Вікіпэдыя

Бота

Бота (Боць), Бута, Бут (Буць) — мужчынскае імя і вытворнае ад яго прозьвішча.

Бота
лац. Bota
Boto
Паходжаньне
Мова(-ы) германскія
Іншыя формы
Варыянт(ы) Бута, Бут, Боць, Буць
Зьвязаныя імёны Буцейка, Буціла, Буцень, Боч, Бутаўт, Бутвід, Бутавіт, Бутвіл, Бутвін, Бутгель, Бутгер, Бутар, Бутэрт, Бутман, Бутмін, Бутнар, Бутрык, Бутрым, Ботэй
Азбут, Якбут, Альбут, Арбут, Вальбут, Вербут, Вільбут, Васбут, Відбут, Галбута, Галабут, Гарбут, Гербут, Гілбут, Гінібут, Дарбут, Дырбут, Зігібут, Ібут, Ілбуць, Кандбут, Кінцібут, Карыбут, Марбут, Мінбут, Нарбут, Рымбут, Сайбут, Скальбут, Сырбут, Сярбут, Цьвербут, Табут, Эйбут
Зьвязаныя артыкулы
якія пачынаюцца з «Бота»

Паходжаньне

рэдагаваць
Асноўны артыкул: Імёны ліцьвінаў

Бота, Бута або Пота (Boto, Buto, Poto) — імя германскага паходжаньня[1]. Іменная аснова -бут- (-бот-) паходзіць ад усходнегерманскага but- з значэньнем 'корань, камель' (гепідзкае butilo 'камель')[2][a]. Сярод ліцьвінаў бытавалі імёны Буцейка (Боцейка, Бутыка), Буціла, Буцень (Боцінь), Буталт, Бутвід, Бутавіт (Ботвіт), Бутвін (Ботвін), Бутгер, Бутар (Бутэр), Бутэрт, Бутман, Бутнар, Бутрык, Ботэй, Азбут, Якбут, Альбут (Эльбут), Арбут, Вальбут, Васбут, Вільбут, Ґалбута, Галабут, Гарбут (Гербут), Ґербут, Гілбут, Дарбут, Дырбут, Зігібут, Ілбуць, Кандбут, Карыбут, Марбут, Нарбут (Нарбот), Сайбут, Сярбут, Табут. Адзначаліся германскія імёны Butecke (Butecho), Butila, Buten (Botin), Botaldus, Botwid, Botwith, Butwin (Botwin), Butger (Botgerus), Butter, Botard, Buthmann, Botner (Buthneri), Buttericus, Bótey, Ásboð, Acbuto, Albot (Elbot), Árbót, Walbot, Wospot, Willebut, Galbot, Halboth, Harboth (Herbothe), Gerboth, Gilbody, Darebodus, Direbode, Sigibot, Ilbuth, Marbotte, Gundbuth (Gundboto), Coributh (Karbot), Norpoth (Narbot), Seiboth, Saraboto, Taboth. Іменная аснова -бут- (-бот-) таксама можа паходзіць ад асновы -буд- (-бод-)[4].

Адпаведнасьць імя Бут германскаму імю Boto сьцьвердзіў францускі лінгвіст-германіст Раймонд Шмітляйн, які на падставе шматгадовых дасьледаваньняў прыйшоў да высноваў пра германскае паходжаньне літоўскіх уласных імёнаў[5].

Этымалягічны слоўнік старапольскіх асабовых імёнаў, выдадзены Польскай акадэміяй навук, адзначае гістарычнае бытаваньне ў Польшчы германскіх імёнаў Boto (Buto), Botko[6], Botel, Botysz, Merbot, Nierbota, Trajbot[7].

У Чэ��іі гістарычна бытавалі германскія імёны Póta (Puota), Merboto, Žipota (< Sibote)[8].

Сярод рускай шляхты бытавалі імёны Вербота[b] (1361 год)[10] і Mirbotha[c] (1427 год)[12].

У Прусіі бытавалі імёны Buthe / Bute (1302, 1303, 1340, 1357 і 1419 гады)[13][14], Buteko[d] (1451 год)[14], Butele / Buthele / Butil / Butyle[e] (1267, 1344, 1363, 1384 і 1400 гады)[17][14], Arbute / Erbut[f] (1357 год)[19], Garbot / Garbute[g] (1353 і 1398 гады)[21], Ramboth[h][23], Warpoda / Warpote[i] (1216 і 1400 гады)[25].

Варыянты імя ў гістарычных крыніцах: пан Бут (2 лютага 1483 году)[26]; данника в Черниговском повете, на имя Бутовича… того ж Бутовича земли (24 лютага 1496 году)[27]; три чоловеки в Троцкомъ повете у в Олитском волости на имя Рачка а Бутя а Мостухна Монтримовичовъ (11 верасьня 1504 году)[28]; люди в Оникштенском повете, въ Крашинскои волости, на имя… Бутя Родковича (12 красавіка 1512 году)[29]; Пашко Бутевичъ[30], Стань Бутовичъ[31], Матеи Бутовичъ[32], Петръ Бутевичъ[33] (1528 год); з Упиты… Боць Римкович (1533—1535 гады)[34]; землю Бутовщину (1537 год)[35]; боярынъ Пинскій Фурсъ Гораинъ Бутъ (1548 год)[36]; мещане Мозырские… Малышова Бутовая (1552 год)[37]; село Бутевичовъ… села Бутевичовъ… села Бутовичовъ (1554 год)[38]; Biel Butowicz (2 траўня 1558 году)[39]; Иванъ Бута (12 ліпеня 1560 году)[40]; Boc, Sanko, Daniłowiczy (1561—1566 гады)[41]; ziemie boiar króla iegomosci włosci Pojurskiey… Jana Butowicza (1565 год)[42]; з Бутою (1566 год)[43]; у Буты Петровича (9 сакавіка 1597 год)[44]; въ доме Буты Петровича (29 сакавіка 1597 году)[45]; wies Piliany Wielkie. Tum Bociewicz, syn jego Kasper; Stanisław Bociewicz, synow trzy: Matul, Adam, Jan (30 сьнежня 1598 году)[46]; Рым Бутевич (XVI ст.)[47]; неякого Гендрыха Бутова, чоловека народу немецкого (5 жніўня 1619 году)[48]; Stanisław Botowicz (1667 год)[49]; Bociewicz… Botewna z Jocian… Butowna… Buciewicza (1671—1681 гады)[50]; Jan Batowicz (1690 год)[51]; Krzysztof Botowicz (6 студзеня 1700 году)[52]; imć pan Alexander Butowicz (4 жніўня 1717 году)[53]; Daniło Boutt (1764 год)[54]; Mateusz Buta… Kazimierz Buta (24 студзеня 1770 году)[55][j].

Носьбіты

рэдагаваць

Падскакуны або Бутовічы (Podskakun alias Butowicz) — прыгонныя з ваколіцаў Сьвянцянаў, якія ўпамінаюцца ў XIX стагодзьдзі[78].

Буты (Buto) — прыгонныя з ваколіцаў Сьвянцянаў, якія ўпамінаюцца ў XIX стагодзьдзі[79].

Буты (Butto, Butta) — прыгонныя зь вёсак Стахоўцаў і Калодзіна (каля Кабыльніку), якія ўпамінаюцца ў XIX стагодзьдзі[80].

Бутовічы (Butowicz) гербаў Грыф і Агеньчык — літоўскі шляхецкі род зь Вільні і Віленскага павету[81].

Бутовічы — літоўскія шляхецкія роды з ваколіцаў Сьвянцянаў[82] і Троцкага павету[83].

Батовічы (Botowicz) гербу Грыф — літоўскі шляхецкі род, які меў уладаньні на Жамойці[84].

Буты (But) — літоўскі шляхецкі род зь Пінскага павету[85].

У актах Вялікага Княства Літоўскага ўпаміналіся засьценак Бутышкі (Бутышки) каля Геранёнаў і сяло Буцішкі (Буцишки) каля Лаўмянаў[86].

На 1904 год існавала вёска Бутава (Бутова) у Ельнянскім павеце Смаленскай губэрні[87].

На 1906 год існавала вёска Буцішкі ў Дзьвінскім павеце, а таксама сяло і вёска Бутаўшчына ў Лепельскім павеце Віцебскай губэрні[88].

На 1909 год існавала ўрочышча Бутава ў Пінскім павеце Менскай губэрні[89].

На гістарычнай Піншчыне існуе вёска Ботава, на гістарычнай Полаччыне — Бутава, у гістарычнай Прусіі — Боткайм.

Заўвагі

рэдагаваць
  1. ^ Польска-летувіская аўтарка Юстына Вальковяк прызнае за найбольш адэкватнае тлумачэньне іменнай асновы -бут- зь летувіскай мовы bū́ti 'быць', būtìs 'быцьцё, існаваньне', bùtas 'мяшканьне', а для асновы -пут- — pū̃sti 'дзьмуць; трубіць (напр. у трубу), граць'[3] (не адзначаючы, аднак, часу першай фіксацыі адпаведных словаў і іх значэньняў у летувіскіх слоўніках)
  2. ^ Адзначалася старажытнае германскае імя Warboto[9]
  3. ^ Адзначалася старажытнае германскае імя Merboto[11]
  4. ^ Адзначалася германскае імя Butecho[15]
  5. ^ Адзначалася старажытнае германскае імя Butila[16]
  6. ^ Адзначалася старажытнае германскае імя Herbothe[18]
  7. ^ Адзначалася старажытнае германскае імя Gerboto[20]
  8. ^ Адзначалася старажытнае германскае імя Rambotus[22]
  9. ^ Адзначаліся старажытныя германскія імёны Warbod і Warpoto (Warboto)[24]
  10. ^ Таксама:
    • Збут (параўн.: Dawid Żminigajło Jawgiel, т. б. z Minigajła[56]): Збутовічы (Zbutowicz) гербу Прыяцель — літоўскі шляхецкі род[57];
    • Бутан (адзначалася германскае імя Button[58]): Butanowicz (1671—1681 гады)[59], Obrąb Butanow. Andrżey Butan, Jan Butan, Anton Butan, Jurko Butan (1 лютага 1765 году)[60];
    • Буцят (адзначалася старажытнае германскае імя Bothad[61]): Maciej Buciat… Teresa Buciat (1820 год)[62], Anna Buciat (1821 год)[63];
    • Ванібут: тое село держалъ по тому, какъ Вонибут (1440—1492 гады)[64], Ивашко Вонибутовичъ[65], Dawid Wanbutowicz (1621 год)[66];
    • Пачабут: чоловеки… а Почабута (9 лістапада 1449 году)[67], Курыло Ивановичъ Почобутовича[68], Тымошъ Семеновичъ Почобутовича[69] (1565 год);
    • Скабут: Skabuttendorfe (Паведамленьні аб літоўскіх дарогах)[70], Skobutu, Skirmontowu plemeniku, człowiek (1422 год[71] паводле выпісу 1618 году)[72];
    • Шульбут: Станислав, Шульбутов зят[73] (1528 год)

Крыніцы

рэдагаваць
  1. ^ Förstemann E. W. Altdeutsches Namenbuch. Bd. 1: Personennamen. — Bonn, 1900. S. 320—321.
  2. ^ Дайліда А. Пачаткі Вялікага княства Літоўскага: ад стварэння да Крэўскай уніі / Рэц. С. Тарасаў. — Менск, 2019. С. 16.
  3. ^ Walkowiak J. B. Litewskie nazwiska Polaków: słownik etymologiczno-frekwencyjny. — Poznań, 2019. S. 22—23.
  4. ^ Słownik etymologiczno-motywacyjny staropolskich nazw osobowych. T. 5: Nazwy osobowe pochodzenia niemieckiego. — Kraków, 1997. S. 21.
  5. ^ Schmittlein R. Toponymes finnois et germaniques en Lituanie // Revue internationale d’onomastique. Nr. 2, 1948. P. 102.
  6. ^ Słownik etymologiczno-motywacyjny staropolskich nazw osobowych. T. 7: Suplement. Rozwiązanie licznych zagadek staropolskiej antroponimii. — Kraków, 2002. S. 124.
  7. ^ Słownik etymologiczno-motywacyjny staropolskich nazw osobowych. T. 5: Nazwy osobowe pochodzenia niemieckiego. — Kraków, 1997. S. 21, 28.
  8. ^ Svoboda J. Bemerkungen über alttschechische Personennamen deutscher Herkunft // Onomastica Slavogermanica. III. — Berlin, 1967. S. 35, 37.
  9. ^ Förstemann E. W. Altdeutsches Namenbuch. Bd. 1: Personennamen. — Bonn, 1900. S. 1534.
  10. ^ Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России, собранные и изданные Археографической комиссией. Т. 1. — СПб., 1863. С. 1.
  11. ^ Förstemann E. W. Altdeutsches Namenbuch. Bd. 1: Personennamen. — Bonn, 1900. S. 1103.
  12. ^ Halecki O. Z Jana Zamoyskiego inwentarza archiwum koronnego. Materyały do dziejów Rusi i Litwy w XV wieku. — Kraków, 1917. S. 192.
  13. ^ Trautmann R. Die altpreußischen Personennamen. — Göttingen, 1925. S. 21—22.
  14. ^ а б в Pierson W. Altpreußischer Namenkodex // Zeitschrift für Preußische Geschichte und Landeskunde. — Berlin, 1873. S. 297.
  15. ^ Socin A. Mittelhochdeutsches Namenbuch. — Basel, 1903. S. 184.
  16. ^ Förstemann E. W. Altdeutsches Namenbuch. Bd. 1: Personennamen. — Bonn, 1900. S. 322.
  17. ^ Trautmann R. Die altpreußischen Personennamen. — Göttingen, 1925. S. 22.
  18. ^ Förstemann E. W. Altdeutsches Namenbuch. Bd. 1: Personennamen. — Bonn, 1900. S. 767.
  19. ^ Trautmann R. Die altpreußischen Personennamen. — Göttingen, 1925. S. 13.
  20. ^ Förstemann E. W. Altdeutsches Namenbuch. Bd. 1: Personennamen. — Bonn, 1900. S. 577.
  21. ^ Trautmann R. Die altpreußischen Personennamen. — Göttingen, 1925. S. 28.
  22. ^ Morlet M.-T. Les noms de personne sur le territoire de l’ancienne Gaule du VIe au XIIe siècle. T. I: Les noms issus du germanique continental et les créations gallo-germaniques. — Paris, 1971. P. 134.
  23. ^ Trautmann R. Die altpreußischen Personennamen. — Göttingen, 1925. S. 81.
  24. ^ Förstemann E. W. Altdeutsches Namenbuch. Bd. 1: Personennamen. — Bonn, 1900. S. 1534.
  25. ^ Trautmann R. Die altpreußischen Personennamen. — Göttingen, 1925. S. 116.
  26. ^ Archiwum książąt Lubartowiczów Sanguszków w Sławucie. T. 1, 1366—1506. — Lwów, 1887. S. 82.
  27. ^ Lietuvos Metrika. Knyga 5 (1427—1506). — Vilnius, 2014. P. 90.
  28. ^ Lietuvos Metrika. Knyga 6 (1494—1506). — Vilnius, 2007. P. 314.
  29. ^ Lietuvos Metrika. Knyga 9 (1511—1518). — Vilnius, 2002. P. 96.
  30. ^ Перапіс войска Вялікага княства Літоўскага 1528 года. Метрыка Вялікага княства Літоўскага. Кн. 523. — Менск, 2003. С. 86.
