Перейти до вмісту

Фаррелл Вільямс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Pharrell)
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Вільямс.
Фаррелл Вільямс
англ. Pharrell Williams
Зображення
Зображення
Фаррелл Вільямс у 2024 році
Основна інформація
Повне ім'яФаррелл Лансайло Вільямс
Дата народження5 квітня 1973(1973-04-05) (51 рік)
Місце народженняВірджинія-Біч, Вірджинія, США
Роки активності1992 — дотепер
ГромадянствоСША США
Національністьафроамериканці[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Професіїпродюсер, автор пісень, співак, репер, дизайнер
ОсвітаПівнічно-Західний університет (кинув)
Співацький голостенор, фальцет
Інструментибарабан, клавішні
ЖанриХіп-хоп, R&B, фанк, поп
ПсевдонімиPharrell
Skateboard P
Sk8brd
Auto Goon
Magnum, the Verb Lord
Station Wagon P
Yellow Lightning
КолективиThe Neptunes, N.E.R.D., Child Rebel Soldier
ЧленствоN.E.R.D, Child Rebel Soldierd і The Neptunes Редагувати інформацію у Вікіданих
СпівпрацяChild Rebel Soldier, Clipse, The Neptunes, N.E.R.D, Snoop Dogg, Ґвен Стефані, Jay-Z, Каньє Вест, Daft Punk, Pusha T, Teddy Riley[en], Келіс, T.I., Nelly, Джастін Тімберлейк, Usher
ЛейблиStar Trak Entertainment, Interscope Records, Columbia, Virgin, Arista, I Am Other
Нагороди
У шлюбі зХелен Ласічан (з 2013)
Діти (4 Редагувати інформацію у Вікіданих)4
pharrellwilliams.com
CMNS: Файли у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Фа́ррелл Лансайло Ві́льямс (англ. Pharrell Lanscilo Williams; нар. 5 квітня 1973, Вірджинія-Біч, Вірджинія, США), також відомий просто як Фаррелл (англ. Pharrell) — американський співак, репер, продюсер, і дизайнер одягу. Вперше він став відомий як половина музичного продюсерського дуету The Neptunes, який він створив із Чадом Г'юго в 1992 році[2]. Також лідер, вокаліст і барабанщик у фанк-рок групі N.E.R.D разом з Г'юго і Шей Хейлі. У 2001 році Фаррелл разом із Г’юго заснував лейбл звукозапису Star Trak Entertainment як імпринт Arista Records. Дебютний сингл Вільямса 2003 року «Frontin'» (за участю Jay-Z) посів п'яте місце в Billboard Hot 100. Випустив два сольних альбоми: In My Mind 2006 року та Girl 2014 року.

Фаррелл отримав численні нагороди та номінації. Він отримав 13 нагород «Греммі», у тому числі три за продюсера року, некласика (одну як учасник Neptunes). Він також двічі номінувався на премію «Оскар»: у 2014 році за найкращу пісню до фільму за сингл «Happy», і в 2017 році за найкращий фільм як продюсер фільму «Приховані фігури». У 2014 році він заснував багатопрофільну медіакомпанію I Am Other, яка виступає і як звукозаписний лейбл, і як творча парасолька для інших його починань, включно з його модним лейблом і мережею роздрібної торгівлі Billionaire Boys Club[3]. З 2023 року він обіймає посаду чоловічого креативного директора Louis Vuitton[4].

Як учасник The Neptunes, Фаррелл спродюсував величезну кількість хітів для найрізноманітніших мегазірок[5][6]. Він вважається одним із найвпливовіших музичних продюсерів 21 століття за його вплив на популярну музику[7][8][9][10].

Раннє життя

[ред. | ред. код]

Фаррелл Лансайло Вільямс народився 5 квітня 1973 року у Вірджинія-Біч, штат Вірджинія[11]. Він є старшим із трьох синів вчительки Керолін і різноробочого Фароя Вільямса[12][13]. Його походження сягає багатьох поколінь у Вірджинії та Північній Кароліні. Один із його предків подорожував до Західної Африки в 1831 році, що спонукало інших родичів емігрувати зі США до Ліберії в 1832 році[14]. Фаррелл познайомився з Чадом Г’юго в літньому таборі сьомого класу, де Вільямс грав на барабанах, а Г’юго на тенор-саксофоні[15]. Вони відвідували середню школу принцеси Анни, де грали в шкільному оркестрі «Fabulous Marching Cavaliers»[16]. Фаррелл закінчив середню школу в 1991 році і навчався в Північно-Західному університеті протягом двох років, перш ніж кинути навчання[17].

Кар'єра

[ред. | ред. код]

1992–2004: The Neptunes і N.E.R.D.

[ред. | ред. код]

У 1990-х роках Чад і Фаррел�� зібрали хіп-хоп групу Surrounded by Idiots, куди також увійшли Magoo та кузен Фаррелла Timbaland. Вони розпалися, перш ніж зробити будь-які записи[18]. Потім він створив групу R&B-гурт The Neptunes з чотирьох учасників, разом із Г’юго та друзями Шей Гейлі та Майком Етеріджем[19]. Вони взяли участь у музичному конкурсі серед учнів старших класів, де їх помітив продюсер і музикант Тедді Райлі[19]. Після закінчення середньої школи, група підписала контракт з Тедді Райлі[19].

Фаррелл Вільямс написав куплет Тедді Райлі на хіт Wreckx-n-Effect «Rump Shaker» 1992 року[18]. Як дует The Neptunes, Вільямс і Г'юго спродюсували сингл Noreaga «Superthug» 1998 року[18]. The Neptunes почали співпрацювати з реп-дуетом Clipse (Pusha T і Malice) наприкінці 1990-х і спродюсували їх альбом Exclusive Audio Footage, який не був виданий[20]. The Neptunes спродюсували сингл Jay-Z «I Just Wanna Love U (Give It 2 ​​Me)» 2000 року та сингл Nelly «Hot in Herre» 2002 року[18]. Вони працювали зі співачкою Келіс, продюсуючи її перші два студійні альбоми[21].

У 2001 році N.E.R.D, група, що складається з Фаррелла Вільямса, Чада Г’юго та Шея Гейлі, випустила свій дебютний альбом In Search of...[22]. У 2001 році Вільямс і Г’юго підписали Clipse на лейбл Arista Records через свій імпринт Star Trak Entertainment[23]. The Neptunes також спродюсували пісні Брітні Спірс «I'm a Slave 4 U» і «Boys» для її третього студійного альбому Britney 2001 року[15][24].

У 2002 році Clipse випустили свій дебютний альбом Lord Willin', який повністю спродюсували Neptunes[25]. Того року Neptunes створили багато пісень для дебютного альбому Джастіна Тімберлейка Justified, включаючи сингли «Señorita», «Like I Love You» і «Rock Your Body»[18]. У 2003 році Neptunes випустили компіляцію Clones[26]. Згідно з неназваним опитуванням у серпні 2003 року, було виявлено, що майже 20% пісень, які звучали на британському радіо в той час, були спродюсовані The Neptunes. Інше опитування в США показало, що вони спродюсували 43% пісень на радіо[15]. Neptunes спродюсували сингл Снуп Догга «Drop It Like It's Hot» 2004 року, у якому також звучить вокал Фаррелла[27].

2005–2009: In My Mind та колаборації

[ред. | ред. код]

У 2005 році The Neptunes спродюсували сингл Гвен Стефані «Hollaback Girl», який увійшов до Billboard Hot 100 під номером 82 та очолив чарт протягом шести тижнів після його випуску[28]. У 2006 році Фаррелл Вільямс випустив свій дебютний сольний альбом In My Mind[29], що дебютував під номером 3 у чарті Billboard 200[30]. У тому ж році Neptunes продюсували другий альбом Clipse, Hell Hath No Fury[31], а також кілька пісень на другому альбомі Гвен Стефані, The Sweet Escape[32]. У грудні 2006 року Вільямса було оголошено як виконавця на концерті для Діани на стадіоні Вемблі (Лондон) 1 липня 2007 року[33]. У 2007 році Neptunes продюсували десятий студійний альбом Jay-Z American Gangster[34].

У 2008 році Фаррелл співпрацював з Мадонною над синглом «Give It 2 Me»[35]. У кліпі на пісню з'являються обидва артиста. Пізніше того ж року він працював над альбомом реміксів для Maroon 5 під назвою Call and Response: The Remix Album[36]. У тому ж році N.E.R.D. випустили свій третій студійний альбом Seeing Sounds[37]. Фаррелл працював з Шакірою над її піснями «Did It Again», «Why Wait», «Good Stuff» і «Long Time» для її шостого студійного альбому She Wolf 2009 року[38]. Наступного місяця він виступив у якості гостя на дебютному альбомі французької співачки Уффі, який був випущений на початку 2010 року[39]. The Neptunes також спродюсували багато композицій для третього альбому Clipse, Til the Casket Drops 2009 року[40].

2010–2014: Нікчемний Я, Нікчемний Я 2 і сольний успіх

[ред. | ред. код]

У 2010 році Фаррелл Вільямс працював над музикою до анімаційного фільму «Нікчемний Я» з композиторами Гансом Циммером і Хейтором Перейрою[41]. У тому ж році N.E.R.D. випустили свій четвертий студійний альбом Nothing[42]. У 2012 році Фаррелл склав і спродюсував музику для 84-ї церемонії вручення премії «Оскар» разом з Гансом Циммером[43].

У 2013 році він співпрацював з французьким електронним дуетом Daft Punk над піснями «Get Lucky» і «Lose Yourself to Dance» з четвертого альбому дуету, Random Access Memories[44]. «Get Lucky» посів перше місце в британському чарті синглів[45] і друге місце в американському Billboard Hot 100[46].

Вільямс написав три нові пісні для фільму «Нікчемний Я 2» 2013 року[47]. Це були «Just a Cloud Away», «Happy» і «Scream»[48]. У березні 2013 року вийшов сингл Робіна Тіка «Blurred Lines», написаний і спродюсований Фарреллом[49][50]. Пісня посіла перше місце в багатьох країнах, включаючи Сполучене Королівство та Сполучені Штати[51][52].

У серпні 2013 року Busta Rhymes розповів про неопублікований «документальний альбом» Фаррелла Вільямса, де він розповідає про «міську боротьбу та труднощі»[53]. У листопаді 2013 року Вільямс випустив перший 24-годинний кліп на пісню «Happy»[54]. 1 листопада 2013 року Вільямс виступав із госпел-хором в африканській методистській єпископальній церкві Емануеля в Чарлстоні, Південна Кароліна, де 17 червня 2015 року було застрелено дев'ятьох чорношкірих прихожан[55].

У грудні 2013 року було оголошено, що Фаррелл Вільямс був номінований на сім премій «Греммі»[56]. У тому ж місяці Вільямс підписав контракт із Columbia Records і оголосив про вихід альбому, який планується випустити в 2014 році[57]. За пісню «Happy» Фаррелл був номінований на премію «Оскар» за найкращу пісню до фільму[58].

2014–тепер. час: Girl та інші проєкти

[ред. | ред. код]
Фаррелл Вільямс виступає на фестивалі Coachella у 2014 році.

3 березня 2014 року Фаррелл Вільямс випустив свій другий альбом Girl[59], який був тепло зустрінутий критиками. У 2014 році він також написав музику до фільму «Нова Людина-павук 2». Він записав три пісні для саундтреку до мультфільму «Губка Боб: Життя на суші» 2015 року[60].

У жовтні 2015 року Школа мистецтв Тіша Нью-Йоркського університету зробила Фаррелла своїм артистом-резидентом[61]. 17 травня 2017 року він виступив з вступною промовою в університеті та отримав почесний ступінь доктора образотворчих мистецтв[62][63]. У 2018 році він працював з Аріаною Гранде над її четвертим альбомом Sweetener 2018 року[64]. Він спродюсував кілька пісень на альбомі, а також взяв участь в пісні «Blazed»[65][66].

У березні 2019 року Фаррелл і місто Вірджинія-Біч оголосили про запуск триденного музичного та культурного фестивалю під назвою Something in the Water, який відбудеться 26–28 квітня на березі океану Вірджинія-Біч[67][68]. До складу фестивалю входили Тревіс Скотт, Migos, Жанель Моне, SZA, Rosalía, Андерсон Пак, Джене Айко, Мак Демарко, Snoop Dogg, Меггі Роджерс, Lil Uzi Vert, Міссі Елліотт, Jay-Z, Diddy, Pusha T, Tyler, The Creator, Dave Matthews Band, Кріс Браун та інші[69][70].

Фаррелл Вільямс написав п’ять пісень для фільму «Король Лев» 2019 року, що стало його третьою співпрацею з композитором Гансом Ціммером[71].

У жовтні 2024 року вийшов документальний анімаційний фільм Piece by Piece, створений за допомогою анімації Lego. Він розповідає життя та кар’єру Фаррелла Вільямса[72].

Музичний стиль

[ред. | ред. код]

Упродовж усієї своєї кар’єри Фаррелл Вільямс відомий своїми «чотирма ударами» на початку спродюсованих ним бітів, що вважається його фірмовим знаком. У 2019 році він розповів, що він зробив це ненавмисно, і цей цикл ударів був, по суті, залишком пісні під час спроби почати її в ритмі замість використання метронома[73].

Фаррелл заявив, що у нього немає прямого музичного натхнення[74], але він висловлював своє захоплення музикантами, такими як Майкл Джексон, J Dilla, Стіві Вандер, Марвін Гей, Ракім і Q-Tip[74][75]. Він також згадував, що його захопленню музикою і мистецтвом з юних років посприяла синестезія[76][77].

Мода та бізнес

[ред. | ред. код]

У 2005 році Фаррелл Вільямс у партнерстві з іконою японської моди Nigo створив бренди вуличного одягу Billionaire Boys Club і бренд взуття Ice Cream[78]. У 2008 році він розробив серію окулярів і ювелірних виробів для Louis Vuitton[79]. У тому ж 2008 році Фаррелл заснував некомерційну організацію «From One Hand To AnOTHER» (FOHTA)[80].

У травні 2012 року Фаррелл Вільямс запустив соціальну мережу та агенство I Am Other[81]. У 2014 році він уклав контракт про довгострокове партнерство з Adidas[82][83]. Його колекція Adidas NMD «Human Race» була випущена 23 липня 2016 року[84]. У лютому 2014 року Вільямс оголосив про співпрацю між G-Star Raw і його текстильною компанією Bionic Yarn під назвою «RAW for the Oceans», колекції джинсової тканини, виготовленої з переробленого пластику, який було знайдено в океані. Проект був представлений в Американському музеї природознавства в Нью-Йорку[85][86]. У 2017 році Фаррелл розробив кросівки вартістю 1000 євро у співпраці з Chanel і Adidas[87]. У листопаді 2018 року він виступив на гала-концерті «Друзі армії оборони Ізраїлю», який зібрав рекордну суму в 60 мільйонів доларів[88].

У листопаді 2020 року Вільямс запустив Humanrace, бренд засобів для догляду за шкірою[89][90]. У грудні 2021 року Фаррелл запустив зимову лінію «Premium basics» разом з Adidas Originals.

14 лютого 2023 року Louis Vuitton оголосив, що Фаррелла Вільямса було призначено новим чоловічим креативним директором. Цю посаду обіймав Вірджил Абло до своєї смерті в 2021 році[91]. Фаррелл показав свою першу колекцію під час Паризького тижня чоловічої моди в червні 2023 року[92][93].

Особисте життя

[ред. | ред. код]

12 жовтня 2013 року Фарелл Вільямс одружився зі своєю давньо�� подругою, моделлю Хелен Ласічан[94]. У пари є четверо дітей: син Рокет Вільямс (листопад 2008 р.н) і трійня (січень 2017 р.н.)[95][96]. Своє ім'я він отримав на честь пісні Елтона Джона «Rocket Man».

Пісню «Rocket's Theme» з мультфільму «Нікчемний Я» Фаррелл присвятив йому ж[97].

Цікаві факти

[ред. | ред. код]

На питання про свої релігійні погляди журналу GQ Style (Осінь/Зима 2013), Фаррелл відповів: «На папері я християнин, а в реальності прихильник універсалізму».

Фанат серіалу «Star Trek»[98], в честь якого він назвав свій лейбл.

У 2005 році журнал Esquire присудив йому звання «Найбільш стильна людина року»[99].

Фаррелл — скейтбордист, у нього вдома є гаф-пайп[100]. У 2011 році він оголосив про будівництво позашкільного центру вартістю 35 мільйонів доларів у своєму рідному місті Вірджинія-Біч[101]. У 2015 році Фаррелл Вільямс купив будинок в районі Лорел-Каньйон в Лос-Анджелесі[102].

Дискографія

[ред. | ред. код]

Студійні альбоми

[ред. | ред. код]

Спільні альбоми

[ред. | ред. код]
Спільно з N.E.R.D.
Як The Neptunes
  • Clones (2003)

Cингли

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ https://web.archive.org/web/20200509205310/https://www.theguardian.com/music/shortcuts/2014/apr/22/trouble-with-pharrell-williams-new-black-theory
  2. ↑ Pharrell Williams. Sony/ATV Music Publishing. Процитовано 2 грудня 2019.
  3. ↑ Pharrell Williams, i am OTHER, and SoundCloud Talent Search. Hypebeast.com. 24 квітня 2020.
  4. ↑ Pharrell Williams. 8 лютого 2024.
  5. ↑ The Neptunes Named the Greatest Modern Hip Hop Producers by Billboard. HipHopDX.com. 22 липня 2021.
  6. ↑ Lee, Chris (1 червня 2008). Los Angeles Times. Процитовано 11 грудня 2011.
  7. ↑ The Story of How Pharrell Became the Most Influential Man in Music. Capital XTRA. Архів оригіналу за 9 грудня 2021. Процитовано 9 грудня 2021.
  8. ↑ Pharrell Williams, Rick Rubin & More of the Most Awarded Producers of the 2000s. Billboard. 23 липня 2021.
  9. ↑ Pharrell Williams the Pharrell Phenomenon. Exclaim.
  10. ↑ Like the song? These guys wrote it. The Age. 15 травня 2004.
  11. ↑ Bainbridge, Luke (5 листопада 2005). Just Williams. The Guardian. London. Процитовано 13 грудня 2008.
  12. ↑ Pharrell Williams. People. 13 жовтня 2003. Процитовано 28 листопада 2008.
  13. ↑ Stated on Finding Your Roots, February 16, 2021
  14. ↑ Why Pharrell Almost Didn't Exist. Megan Smolenyak's Blog. September 2014. Процитовано 8 вересня 2014.
  15. ↑ а б в Campbell, Melissa (15 травня 2004). Like the song? These guys wrote it. The Age. Melbourne. Процитовано 22 травня 2007.
  16. ↑ Shiver, Jube Jr. (8 лютого 2004). Virginia is for hip-hop lovers. Los Angeles Times. Процитовано 5 березня 2009.
  17. ↑ Pharrell Williams - profile: Happiness is his truth. The Independent. 30 травня 2014. Процитовано 13 квітня 2018.
  18. ↑ а б в г д Frere-Jones, Sasha (8 лютого 2004). Style; The Sound. The New York Times. Процитовано 5 березня 2009.
  19. ↑ а б в [1] [Архівовано 8 травня 2006 у Wayback Machine.]
  20. ↑ Winistorfer, Andrew (19 квітня 2018). On 'Exclusive Audio Footage,' The Long-Lost Clipse Album. VinylMePlease. Процитовано 20 вересня 2020.
  21. ↑ Saponara, Michael (30 січня 2020). Kelis Claims The Neptunes Kept All the Profits From Her First Two Albums. Billboard. Billboard. Процитовано 19 вересня 2020.
  22. ↑ Bierut, Patrick (6 серпня 2020). 'In Search Of…': N*E*R*D's 21st-Century Hip-Hop Mission Statement. UDiscover Music. Процитовано 20 вересня 2020.
  23. ↑ Torbati, June (8 грудня 2006). Rap duo 'Clipse' rocks the gangsta hip-hop scene. Yale Daily News. Архів оригіналу за 12 лютого 2007. Процитовано 21 березня 2009.
  24. ↑ Neptunes' Pharrell Williams Rethinks R&B. MTV News. Архів оригіналу за 24 лютого 2004. Процитовано 13 лютого 2015.
  25. ↑ Allah, Sha Be (20 серпня 2020). Today in Hip-Hop History: The Clipse Release Their Debut LP 'Lord Willin' 18 Years Ago. The Source. The Source. Процитовано 20 вересня 2020.
  26. ↑ Pemberton, Rollie (25 серпня 2003). The Neptunes: Clones Album Review. Pitchfork. Pitchfork. Процитовано 20 вересня 2020.
  27. ↑ Fu, Eddie (16 листопада 2019). Knowledge Drop: How Crips Pressured Pharrell To Produce Snoop Dogg's "Drop It Like It's Hot". Genius. Genius. Процитовано 19 вересня 2020.
  28. ↑ Whitmire, Margo (28 квітня 2005). Stefani Single Ousts 50 Cent From No. 1. Billboard. Процитовано 3 лютого 2016.
  29. ↑ Pharrell: In My Mind. NME. NME. 7 серпня 2006. Процитовано 19 вересня 2020.
  30. ↑ LeToya Powers Right To No. 1 On Billboard 200. Billboard. Billboard. 2 серпня 2006. Процитовано 24 вересня 2020.
  31. ↑ Fennessey, Sean (27 листопада 2006). Clipse: Hell Hath No Fury Album Review. Pitchfork. Pitchfork. Процитовано 18 вересня 2020.
  32. ↑ Pytlik, Mark (7 грудня 2006). Gwen Stefani: The Sweet Escape Album Review. Pitchfork. Pitchfok. Процитовано 24 вересня 2020.
  33. ↑ Concert for Diana announced. eFestivals. 12 грудня 2006. Процитовано 7 листопада 2020.
  34. ↑ Allah, Sha Be (6 листопада 2019). Today In Hip-Hop History: Jay-Z Dropped His 'American Gangster' Soundtrack LP 12 Years Ago. The Source. The Source. Процитовано 24 вересня 2020.
  35. ↑ Pharrell Williams Talks Madonna Argument During 'Hard Candy' Studio Sessions. Huffington Post. 2 травня 2014. Процитовано 18 вересня 2020.
  36. ↑ Cohen, Jonathan (31 жовтня 2008). Pharrell, Oakenfold, Of Montreal Remix Maroon 5. Billboard. Процитовано 2 листопада 2008.
  37. ↑ Cohen, Ian (13 червня 2008). N.E.R.D.: Seeing Sounds Album Review. Pitchfork. Pitchfork. Процитовано 24 вересня 2020.
  38. ↑ Music – News – Shakira: 'Pharrell taught me a lot'. Digital Spy. 10 жовтня 2009. Процитовано 5 листопада 2010.
  39. ↑ Busy P » UFFIE "Pop The Glock" VIDEO. Ed Banger Records. 8 жовтня 2009. Архів оригіналу за 8 жовтня 2009. Процитовано 9 липня 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  40. ↑ Cohen, Ian (10 грудня 2009). Clipse: Til the Casket Drops Album Review. Pitchfork. Pitchfork. Процитовано 24 вересня 2020.
  41. ↑ Fekadu, Mesfin (11 квітня 2010). USA Today: Rapper-producer Pharrell has new CD, big plans. Процитовано 11 грудня 2011.
  42. ↑ Greene, Jayson (5 листопада 2010). N.E.R.D.: Nothing Album Review. Pitchfork. Pitchfork. Процитовано 24 вересня 2020.
  43. ↑ Brown, August (24 лютого 2012). The Oscars: Hans Zimmer and Pharrell Williams know the score for the telecast – they wrote it. Los Angeles Times. Процитовано 6 березня 2012.
  44. ↑ Daft Punk's 'Random Access Memories' Collaborators: Pharrell Williams. Vice. Vice. 15 квітня 2013. Процитовано 4 жовтня 2020.
  45. ↑ Sexton, Paul (29 квітня 2013). Daft Punk's 'Get Lucky' Is Year's Best-Seller in U.K., Rises To No. 1. Billboard. Процитовано 4 жовтня 2020.
  46. ↑ Get Lucky Chart History. Billboard. Billboard. Процитовано 4 жовтня 2020.
  47. ↑ Michaels, Sean (30 квітня 2014). Pharrell Williams' Happy was originally recorded by Cee Lo Green. The Guardian. Процитовано 7 жовтня 2020.
  48. ↑ Monger, James Christopher. Heitor Pereira / Pharrell Williams – Despicable Me 2 [Original Motion Picture Soundtrack]. AllMusic. Процитовано 7 жовтня 2020.
  49. ↑ Alter, Charlotte (15 вересня 2014). Robin Thicke Admits He Didn't Really Write 'Blurred Lines,' Was High in the Studio. Time. Процитовано 7 жовтня 2020.
  50. ↑ Lynskey, Dorian (13 листопада 2013). Blurred Lines: the most controversial song of the decade. The Guardian. Процитовано 7 жовтня 2020.
  51. ↑ Robin Thicke Chart History. Billboard. Процитовано 7 жовтня 2020.
  52. ↑ Official Singles Chart Top 100. The Official UK Charts Company. 2 червня 2013. Процитовано 7 жовтня 2020.
  53. ↑ Ortiz, Edwin (15 серпня 2013). Busta Rhymes Discusses "Scenario," A Tribe Called Quest & Chris Lighty – The Combat Jack Show Episode 3. Complex. Процитовано 13 лютого 2015.
  54. ↑ Toor, Amar (22 листопада 2013). Pharrell Williams debuts 24-hour, interactive music video for 'Happy'. The Verge. Процитовано 7 жовтня 2020.
  55. ↑ Simmons, Alexis (2 листопада 2015). Church-goers speak on impact of Pharrell Williams' visit at Emanuel AME. Charleston, South Carolina: WCSC-TV. Процитовано 7 жовтня 2020.
  56. ↑ Grammy Nominations: Jay Z Leads But Timberlake, Other Stars Shut Out of Top Categories – Variety. Variety.
  57. ↑ Michaels, Sean (18 грудня 2013). Pharrell Williams signs to Columbia. The Guardian. Процитовано 22 грудня 2013.
  58. ↑ Blistein, Jon (4 лютого 2014). Pharrell to Perform at Oscars. Rolling Stone. Процитовано 7 жовтня 2020.
  59. ↑ Goddard, Kevin (19 лютого 2014). Pharrell Announces New Album "Girl"; Reveals Cover & Release Date. Hotnewhiphop.com. Процитовано 3 березня 2014.
  60. ↑ NERD mark return with three songs for SpongeBob film soundtrack. The Guardian. 7 січня 2015. Процитовано 7 жовтня 2020.
  61. ↑ Daley, Megan (23 вересня 2015). Pharrell Williams: NYU Tisch School of the Arts artist in residence. Entertainment Weekly. Процитовано 9 липня 2016.
  62. ↑ Communications, NYU Web. Pharrell Williams, the Musician, Songwriter, and Producer, to Speak at NYU's Commencement. Процитовано 10 грудня 2017.
  63. ↑ Commencement 2017: A Grad's Perspective website of NYU
  64. ↑ Willman, Chris (17 серпня 2018). Album Review: Ariana Grande's 'Sweetener'. Variety. Процитовано 7 жовтня 2020.
  65. ↑ Pearce, Sheldon (17 серпня 2018). Ariana Grande "Blazed" [ft. Pharrell]. Pitchfork. Процитовано 7 жовтня 2020.
  66. ↑ Hussein, Wandera (17 серпня 2018). Here are the full album credits for Ariana Grande's Sweetener. The Fader. Процитовано 7 жовтня 2020.
  67. ↑ Something in the Water - Virginia Beach - April 26 - 28 2019. Something in the Water - Virginia Beach - April 26–28, 2019.
  68. ↑ PHARRELL REVEALS SOMETHING IN THE WATER. Front Gate Tickets. 4 березня 2019. Архів оригіналу за 23 квітня 2019. Процитовано 23 квітня 2019.
  69. ↑ Bloom, Madison; Strauss, Matthew (4 березня 2019). Pharrell Reveals Something in the Water Festival 2019 Lineup: Travis Scott, Pusha-T, and More. Pitchfork. Pitchfork. Процитовано 7 листопада 2020.
  70. ↑ Newman, Jason (28 квітня 2019). Pharrell Brought Out Every Rapper Ever for His Something in the Water Set. Rolling Stone (амер.). Процитовано 12 червня 2019.
  71. ↑ Chitwood, Adam (24 червня 2019). 'The Lion King' Soundtrack Details Revealed; Includes New Elton John Song. Collider. Процитовано 24 червня 2019.
  72. ↑ Bergeson, Samantha (26 січня 2024). Pharrell Williams Announces Lego-Inspired Biopic 'Piece by Piece' at Focus Features. IndieWire (амер.). Процитовано 1 вересня 2024.
  73. ↑ 'I Don't Know What Myself Is' Pharrell explains why he's better when he's making music for other people, and his songs that defined the decade. Vulture. 2019.
  74. ↑ а б Kondo, Toshitaka. Pharrell Williams, Accidental Crooner. VH1. Архів оригіналу за 9 грудня 2006. Процитовано 6 липня 2009.
  75. ↑ Scaggs, Austin (17 листопада 2005). Q&A: Pharrell Williams. Rolling Stone. Архів оригіналу за 20 лютого 2008. Процитовано 6 липня 2009.
  76. ↑ Williams, Holly. How synaesthesia inspires artists. BBC. Процитовано 6 червня 2024.
  77. ↑ Pharrell Williams On Juxtaposition And Seeing Sounds. NPR Staff. The Record, NPR. Процитовано 6 червня 2024.
  78. ↑ Pharrell buys back Billionaire Boys Club & Ice Cream brands from Iconix. FashionNetwork.com. 21 січня 2016. Процитовано 7 жовтня 2020.
  79. ↑ Hip-hop's glittering touchstone. The Australian. 27 лютого 2009. Архів оригіналу за 4 березня 2009. Процитовано 11 березня 2009.
  80. ↑ DECESARE, EILEEN; NARAYAN, MARY (2010). When a For-Profit Acquires a Nonprofit Organization. Home Healthcare Nurse. 28 (3): 147—153. doi:10.1097/01.nhh.0000369766.47493.6d. ISSN 0884-741X. PMID 20308809. S2CID 10422883.
  81. ↑ Horowitz, Steven (15 травня 2012). Pharrell Williams Launches Social Media Venture "I Am Other". HipHopDX. Процитовано 7 жовтня 2020.
  82. ↑ David Yi (27 березня 2014). Pharrell to Collaborate With Adidas. WWD. Процитовано 13 лютого 2015.
  83. ↑ adidas Originals and Pharrell Williams announce 'long term partnership' with first collection dropping Summer 2014. Acclaim Magazine (амер.). 28 березня 2014. Процитовано 9 березня 2022.
  84. ↑ Rooney, Kyle (18 липня 2016). Adidas NMD "Human Race" collection to be released on July 23, 2016. Hotnewhiphop.com. Процитовано 18 липня 2016.
  85. ↑ Pharrell Williams, G-Star to launch eco-friendly denim line. NY Daily News. 10 лютого 2014. Процитовано 13 лютого 2015.
  86. ↑ Pharrell Williams and G-Star RAW transform ocean plastic into denim. Dezeen (англ.). 3 липня 2014. Процитовано 9 березня 2022.
  87. ↑ Diderich, Joelle (22 листопада 2017). Chanel and Pharrell Williams Drop World's Most Exclusive Sneakers. WWD (амер.). Процитовано 23 листопада 2017.
  88. ↑ Saeed, Saeed. Pharrell Williams criticised for singing 'Happy' to Israeli soldiers as part of army fundraiser. The National (англ.). Процитовано 9 грудня 2024.
  89. ↑ Kilbane, Brennan (25 листопада 2020). Pharrell Is Launching a Skin-Care Line Called Humanrace, and We Tried It First. Allure.
  90. ↑ Valenti, Lauren (23 листопада 2020). Watch Pharrell Do His Morning Skin-Care Routine. Vogue.
  91. ↑ Louis Vuitton appoints Pharrell as its new men's creative director.
  92. ↑ Louis Vuitton picks Pharrell Williams to lead men's designs. BBC News (брит.). 15 лютого 2023. Процитовано 15 лютого 2023.
  93. ↑ Bramley, Ellie Violet (9 листопада 2023). 'Insensitive': Pharrell Williams' $1m Louis Vuitton handbag attracts criticism. The Guardian. Процитовано 9 листопада 2023.
  94. ↑ Webber, Stephanie (12 жовтня 2013). Pharrell Williams Marries Helen Lasichanh, Usher and Busta Rhymes Perform: All the Details!. Us Weekly. Процитовано 12 жовтня 2013.
  95. ↑ Pharrell Williams Biography: Music Producer, Musician, Singer (1973–). Biography.com (FYI / A&E Networks). Процитовано 31 січня 2017.
  96. ↑ Pharrell Williams and Helen Lasichanh Welcome Triplets. Eonline.com. 31 січня 2017.
  97. ↑ imageplaybuttons (5 квітня 2012). Pharrell Williams | Clue Mag. Cluemagazine.wordpress.com. Процитовано 27 липня 2013.
  98. ↑ The nerd who inherited the earth. Архів оригіналу за 11 березня 2007. Процитовано 19 травня 2017.. Retrieved on May 22, 2007.
  99. ↑ Pharrell Is The World's Best-Dressed Man (According To Esquire, Anyway). MTV News. Архів оригіналу за 3 січня 2013. Процитовано 13 лютого 2015.
  100. ↑ 13 Questions With Pharrell. AskMen. Архів оригіналу за 25 грудня 2007. Процитовано 13 лютого 2015.
  101. ↑ Forgenie, Cacy (7 липня 2011). No Kidding! Pharrell Building $35 Million After School Center For Kids (PHOTO). Global Grind. Процитовано 8 листопада 2020.
  102. ↑ Inside Pharrell's $7 Million Los Angeles Home. BallerStatus.com. 30 травня 2015.[недоступне посилання з 01.07.2024]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Фаррелл_Вільямс&oldid=44657785