Макс Карл Вільгельм Вебер

Макс Карл Вільгельм Вебер
Народився	5 грудня 1852(1852-12-05)[1][2] Бонн, Кельн, Рейнська провінція, Королівство Пруссія[3]
Помер	7 лютого 1937(1937-02-07)[1][2][…] (84 роки) Ербек, Брюммен, Гельдерланд, Нідерланди[4]
Місце проживання	Нідерланди
Країна	Королівство Пруссія  Німецький Райх  Нідерланди[5]
Діяльність	зоолог, іхтіолог, викладач університету
Alma mater	Боннський університет
Заклад	Амстердамський університет[4] Амстердамський університет[4] Амстердамський університет[4]
Членство	Лондонське королівське товариство Шведська королівська академія наук Нідерландська королівська академія наук Баварська академія наук
У шлюбі з	Anna Weber-van Bossed
Нагороди	Медаль Александра Агассіза (1927) іноземний член Лондонського королівського товариства[d] (27 червня 1935)
Роботи у Вікіджерелах  Макс Карл Вільгельм Вебер у Вікісховищі

Систематик живої природи
Дослідник, який окреслив низку зоологічних таксонів. Назви цих таксонів для вказівки авторства супроводжують позначенням «Weber». Сторінка на Віківидах Зображення на Вікісховищі

Макс Карл Вільгельм Вебер (Max Carl Wilhelm Weber; 1852—1937) — німецько-нідерландський біогеограф, професор Амстердамського університету (1900), організатор і керівник морської експедиції в Нідерландську Ост-Індію (нині — Індонезія) в 1899—1900 роках.

Макс Вебер був сином німця Германа Вебера і голандки Вільгельміна ван дер Колк. Його батько помер, коли йому було 2 роки. У 1873 році він вивчав порівняльну анатомію в Боннському університеті. З 1875 по 1876 роки він відвідував лекції Карла Едуарда фон Мартенса в Університеті імені Гумбольдта в Берліні. У 1877 році він отримав вчений ступінь кандидата наук в університеті Бонна. У 1878 році він склав іспит з медицини і поступив на військову службу. У 1880 році він викладав анатомію людини в університеті Утрехта. З травня по жовтень 1881 року брав участь у експедиції в Баренцовому морі.

У 1883 році він одружився з нідерландською альгологинею і ботанікинею Ганною Вебер ван Боссе (1852—1942). У тому ж році він став професором зоології в університеті Амстердама.

У 1887 році він став громадянином Нідерландів. У 1888 році Вебер з дружиною вирушили до Індії і потім на Суматру, Яву, Флорес і Сулавесі, де вони займалися дослідженнями прісноводної флори і фауни. У 1892 році Вебер був призначений директором Зоологічного музею університету Амстердама. У 1894 році під час експедиції в Південну Африку він вивчав прісноводну фауну. З 1899 по 1900 роки він керував експедицією, для якої надано нідерландським урядом канонерський човен «Siboga», який переобладнали в дослідне судно. Під час цієї експедиції Вебер виявив 131 невідомий науці вид тварин. Поряд з цим він встановив біогеографічну межу, названу «лінією Вебера», яка краще, ніж лінія Воллеса, відображала рівновагу між Орієнтальною і Австралійською областями. Лінія Вебера проходить між Моллукськими островами, островом Буру і Сулавесі, між Тимором в Зондському архіпелазі і Австралією.

Після свого повернення до Нідерландів Вебер опублікував «Die Säugetiere. Einführung in die Anatomie und Systematik der recenten und fossilen Mammalia», «Lehrbuch der Biologie für Hochschulen», а також 7-томну монографію «The Fishes of the Indo-Australian archipelago».

У 1935 році Вебер обраний іноземним членом Лондонського Королівського товариства .

На честь Вебера названо багато таксонів тварин, в тому числі вітрильна ящірка Вебера (Hydrosaurus weberi), Карликова білка Вебера (Prosciurillus weberi) мулистий стрибун Вебера (Periophthalmus weberi), Siboglinum weberi, Chromis weberi, Caudacaecilia weberi, Peristedion weberi .

• Weber M. Der Indo-Australische Archipel und die Geschichte seiner Tierwelt. — Jena: Gustav Fischer, 1902. — 46 S.
• Weber M. Die Säugetiere: Einführung in die Anatomie und Systematik der recenten und fossilen Mammalia . 2. Aufl. — Jena: Gustav Fischer. — Bd 1. Anatomischer Teil. — 1927. — 459 S. ; Bd 2. Systematischer Teil. — 1928. — 922 S.

Це незавершена стаття про біолога. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.