Координати: 31°9′ пн. ш. 30°21′ сх. д. / 31.150° пн. ш. 30.350° сх. д. / 31.150; 30.350

Nakhla

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Нахла
Метеорит Nakhla (BM1913,25): два шматки та їх внутрішні поверхні після того, як метеорит розламали у 1998 р.
ТипАхондрит
КланМарсіанський метеорит
ГрупаНахліти
КраїнаЄгипет
РегіонАбу-Гуммус, Бухейра
Координати31°9′ пн. ш. 30°21′ сх. д. / 31.150° пн. ш. 30.350° сх. д. / 31.150; 30.350
Спостереження падінняТак
Дата падіння1911-06-28
Вага10 кг
Кількість~40
Площа розсіюванняТак
Інші назвиNakhla

Виконаний за допомогою сканувального електронного мікроскопа (СЕМ) знімок зернистої поверхні метеорита, на якому зображені маленькі заглибини, заповнені речовиною. На Землі подібні заглибини вирізьблюються бактеріями.
Виконаний мікроскопом СЕМ знімок осколка метеорита Nakhla, на якому видно ймовірні біоморфні утворення: широкі, видовжені й гладкі (схожі на лезо ножа), видовжені й посічені, та крихітні точкові деталі.

Нахла (англ. Nakhla) — відомий марсіанський метеорит, що впав в Єгипті в 1911 році. Він є першим метеоритом, падіння якого було задокументоване на території Єгипту, першим, у якому були виявлені ознаки водних процесів на Марсі, а також є прототипом для метеоритів, що належать до групи нахлітів.

Історія

[ред. | ред. код]

Падіння метеорита на Землю відбулося приблизно о 9 годині 28 червня 1911 року в районі Абу-Гуммус, колишнє губернаторство Александрія, Єгипет (сьогодні — Абу-Гуммус, губернаторство Бухейра), на території села Ель Нахла Ель Бухейра. Камені були підібрані поблизу хуторів Ezbet Abdalla Zeid, Ezbet Abdel Malek, Ezbet el Askar, та Ezbet Saber Mahdi.[1][2][3] Багато людей стали свідками того, як метеорит наближався з північного заходу під нахилом 30°, залишаючи по собі товстий слід у вигляді колони білого диму. Було чутно декілька вибухів перед тим, як метеорит, розлетівшись на друзки, приземлився на площі у 4.5 км в діаметрі, після чого було віднайдено близько 40 уламків;[4] фрагменти метеорита при зіткненні з поверхнею заривалися у землю на глибину до одного метра. Загальна початкова вага метеорита, за приблизними підрахунками, складала 10 кг, вага окремих його уламків — варіювалася від 20 до 1813 грамів.[1][2]

Два уламки, знайдені поблизу хутора Ezbet Abdel Malek, були подаровані Британському музеєві урядом Єгипту.[1]

Собака Нахла

[ред. | ред. код]

Ходили чутки, що один із уламків метеорита впав на собаку, за деякими припущеннями моментально випарувавши тварину, свідком чого був фермер на ім'я Мохаммед Алі Еффенді Хакім у селі Деншаль. Оскільки не було знайдено жодних залишків собаки, і не було більше ніяких очевидців кончини пса, ця історія залишається апокрифічною.[2] Однак оповідання про собаку Нахла (англ. Nakhla dog) перетворилося на щось на кшталт легенди в середовищі астрономів.[5]

Класифікація

[ред. | ред. код]

Метеорит Nakhla — це прототипний екземпляр метеорита групи нахліти класу марсіанські метеорити.[6]

Було каталогізовано чимало метеоритів по цілому світі, які найімовірніше походять з Марса,[7] серед них і нахліти. Вв��жається, що останні були вибиті з планети в результаті зіткнення з марсіанською поверхнею іншого великого космічного тіла. Потім ці метеорити подорожували крізь Сонячну систему протягом невизначеного періоду часу перед тим як проникнути в земну атмосферу.

Ознаки води

[ред. | ред. код]

Nakhla — це перший марсіанський метеорит, в якому були виявлені ознаки водних процесів на Марсі. Порода містить карбонати та гідратні мінерали, сформовані в результаті хімічних реакцій у водному середовищі. На додачу камінь піддавався впливу води вже після того, як був сформований, що стало причиною додаткової акумуляції мінералів. Карбонати у складі метеорита містять більше 13C, аніж відповідні гірські породи, сформовані на Землі, що й дає підстави стверджувати про марсіанське походження метеорита.[8]

Ознаки життя

[ред. | ред. код]

У березні 1999 року команда науковців із Космічного центру Джонсона (NASA) дослідила метеорит Nakhla (а саме — його частинку, яка була отримана ще у 1998 році із Британського музею[4]) за допомогою оптичного мікроскопа та потужного сканувального електронного мікроскопа (СЕМ), виявивши таким чином, окрім інших деталей, ймовірні біоморфні форми з обмеженим діапазоном розмірів.[9] Лондонський Музей природознавства, який має у своїй колекції декілька неторканих уламків метеорита, у 2006 році дозволив науковцям NASA розламати один із них, що забезпечило нові зразки для досліджень, порівняно захищені від земного забруднення. Ці науковці виявили багато вуглецевого матеріалу, який заповнював дендритні пори та канали породи, що нагадувало вплив діяльності бактерій, яку можна спостерігати в подібних гірських породах на Землі.[9]

Дебати на цю тематику відбулися на 37-й конференції, присвяченій місячній та планетарній науці, в березні 2006 року у Х'юстоні, штат Техас. Дебати стосувалися в основному того, чи є багата на вуглець речовина, яка заповнює пори метеорита, залишками живої матерії. Але оскільки вуглець є четвертим за поширенням хімічним елементом у Всесвіті (після водню, гелію та кисню), наявність його у формах, які нагадують результат діяльності живих організмів, більшістю учасників конференції було визнано недостатнім для підтвердження того, що бактерії колись таки існували на Марсі.[10]

Амінокислоти у складі метеориту

[ред. | ред. код]

У 1999 році різноманітні амінокислоти були виокремлені з фрагмента метеорита в Космічному центрі імені Ліндона Джонсона. Серед них були аспарагінова та глутамінова кислоти, гліцин, аланін, а також масляна кислота. Однак достеменно невідомо, чи вони від самого початку знаходились в метеориті, чи стали результатом земного забруднення.[8]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в (англ.)G.T.Prior, Keeper of Minerals in the British Museum (1912). The meteoric stones of El Nakhla El Baharia (Egypt). Т. 16. Mineralogical Magazine. с. 274—281. Процитовано 14-11-1911.[недоступне посилання з червня 2019]
  2. ↑ а б в (англ.)The Nakhla Meteorite. NASA's Jet Propulsion Laboratory. Архів оригіналу за 14 вересня 2008. Процитовано 17 квітня 2014.
  3. ↑ (англ.)Nakhla meteorite fragment. Rotatable image of a fragment of the meteorite. Natural History Museum. Архів оригіналу за 16 липня 2006. Процитовано 06-09-2006.
  4. ↑ а б (англ.)McBridge, Kathleen M.; Righter, K. The 100th Anniversary of the Fall of Nakhla: The Subdivision of BM1913,25. NASA. Johnson Space Flight Center. Процитовано 15-09-2011.
  5. ↑ (англ.)The Nakhla Dog. meteoritestudies.com. Архів оригіналу за 19 квітня 2014. Процитовано 17 квітня 2014.
  6. ↑ Іноді для класифікації вживається більш загальна група — SNC, що є абревіатурою: шерготити (shergottite), нахліти (nakhlite), шассіньїти (chassignite).
  7. ↑ (англ.)Mars Meteorites. NASA. Архів оригіналу за 10 квітня 2012. Процитовано 16 лютого 2010.
  8. ↑ а б (англ.)Glavin, Daniel P. Amino acids in the Martian meteorite Naklah. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 13 листопада 2010.
  9. ↑ а б (англ.)Space rock re-opens Mars debate. BBC News. 08-02-2006. Архів оригіналу за 22 лютого 2006. Процитовано 06-09-2006.
  10. ↑ (англ.)Life on Mars — new claims. BBC News. Архів оригіналу за 2 травня 2008. Процитовано 17 квітня 2014.

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Nakhla
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Nakhla&oldid=35776875