Каріамоподібні
Каріамоподібні Час існування: палеоцен - голоцен 60 — 0 млн років | ||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Каріама червононога (Cariama cristata)
| ||||||||||||||
Біологічна класифікація | ||||||||||||||
| ||||||||||||||
Родини
| ||||||||||||||
див. текст | ||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||
|
Каріамоподібні (Cariamiformes) — ряд кілегрудих птахів. Включає два сучасних вида — каріаму червононогу (Cariama cristata) та каріаму чорноногу (Chunga burmeisteri) з родини каріамових, та численні викопні форми. У викопному стані ряд відомий з палеоцену. Найдавнішим достовірним представником каріамоподібних є Paleopsilopterus з Бразилії.
Сучасні представники ряду поширені в Південній Америці. У викопному стані трапляються також в Північній Америці та Європі, а фороракосові також виявлені в Марокко та Антарктиді.
Каріамоподібні — великі або середнього розміру птахи. Серед викопних форм багато нелітаючих видів. Більшість каріамоподібних хижаки, хоча Strigogyps був рослинноїдним. Фороракосові були домінантними хижаками у Південній Америці впродовж палеоцену-пліоцену.
- Cariamidae
- †Ameghinornithidae[1]
- †Bathornithidae
- †Elaphrocnemus[2]
- †Idiornithidae
- †Phorusrhacidae
- ?†Qianshanornithidae
- †Salmilidae
Молекулярно-філогенетичні дослідження показали, що каріамоподібні є базальними у групі, що об'єднує соколоподібних, папугоподібних і горобцеподібних.
Кладограма, що відображає еволюційні зв'язки каріамоподібних:[3]
Australaves |
| |||||||||||||||||||||
- ↑ Mayr, G. 2005. «Old World phorusrhacids» (Aves, Phorusrhacidae): a new look at Strigogyps («Aenigmavis») sapea (Peters 1987). PaleoBios
- ↑ Alvarenga, H., Chiappe, L. & Bertelli, S. 2011. Phorusrhacids: the terror birds. In Dyke, G. & Kaiser, G. (eds) Living Dinosaurs: the Evolutionary History of Modern Birds. John Wiley & Sons (Chichester, UK), pp. 187—208.
- ↑ Prum, R.O.; Berv, J.S.; Dornburg, A.; Field, D.J.; Townsend, J.P.; Lemmon, E.M.; Lemmon, A.R. (2015). A comprehensive phylogeny of birds (Aves) using targeted next-generation DNA sequencing. Nature. 526: 569—573. doi:10.1038/nature15697.
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |