Перегляд вихідного коду сторінки Габрієль Гарсія Маркес

У Вас нема дозволу на редагування цієї сторінки з такої причини:
Ваша IP-адреса знаходиться в діапазоні, який заблоковано у всіх вікі Фонду Вікімедіа.
Блокування зроблено ‪EPIC‬. Причиною вказано Open proxy/Webhost: See the help page if you are affected.
Початок блокування: 08:48, 2 липня 2024
Закінчення блокування: 08:48, 2 липня 2025
Ваша поточна IP-адреса: 206.189.44.186. Заблокований діапазон — 206.189.32.0/20.
Будь ласка, додайте всі вказані подробиці до будь-яких запитів, які Ви будете робити. Якщо ви вважаєте, що вас заблокували помилково, ви можете знайти додаткову інформацію та інструкції в глобальній політиці Без відкритих проксі.
В іншому випадку, щоб обговорити блокування, будь ласка, опублікуйте запит на розгляд на Мета-вікі. Ви також можете надіслати електронний лист до VRT-черги стюардів за адресою stewards@wikimedia.org, вказавши усю вищезазначену інформацію.
Ви можете переглянути та скопіювати вихідний текст цієї сторінки:
{{Особа 
| ім'я =  Ґабрієль Ґарсія Маркес
| Зображення = Gabriel_Garcia_Marquez,_2009.jpg 
| Опис = Я хочу, аби мене пам'ятали не як автора «Ста років самотності» чи лауреата Нобелівської премії, а як газетяра{{sfn|Маркес|2019|с=20}} 
| wikipedia = Ґабрієль Ґарсія Маркес 
| source =  
| commons = Gabriel_García_Márquez}}
[[Файл:Gabriel Marquez Signature.jpg|праворуч|175пкс|міні|Підпис письменника]]
'''Ґабріє́ль Хосе́ де ла Конкордія Ґарсі́я Ма́ркес''' (6 березня 1927 – 17 квітня 2014) — колумбійський письменник-прозаїк, журналіст, видавець і політичний діяч; лауреат Нобелівської премії з літератури (1982).

== Цитати ==
{{Q
|Цитата = Без сумніву, першою сенсаційною новиною — після створення світу — стало вигнання [[Адам|Адама]] і [[Єва|Єви]] з [[Рай|раю]]. То була б незабутня перша шпальта: «Адама і Єву вигнано з раю» (вісім колонок). «В поті чола свого їстимеш хліб», — сказав [[Бог]] — «Ангел з вогненним мечем виконав учора вирок і стає на чати Едему». — «[[Яблуко]] стало причиною трагедії»{{sfn|Маркес|2019|с=60}}.
|Коментар = «Провісники»//«Ель Еспектадор», Богота, 10 серпня 1954 року
|Оригінал = 
}}
{{Q
|Цитата = Благополучна [[Вік|старість]] – це вміння домовитися зі своєю [[Самотність|самотністю]]<ref>[https://starylev.com.ua/club/blog/gabriel-garsia-markes-cytaty Габріель Гарсіа Маркес: цитати]</ref>.
}}
{{Q
|Цитата = Два [[Критик|критики]] з Барселони здивували мене відкриттям, що «Осінь патріарха» має ту ж структуру, що й третій фортепіанний концерт Бели Бартока. Мене це дуже потішило, бо я захоплююсь Белою Бартоком, а особливо цим концертом, проте я так і не зміг зрозуміти аналогій тих двох критиків{{sfn|Маркес|2019|с=265}}.
|Коментар = «Поезія — доступна дітям»//«Ель Паїс», Мадрид, 27 січня 1981 року
|Оригінал = 
}}
{{Q
|Цитата = Завжди буде людина, яка читатиме статтю на розі аптеки, і завжди (через люб'язність) буде група громадян, готових її слухати — хоча б для того, аби відчути демократичну насолоду не погоджуватись{{sfn|Маркес|2019|с=60}}.
|Коментар = «Провісники»//«Ель Еспектадор», Богота, 10 серпня 1954 року
|Оригінал = 
}}
{{Q
|Цитата = Загалом кажучи, ми, письменники Латинської Америки і Карибів, мусимо визнати, поклавши руку на серце, що дійсність є кращим письменником, ніж ми. Нашим призначенням, і, можливо, нашим блаженством, є намагатись скромно її наслідувати — так добре, як тільки ми можемо{{sfn|Маркес|2019|с=282}}.
|Коментар = «Ще трохи про літературу і дійсність»//«Ель Паїс», Мадрид, 1 липня 1981 року
|Оригінал = 
}}
{{Q
|Цитата = Коротко кажучи, курс літератури немав би бути чимось більшим, ніж добрим путівником світом [[Книга|книжок]]. Будь-яка інша претензія може лише злякати дітей. Думаю я, тут, за лаштунками{{sfn|Маркес|2019|с=266}}.
|Коментар = «Поезія — доступна дітям»//«Ель Паїс», Мадрид, 27 січня 1981 року
|Оригінал = 
}}
{{Q
| Цитата = Люди старіють, тому що перестають любити.
| Оригінал = 
| Коментар = 
| Автор = 
}}
{{Q
| Цитата = [[Людина]] вмирає не тоді, коли повинна, а тоді, коли може.
| Оригінал = {{lang-es|Uno no se muere cuando debe, sino quando puede{{sfn|Cien años de soledad|1967|с=100}}.}}
| Коментар = «[[Сто років самотності]]»
| Інше = {{Цитата дня/Обрана|17 квітня 2016}}
}}
{{Q
|Цитата = [[Людина]] так любить одноразові речі тому, що вона і сама одноразова.}}
{{Q
|Цитата = Мабуть, я дуже наївний читач, бо ніколи не думав, що романісти хочуть сказати щось більше, ніж кажуть. Коли [[Франц Кафка]] каже, що Ґреґор Замза якось уранці прокинувся, перетворившись на комаху, я не думаю, що це є символом чогось, і єдине, що мене завжди інтригувало: що то за комаха могла бути{{sfn|Маркес|2019|с=265}}.
|Коментар = «Поезія — доступна дітям»//«Ель Паїс», Мадрид, 27 січня 1981 року
|Оригінал = 
}}
{{Q
|Цитата = Насамперед я є [[Журналіст|журналістом]]. Усе життя був журналістом. Мої книжки — це книжки журналіста, навіть якщо це малопомітно{{sfn|Маркес|2019|с=19}}.
}}
{{Q
|Цитата = Насправді не повинно бути обов'язкових книжок, книжок на покуту, і найздоровіший спосіб — покинути [[читання]] на тій сторінці, коли воно стає нестерпним. Проте для мазохістів, які б воліли будь-що іти далі, є перевірений рецепт: класти нечитабельні книжки до туалету. Можливо, через кілька років доброго травлення вони зможуть дійти до щасливого кінця «Втраченого раю» Мільтона{{sfn|Маркес|2019|с=329}}.
|Коментар = «Література без страждань»//«Ель Паїс», Мадрид, 8 грудня 1982 року
|Оригінал = 
}}
{{Q
|Цитата = Не знаю, хто сказав, що ми, романісти, читаємо романи інших письменників тільки задля того, аби з'ясувати, як вони написані. Гадаю, це [[правда]] Ми не вдовольняємося секретами, виставленими назовні сторінки, а вивертаємо її навиворіт, аби розгледіти шви. Певним чином, який неможливо пояснити, ми розбираємо книжку на основні частини і знову складаємо її, коли вже знаємо таємниці її власного годинникового механізму{{sfn|Маркес|2019|с=287}}.
|Коментар = «Мій особистий Гемінґвей»//«Ель Паїс», Мадрид, 29 липня 1981 року
|Оригінал = }}
{{Q
|Цитата = Нещодавній приклад двох незугарних радянських письменників, яких засудили до каторжних робіт в [[Сибіру]] — не за те, що вони писали зле, а тому, що були незгодні зі спонсором, — свідчить, наскільки небезпечним може бути письменницьке ремесло при режимі, який є недостатньо зрілим, аби визнати одвічну істину, що ми, письменники, є зловмисниками, яких ідеологічні корсети, і навіть приписи закону, тиснуть більше, ніж черевики{{sfn|Маркес|2019|с=199}}.
|Коментар = «Злигодні письменника»//«Ель Еспектадор», Богота, липень 1966 року
|Оригінал = 
}}
{{Q
|Цитата = [[Натхнення]] приходить тільки під час роботи.}}
{{Q
|Цитата = Особисто я думаю, що письменник як такий має тільки один революційний обов'язок — писати добре. Його нонконформізм — при будь-якому режимі — є найважливішою умовою, яку не можна компенсувати, бо письменник-конформіст, дуже ймовірно, є бандитом і вже точно — поганим письменником{{sfn|Маркес|2019|с=199}}.
|Коментар = «Злигодні письменника»//«Ель Еспектадор», Богота, липень 1966 року
|Оригінал = 
}}
{{Q
|Цитата = Писати книжки — самогубне ремесло. Жодне не вимагає стільки [[Час|часу]], роботи, такої посвяти порівняно з безпосередніми прибутками. Не думаю, що є багато читачів, які, прочитавши книжку, запитають себе, скількох годин мордувань і родинних незгод коштували авторові ці двісті сторінок і скільки він отримав за свою роботу{{sfn|Маркес|2019|с=197}}.
|Коментар = «Злигодні письменника»//«Ель Еспектадор», Богота, липень 1966 року
|Оригінал = 
}}
{{Q
|Цитата = Професор літератури Гаванського гуманітарного інституту багато годин відводив аналізу «Ста років самотності» і доходив висновку — заразом втішного і гнітючого, — що роман не пропонує жодного рішення. Що врешті-решт переконало мене в тому, що манія тлумачення з часом стає новою формою вимислу, яка іноді доходить до безглуздя{{sfn|Маркес|2019|с=265}}.
|Коментар = «Поезія — доступна дітям»//«Ель Паїс», Мадрид, 27 січня 1981 року
|Оригінал =
}}
{{Q
|Цитата = Рвати оповідання це щось непоправне, бо писати їх — однаково, що заливати бетон. Натомість писати роман — це наче класти цеглу. Іншими словами: якщо оповідання не тужавіє з першої спроби, краще не наполягати. З романом легше: можна почати заново.
|Коментар = «Як написати роман?»//«Ель Паїс», Мадрид, 25 січня 1984 року
|Оригінал = 
}}
{{Q
|Цитата = У своїх тривалих [[Мандри|мандрівках]] по стількох дорогах [[Світ|світу]] я завжди думав, що ми, сучасні люди, є уцілілими на повороті. Кожен із них — це виклик сліпій долі. Достатньо лиш, аби з транспортним засобом, що їде попереду нас, за поворотом щось сталося, щоб ми назавжди втратили можливість про це розповісти{{sfn|Маркес|2019|с=292}}.
|Коментар = «Привиди доріг»//«Ель Паїс», Мадрид, 19 серпня 1981 року
|Оригінал = 
}}
{{Q
|Цитата = У цих книжках є стільки розслідувань, перевірки даних, історичної точності, достовірності фактів, що по суті вони є великими белетризованими або вигаданими репортажами, але методи дослідження та оперування [[Інформація|інформацією]] є журналістськими{{sfn|Маркес|2019|с=21}}.
|Коментар = Про свою белетристку, з інтерв'ю
|Оригінал = 
}}
{{Q
|Цитата = Це був один із рутинних епізодів передвиборної кампанії, що проводилася кожні чотири роки, Зранку приїхали фургони з комедіантами, Потім прибули машини з індійцями, яких наймають і возять по містечках для створення юрби під час громадських акцій{{sfn|Смерть назавжди там, за коханням|2013|с=95}}.
}}
{{Q
|Цитата = Часто доля республіки більше залежить від одного голяра, ніж від усіх її президентів — як здебільшого, за словами поета, доля [[Геній|геніїв]] залежить від акушера{{sfn|Маркес|2019|с=26}}.
|Коментар = «Президентський голяр»//«Ель Еральдо», Баранкілья, 16 березня 1950 року
|Оригінал = 
}}
{{Q
|Цитата = Я народився на Карибах. Я знаю тут кожну країну, кожен острів, і, може, звідси моя фрустрація через те, що ніколи я не придумав і не спромігся зробити нічого, що було б дивовижнішим. ніж сама [[Реальність|дійсність]]. Найбільше, що я міг зробити — це транспортувати її поетичними засобами, але немає жодної лінії у жодній із моїх книжок, яка б не вкоренилася в реальній події{{sfn|Маркес|2019|с=282}}.
|Коментар = «Ще трохи про літературу і дійсність»//«Ель Паїс», Мадрид, 1 липня 1981 року
|Оригінал = 
}}
{{Q
| Цитата = Я не ношу капелюха, аби не мусити перед кимось його знімати.
| Оригінал = {{lang-es|No lo[sombrero] uso para no tener que quitármelo delante de nadie{{sfn|El coronel no tiene quien le escriba|1989|с=37}}.}}
| Коментар = «[[Полковнику ніхто не пише]]»
| Автор =
}}

== Помилково приписують ==
{{Misattributed begin}}
В Інтернеті поширені збірки цитат із заголовками на кшталт «13 фраз про життя», які підписують ім'ям Маркеса. Однак ці вислови не зустрічаються в жодному із творів Маркеса, ані в зафіксованих інтерв'ю<ref>{{Cite web|url=http://www.dushenko.ru/quotation_date/121748/|title=Жизнь и любовь по Маркесу («Читаем вместе», 2010, № 1 (январь))|accessdate=14 квітня 2016|author=Константин Душенко.|date=}}</ref>.
{{Q|Цитата = Я [[любов|люблю]] тебе не за те, хто ти, а за те, хто я, коли я з тобою.}}
{{Q|Цитата = Жодна [[людина]] не заслуговує твоїх сліз, а ті, хто заслуговують, не змусять тебе плакати.}}
{{Q|Цитата = Справжній [[друг]] — це той, хто буде тримати тебе за руку і відчувати твоє [[серце]].}}
{{Q|Цитата = Ніколи не переставай посміхатися, навіть коли тобі сумно: хтось може закохатися в твою посмішку.}}
{{Q|Цитата = Можливо, в цьому світі ти всього лише людина, але для когось ти — весь [[світ]].}}
{{Q|Цитата = Не витрачай [[час]] на людину, яка не прагне провести його з тобою.}}
{{Q|Цитата = Не плач, тому що це закінчилося. Посміхнися, тому що це було.}}
{{Q|Цитата = Завжди знайдуться люди, які заподіють тобі [[біль]]. Потрібно продовжувати вірити людям, просто бути трохи обережнішим.}}
{{Misattributed end}}

== Примітки ==
{{reflist|2}}

== Джерела ==
* [http://aphorism-list.com/autors.php?page=markes&tkautors=markes Афоризмы и высказывания Г. Г. Маркеса] (рос.)
* {{книга|автор=Маркес, Ґабріель Ґарсіа|заголовок=Смерть назавжди там, за коханням. Оповідання / З ісп. пер. Ірина Бонацька|посилання=|місто=|видавництво=«Всесвіт» № 7/8.|рік=2013|сторінки=95-101|isbn=|ref=Смерть назавжди там, за коханням}}
* {{Мудрість віків|70}}
* {{книга|автор=Gabriel García Márquez|заголовок=Cien años de soledad|посилання=https://archive.org/details/GarciaMarquezGabrielCienAnosDeSoledad1|місто=|видавництво=|рік=1967|сторінок=|isbn=|ref=Cien años de soledad}}
* {{книга|автор=Gabriel García Márquez|заголовок=El coronel no tiene quien le escriba ; Cien años de soledad|посилання=https://books.google.fr/books?id=-T7FiHLRrZkC&hl=uk|місто=|видавництво=Fundacion Biblioteca Ayacuch|рік=1989|сторінок=360|isbn=9789802761104|ref=El coronel no tiene quien le escriba}}
* {{книга|автор =Ґабріель Ґарсія Маркес|заголовок =Скандал сторіччя. Тексти для газет і журналів (1950 – 1984)|місто =Львів |видавництво Анетти Антоненко |рік=2019 |сторінок =356 |isbn =9786177654208|ref = Маркес}}

{{Нобелівська премія з літератури}}

{{DEFAULTSORT:Маркес Ґабрієль Ґарсія}}
[[Категорія:Автори-М]]
[[Категорія:Колумбійські письменники]]
[[Категорія:Лауреати Нобелівської премії з літератури]]
[[Категорія:Письменники-фантасти]]
Шаблони, використані на цій сторінці:
Повернення до сторінки «Габрієль Гарсія Маркес».
Отримано з https://uk.wikiquote.org/wiki/Габрієль_Гарсія_Маркес