  31. ^ Перапіс войска Вялікага княства Літоўскага 1528 года. Метрыка Вялікага княства Літоўскага. Кн. 523. — Менск, 2003. С. 88.
  32. ^ Перапіс войска Вялікага княства Літоўскага 1528 года. Метрыка Вялікага княства Літоўскага. Кн. 523. — Менск, 2003. С. 90.
  33. ^ Перапіс войска Вялікага княства Літоўскага 1528 года. Метрыка Вялікага княства Літоўскага. Кн. 523. — Менск, 2003. С. 160.
  34. ^ Popisy wojskowe pospolitego ruszenia Wielkiego Księstwa Litewskiego (1524—1566). — Białystok, 2018. S. 34—35.
  35. ^ Mackavičius A. Žemaitijos valsčių surašymas 1537—1538 m. — Vilnius, 2003. P. 22.
  36. ^ Ревизия пущ и переходов звериных в бывшем Великом княжестве Литовском, с присовокуплением грамот и привилеев. — Вильна, 1867. С. 293.
  37. ^ Архив Юго-Западной России. Ч. 7, т. 1. — Киев, 1886. С. 628.
  38. ^ Археографический сборник документов, относящихся к истории Северо-западной Руси. Т. 8. — Вильна, 1870. С. 35, 110.
  39. ^ Акты издаваемые Виленской археографической комиссией. Т. 14. — Вильна, 1887. С. 55.
  40. ^ Документы Московского архива Министерства юстиции. Т. 1. — М., 1897. С. 133.
  41. ^ Писцовая книга бывшего пинского староства составленная по повелению короля Сигизмунда Августа в 1561—1566 годах пинским и кобринским старост��й Лаврином Войной. Ч. 1. — Вильна, 1874. С. 388.
  42. ^ Акты, издаваемые Виленской Комиссией для разбора древних актов. Т. 24. — Вильна, 1897. С. 278.
  43. ^ Документы Московского архива Министерства юстиции. Т. 1. — М., 1897. С. 379.
  44. ^ Акты издаваемые Виленской археографической комиссией. Т. 8. — Вильна, 1875. С. 27.
  45. ^ Акты издаваемые Виленской археографической комиссией. Т. 8. — Вильна, 1875. С. 553.
  46. ^ Istorijos archyvas. T. 1: XVI amžiaus Lietuvos inventoriai. — Kaunas, 1934. P. 506.
  47. ^ Istorijos archyvas. T. 1: XVI amžiaus Lietuvos inventoriai. — Kaunas, 1934. P. 8.
  48. ^ Опись документов Виленского центрального архива древних актовых книг. Вып. 9. ― Вильна, 1912. С. 282.
  49. ^ Błaszczyk G. Herbarz szlachty żmudzkiej. T. 1. — Warszawa, 2015. S. 267.
  50. ^ Zinkevičius Z. Lietuvių antroponimika: Vilniaus lietuvių asmenvardžiai XVII a. pradžioje. — Vilnius, 1977. P. 121—122, 129.
  51. ^ Metryka Litewska. Rejestry podymnego Welkiego Ksiestwa. Księstwo Żmudzkie 1690 r. — Warszawa, 2009. S. 116.
  52. ^ Łapiński Ł., Wilczewski W. F. «Komput katolików» parafii żołudzkiej z 1700 roku // Archiwa, Biblioteki i Muzea Kościelne. Nr. 115, 2021. S. 284.
  53. ^ Акты издаваемые Виленской археографической комиссией. Т. 11. — Вильна, 1880. С. 397—400.
  54. ^ Историко-юридические материалы, извлеченные из актовых книг губерний Витебской и Могилевской, хранящихся в Центральном архиве в Витебске. Вып. 22. — Витебск, 1891. С. 434.
  55. ^ Акты издаваемые Виленской комиссией для разбора древних актов. Т. 35. — Вильна, 1910. С. 177.
  56. ^ Akta zjazdów stanów Wielkiego Księstwa Litewskiego. T. 2. — Warszawa, 2009. S. 303, 443.
  57. ^ Гербоўнік беларускай шляхты. Т. 7. — Менск, 2020. С. 316.
  58. ^ Ferguson R. The Teutonic Name-system Applied to the Family Names of France, England, & Germany. — London, 1864. P. 454.
