Гібонові

? Гібонові Час існування: 13.8–0 млн р. т. PreꞒ Ꞓ O S D C P T J K Ꝑ N пізній міоцен — сучасність
Гібон білорукий (Hylobates lar)
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Animalia) Тип: Хордові (Chordata) Клас: Ссавці (Mammalia) Ряд: Примати (Primates) Інфраряд: Вищі примати (Simiiformes) Надродина: Людиноподібні (Hominoidea) Родина: Гібонові (Hylobatidae) Gray, 1870
Розповсюдження гібонових
Роди
Hylobates Hoolock Nomascus Symphalangus †Bunopithecus †Junzi †Yuanmoupithecus
Посилання
Вікісховище: Hylobatidae Віківиди: Hylobatidae EOL: 1652 ITIS: 572775 NCBI: 9577 Fossilworks: 40889

Гібонові (Hylobatidae) — родина приматів, котрі проживають в тропічних і субтропічних лісах південно-східної Азії, у тому числі на островах Суматра, Борнео і Ява. Перекладається як «мавпа, що ходить по деревах». Згідно з МСОП родина поділяється на 4 роди і 20 видів сучасних тварин^[1].

Розміри більшості гібонових не дуже відрізняються, за винятком сямангів. Вага більшості гібонів становить 4–8 кг (сіамангів — 9–13 кг), довжина голови й тулуба — 42–64 см (сямангів — 47–60 см). Череп округлий без гребенів, ікла довгі, мають вигляд шабель. Хвіст відсутній. Обличчя, долоні, підошва оголені. Є сідничної мозолі. Передні кінцівки значно довші задніх, співвідношення їх довжини до довжини хребта дорівнює 180. Кисті такої ж довжини, як і стопи, або довші них. Пальці кистей значно довші пальців стоп. Великий палець кисті тонкий, довгий та здатен відсуватися у бік. Пальці стопи короткі, але великий палець більший за інші й здатен до хапання, коли гібон лазить. На великих пальцях кистей та стоп нігті плоскі та широкі. На кистях рук та ступнях найбільш довгий палець третій. Статевий д��морфізм незначний.

Шерсть довга, густа. Колір її — від чорного (у сіамангів) і темно-коричневого до блідо-жовтого-коричневого і сріблясто-сірого. Зубна формула: 2/2, 1/1, 2/2, 3/3 = 32.

Гібонові мешкають у Південній та Південно-Східній Азії (зокрема у східній Індії, Індокитаї, Індонезії), на острові Хайнань та провінції Юньнань (КНР). Сіаманги лише на острові Суматра та Малакському півострові.

Мешкає у дощових та гірських лісах. У горах розповсюдження гібонів доходить до 2000 м на рівнем моря. Гібони добре пересуваються по деревах, іноді буває більш ніж на 9 м в одному стрибку. Родина складається з 2-6 тварин. Площа, яку займає одна родина дорівнює 35 акрів. Сплять гібони у густому листі в середній частині дерева. Зранку гібони влаштовують «концерти». Видають голосні крики, що тривають до 2 годин. У сіамангів під підборіддям існує великий непарний горловий лантух, який слугує посиленню голосу.

Харчуються гібони фруктами, ягодами, пташиними яйцями, пташенятами, полюбляють прісну джерельну воду.

Статева зрілість настає у віці 7-10 років. Вагітність триває 210 днів. Народжується 1 малюк. Через 2-3 роки самиця знову народжує. Дитинча ходить за матір'ю до 2 років.

• Родина: Hylobatidae (Гібонові) (20 сучасних та 3 викопні види)
  • Рід: Bunopithecus †
    • Вид: Bunopithecus sericus †
  • Рід: Hoolock (Гулок) (3 види)
    • Вид: Hoolock hoolock
    • Вид: Hoolock leuconedys
    • Вид: Hoolock tianxing
  • Рід: Hylobates (Гібон) (9 видів)
    • Вид: Hylobates abbotti
    • Вид: Hylobates agilis — гібон швидкий
    • Вид: Hylobates albibarbis
    • Вид: Hylobates funereus
    • Вид: Hylobates klossii
    • Вид: Hylobates lar — гібон білорукий
    • Вид: Hylobates moloch — гібон сріблястий
    • Вид: Hylobates muelleri
    • Вид: Hylobates pileatus
  • Рід: Nomascus (Номаскус) (7 видів)
    • Вид: Nomascus annamensis
    • Вид: Nomascus concolor
    • Вид: Nomascus gabriellae
    • Вид: Nomascus hainanus
    • Вид: Nomascus leucogenys
    • Вид: Nomascus nasutus
    • Вид: Nomascus siki
  • Рід: Symphalangus (Сіаманг) (1 вид)
    • Вид: Symphalangus syndactylus — сіаманг звичайний
  • Рід Junzi †
    • Вид Junzi imperialis †
  • Рід Kapi †
    • Вид Kapi ramnagarensis †

• Myers, P. 2000. «Hylobatidae» (On-line), Animal Diversity Web [Архівовано 14 липня 2014 у Wayback Machine.] (англ.)
• Terry A. Vaughan, James M. Ryan, Nicholas J. Czaplewski. Mammalogy. — Jones & Bartlett Learning, 2011. — С. 190. — ISBN 0763762997. (англ.)
• Don E. Wilson & DeeAnn M. Reeder (editors). 2005. Mammal Species of the World. A Taxonomic and Geographic Reference (3rd ed) [Архівовано 17 травня 2014 у Wayback Machine.] (англ.)
• International Union for Conservation of Nature and Natural Resources [Архівовано 16 серпня 2013 у WebCite] (англ.)