دون ثبوت أي تهمة عليه. حيث كان ذلك يتم في اجتماع للمواطنين الذين لهم حق التصويت في أثينا وكان هذا الاجتماع ينعقد في أواسط الشتاء من كل عام، حيث يقرر هؤلاء المواطنون ما إذا كانوا سيجرون تصويت الاستبعاد هذا العام أو لا .. فإذا ما قرروا إجراء التصويت فإنه يحق لأي من هؤلاء المواطنين الذين لهم حق التصويت كتابة اسم أي مواطن آخر خلال عدة أسابيع على قطعة من الخزف وهو بذلك يعبر عن رغبته في إبعاد هذا المواطن الآخر لكونه يشكل خطراً على الدولة، وإذا ما تم التصويت على إبعاد هذا المواطن بعدد كبير من الأصوات _حدده البعض بستة آلاف صوت_ فإنه يتوجب على هذا المواطن أن يترك أثينا خلال عشرة أيام ولا يعود إليها قبل عشر سنوات. (ar)
- L'ostracisme (del grec oστρακισμoς ostrakismós) fou una institució jurídica de la democràcia atenenca utilitzada per a castigar amb un exili temporal de 10 anys a tothom qui pogués representar un perill per a la ciutat. En l'ús corrent l'ostracisme significa excloure algú de la societat o de la comunitat impedint-ne la comunicació. Actualment, s'anomena ostracisme, per extensió de significat, a la sanció social consistent en l'aïllament d'una persona, i que és considerada un mecanisme de control social. (ca)
- Ο οστρακισμός ή εξοστρακισμός άρχισε να εφαρμόζεται στην αρχαία Αθήνα από τον 6ο αιώνα π.Χ., ως θεσμός της Αθηναϊκής δημοκρατίας μέσω του οποίου προστατευόταν το πολίτευμα της Αθήνας. Σύμφωνα με τον Αριστοτέλη, καθιερώθηκε από τον Κλεισθένη το 510 π.Χ. με τη δημοκρατική μεταρρύθμιση, στην προσπάθειά του να ενισχύσει τη λαϊκή δύναμη απέναντι στην εγκαθίδρυση τυραννίδας. Η χρησιμότητα του οστρακισμού ήταν να απαλλάσσονται οι Αθηναίοι από πολίτες οι οποίοι είχαν συσσωρεύσει υπερβολικά μεγάλη πολιτική δύναμη, σε σημείο να γίνονται επικίνδυνοι για την πολιτική που ακολουθούνταν. Ο οστρακισμός υιοθετήθηκε στην συνέχεια και από άλλες πόλεις, όπως το Άργος, Μέγαρα, Μίλητος, Συρακούσες, οι οποίες ακολουθούσαν το αθηναϊκό πολίτευμα. Ο θεσμός ατονεί και πέφτει σε αχρηστία μετά τον οστρακισμό του Υπέ (el)
- Das Scherbengericht (Ostrakismos, altgriechisch ὁ ὀστρακισμός ho ostrakismós; früher überwiegend latinisiert Ostrazismus) war in der griechischen Antike ein vor allem aus Athen bekanntes politisches Verfahren, um missliebige oder zu mächtige Bürger aus dem politischen Leben der Stadt zu entfernen. Der Begriff ist abgeleitet von Ostrakon (τὸ ὄστρακον), Tonscherbe, da Bruchstücke von Tongefäßen als „Stimmzettel“ verwendet wurden. Die Teilnehmer ritzten in die Scherben Namen von zu exilierenden Personen ein; nach erfolgter Abstimmung und Auszählung wurde der Meistgenannte für zehn Jahre verbannt. Seinen Besitz behielt der Ausgewiesene; und wenn er später zurückkehrte, konnte er sein Bürgerrecht auch in Ämtern wieder ausüben. (de)
- Dans la Grèce antique, l’ostracisme (en grec ancien ὀστρακισμός / ostrakismós) était un vote par lequel l’Ecclésia (l'assemblée des citoyens) prononçait le bannissement de l'un de ses citoyens, dont le nom était inscrit sur un tesson de céramique désigné par le terme ostrakon, signifiant coquille d'huître. Durant la période de bannissement, l’Ecclésia conservait ces tessons, ostraca, où figuraient les noms des exilés. Athènes et quelques autres cités, au Ve siècle av. J.-C., ont instauré une institution qui permettait de bannir pendant dix ans un citoyen, sans que celui-ci perdît ses biens. C'était une mesure d'éloignement politique, un simple vote de défiance à l'égard d'un citoyen influent soupçonné d'aspirer au pouvoir personnel : ce n'était pas une peine judiciaire, cette sanction n'ét (fr)
- Ostracisme of schervengericht (Grieks: έξω-οστρακισμός; exo-ostrakismos) was in de Atheense democratie een stemprocedure in de Ekklèsia (Volksvergadering) om politieke leiders (generaals) die men te machtig vond voor tien jaar te verbannen. Men probeerde zo waarschijnlijk al te grote tegenstellingen binnen de politieke gemeenschap (polis) te overbruggen. (nl)
- O Ostracismo foi um tipo de punição existente em Atenas, no século V a.C, na qual, o cidadão, geralmente um político, que atentasse contra a liberdade pública, era votado pelos outros cidadãos para ser banido ou exilado, por um período de dez anos. O Ostracismo foi criado por Clístenes, é referido por historiadores como o "Pai da Democracia". (pt)
- Ostracism (grekiska ostrakismo's) kallas det i några av det forna Greklands demokratiskt styrda stater rådande bruket att genom omröstning med små tavlor eller skärvor av bränd lera, ostrakon (plural ostraka) på viss tid, vanligen 10 år, landsförvisa personer, som ansågs farliga för folkfriheten. (sv)
- Остраки́зм (др.-греч. ὀστρακισμός от ὄστρακον «черепок, скорлупа»), также встречается перевод «суд черепко́в», — в Древних Афинах народное голосование с помощью глиняных черепков (остраконов), по итогам которого определяли человека, наиболее опасного для государственного строя, и изгоняли его на 10 лет. Остракизм не был связан с обвинениями в каком-либо преступлении, не влёк за собой потерю гражданского статуса и конфискацию имущества, рассматривался не как наказание, а как профилактическая мера. Изначально, по данным античных авторов, он был придуман, чтобы предотвратить восстановление тирании, но со временем превратился в простое средство политической борьбы. (ru)
- Остракі́зм (дав.-гр. ὀστρακισμός від ὄστρακον «черепок, шкаралупа»), також зустрічається переклад «суд черепкі́в», — політичний метод боротьби проти політичних супротивників як спосіб уникнути загрози демократії з боку впливових осіб, запобігання тиранії у деяких полісах Стародавньої Греції, зокрема в Афінах. У сучасній українській мові це слово означає гоніння, неприйняття, відторгнення, презирство з боку навколишнього суспільства, різкий осуд будь-чого. (uk)
|