  59. ^ Zinkevičius Z. Lietuvių antroponimika: Vilniaus lietuvių asmenvardžiai XVII a. pradžioje. — Vilnius, 1977. P. 129.
  60. ^ Историко-юридические материалы, извлеченные из актовых книг губерний Витебской и Могилевской, хранящихся в Центральном архиве в Витебске. Вып. 31. — Витебск, 1903. С. 42.
  61. ^ Förstemann E. W. Altdeutsches Namenbuch. Bd. 1: Personennamen. — Bonn, 1900. S. 323.
  62. ^ Komaje k. Rakiszek, Geneteka baza Polskiego Towarzystwa Genealogicznego
  63. ^ Komaje k. Rakiszek, Geneteka baza Polskiego Towarzystwa Genealogicznego
  64. ^ Lietuvos Metrika. Knyga 3 (1440—1498). — Vilnius, 1998. P. 43.
  65. ^ Перапіс войска Вялікага княства Літоўскага 1528 года. Метрыка Вялікага княства Літоўскага. Кн. 523. — Менск, 2003. С. 63.
  66. ^ Rejestry popisowe pospolitego ruszenia szlachty Wielkiego Księstwa Litewskiego z 1621 r. — Warszawa, 2015. S. 98.
  67. ^ Lietuvos Metrika. Knyga 3 (1440—1498). — Vilnius, 1998. P. 61.
  68. ^ Popisy wojskowe pospolitego ruszenia Wielkiego Księstwa Litewskiego (1524—1566). — Białystok, 2018. S. 282.
  69. ^ Popisy wojskowe pospolitego ruszenia Wielkiego Księstwa Litewskiego (1524—1566). — Białystok, 2018. S. 285.
  70. ^ Scriptores rerum Prussicarum. Bd. 2. — Leipzig, 1863. S. 696.
  71. ^ Saviščevas E. Polityka nadań wielkich książąt litewskich na Żmudzi w pierwszej połowie XV wieku // Prace historyczne 141, z. 2 (2014). S. 506.
  72. ^ Jablonskis K. Nauji Vytauto laikotarpio aktai // Praeitis. T. 2. — Kaunas, 1933. P. 391.
  73. ^ Перапіс войска Вялікага княства Літоўскага 1528 года. Метрыка Вялікага княства Літоўскага. Кн. 523. — Менск, 2003. С. 95.
  74. ^ Mackavičius A. Žemaitijos valsčių surašymas 1537—1538 m. — Vilnius, 2003. P. 229.
  75. ^ Опись документов Виленского центрального архива древних актовых книг. Вып. 1. ― Вильна, 1901. С. 120.
  76. ^ Яўген Анішчанка, Попис шляхты Полоцкого воеводства 30.09.1765 г., Архіў гісторыка Анішчанкі, 19 жніўня 2015 г.
  77. ^ Яўген Анішчанка, Волковичи, Рутка инвентарь 1783 г., Архіў гісторыка Анішчанкі, 16 студзеня 2016 г.
  78. ^ Malewski Cz. Rodziny szlacheckie na Litwie w XIX wieku. — Warszawa, 2022. S. 119.
  79. ^ Malewski Cz. Rodziny szlacheckie na Litwie w XIX wieku. — Warszawa, 2022. S. 136.
  80. ^ Malewski Cz. Rodziny szlacheckie na Litwie w XIX wieku. — Warszawa, 2022. S. 137, 202.
  81. ^ Malewski Cz. Rodziny szlacheckie na Litwie w XIX wieku. — Warszawa, 2016. S. 435.
  82. ^ Malewski Cz. Rodziny szlacheckie na Litwie w XIX wieku. — Warszawa, 2022. S. 61.
  83. ^ Malewski Cz. Rodziny szlacheckie na Litwie w XIX wieku. — Warszawa, 2022. S. 244.
  84. ^ Ciechanowicz J. Rody rycerskie Wielkiego Księstwa Litewskiego. T. 2. — Rzeszów, 2001. S. 130.
  85. ^ Ciechanowicz J. Rody rycerskie Wielkiego Księstwa Litewskiego. T. 6. — Rzeszów, 2006. S. 62.
  86. ^ Indeks alfabetyczny miejscowości dawnego wielkiego Księstwa Litewskiego: A—K (Abakanowicze — Kujany). Wilno, 1929. S. 53—54.
  87. ^ Список населенных мест Смоленской губернии. — Смоленск, 1904. С. 236.
  88. ^ Список населенных мест Витебской губернии. Витебск, 1906. С. 128, 176, 208.
  89. ^ Список населенных мест Минской губернии. — Минск, 1909. С. 21.
Атрымана з «https://be-tarask.wikipedia.org/w/index.php?title=Бота&oldid=2591414»