Ценські герба Помян
Ценські герба Помян (пол. Cieńscy herbu Pomian) — польський шляхетський рід. Прізвище походить від назви родового села Ценя у Польщі). Протягом 18 — 20 століть були дідичами великих маєтностей у Галичині. Згідно з Северином Уруським — одного походження з родом Лубенських[pl].
Рід відомий із 15 століття[1], проте дані до 18 століття уривчасті та непевні. За родинними переказами, вихідець із Цені (у Серадзькому повіті) Марціан Ценський наприкінці 16 століття начебто був командиром польського підрозділу на службі в молдавських господарів у Яссах[2], де одружився з Теофілею Могилянкою — дочкою великого логофета Молдавського князівства Івана Могили, сестрою господаря Єремії Могили, рідною тіткою Петра Могили[3]. В посаг (також начебто) отримав маєтки на терені Покуття[4].
Проте у 17 столітті Ценські герба Помян, належачи до середньозаможної шляхти, обіймали земельні посади та брали активну участь у політичному житті на батьківщині роду — у Великопольщі. Ян Ценський, королівський ротмістр з Серадзького воєводства, підписав елекцію 1648 року (тобто обрання королем Яна Казимира Вази).
У середині 18 століття полковник польського війська Войцех Ценський — дідич Чернелиці та інших маєтностей, набув[5] від Миколи Василя Потоцького Вікно. Останнім мешканцем[6] Чернелицького замку був його син, також полковник Маврицій Юзеф Ценський. По смерті Мавриція родина перебралася до збудованої у 1816 році його сином Удальриком Миколаєм вікнянської садиби, а полишений єврейським орендарям замок почав занепадати, перетворюючись на руїну.
При переїзді до Вікна Ценські перевезли з Чернелицького замку унікальну мистецьку галерею (твори Кранаха, Рубенса, ван Реймерсвале, Рафаеля, Менґса тощо), книгозбірню та архів. Біля нової садиби було закладено парк із оранжереєю.
- Ярослав з Цені
- Станіслав, студент Краківського університету
- Кшиштоф, жив у середині XV ст., його сини згадані 1591
- Ян, опікун синів брата Пйотра
- Ян
- Марцін
- Лукаш
- Пйотр
- Ян, опікун синів брата Пйотра
- Марціан[джерело?]
- Ян[7] — королівський ротмістр[джерело?]
- Марцін
- Войцех
- Марцін (Marcin Cieński z Cieni[pl], †1703) — сєрадзький хорунжий, підкоморій
- Мацей
- Станіслав
- Алекси (†1683, Львів) — монах, капелан, помер від інфекційної хвороби
- Марціян[джерело?]
- Войцех — стольник брацлавський, полковник[8], 1709 написав заповіт[9]
- Станіслав — стольник брацлавський (1712, після смерті батька), полковник, дружина Анна з Черних[8]
- Войцех, син Констанції з Рущиців, 1735-го ротмістр легкої корогви у полку великого коронного гетьмана, жидачівський мечник 1761, дружина Францішка Глуховська (Głuchowska)
- Маврицій Юзеф — хорунжий коронного війська, дідич Чернелиці, Вікна та інших, 1783 року вилегітимізувався зі шляхетства у Львівському гродському суді; дружина Теофіля Бахміньська
- Удальрик Миколай (1790—1872, Вікно), дружина Юлія Дзешковська (Dzierzkowska)[9]
- Людомір (Ludomir[pl]), дружина Магдалена Йордан
- Станіслав
- Казімеж, дружина Марія Городиська
- Лешек (пол. Leszek Cieński, 1851[10]—1913) — польський політик, посол до Галицького Сейму[джерело?]
- Тадеуш Целестин[10] (пол. Tadeusz Celestyn Cieński; 6 квітня 1856 — 3 листопада 1925) — галицький польський політик та громадський діяч. Сенатор II Речі Посполитої.[джерело?]
- Ольга, дружина графа Людвіка Козебродського
- Людомір (Ludomir[pl]), дружина Магдалена Йордан
- Модеста, дружина Антонія Вибрановського[9]
- Удальрик Миколай (1790—1872, Вікно), дружина Юлія Дзешковська (Dzierzkowska)[9]
- Маврицій Юзеф — хорунжий коронного війська, дідич Чернелиці, Вікна та інших, 1783 року вилегітимізувався зі шляхетства у Львівському гродському суді; дружина Теофіля Бахміньська
- Миколай — військовик
- Войцех — стольник брацлавський, полковник[8], 1709 написав заповіт[9]
- Марцін (Marcin Cieński z Cieni[pl], †1703) — сєрадзький хорунжий, підкоморій
- Войцех
- Ружа — дружина Александера Ґнєвоша, дідича Золотого Потоку, кузина кс. Яна[12]
- Марцін — серадзький хорунжий та підкоморій, перша др. Ядвіга Конєцпольська, воєводичка парнавська, друга др. — Ядвіга з Буженіна
- Каспер (?—1750) — надвірний коронний ловчий, дружина Евфрозина з графів Тарновських, завихостська каштелянка
- Антоній — взяв у заставу в Морштинів поселення Рафаловіце (Rafalowice) та Філіповіце (Filipowice)
- Казімеж (?—1818) — дідич поселень Рафаловіце та Філіповіце, 1802 набув Войславіце (Wojsławice); 1766 року за дозволом короля викупив Звенигородське староство у Пісажовського (Pisarzowski)
- Станіслав (1777—1816), дружина Моніка Лось
- Северина — дружина Пеньчиковського
- Аполінарій — член Галицького станового сейму, др. Юзефа з графів Шембеків, помер бездітним
- Станіслав (1777—1816), дружина Моніка Лось
- Каспер (?—1750) — надвірний коронний ловчий, дружина Евфрозина з графів Тарновських, завихостська каштелянка
-
Брама Чернелицького замку
-
Палац у Пеняках. Малюнок 1848 року
- ↑ A. Boniecki, Herbarz polski, (tom III), Warszawa 1900, s. 193.(пол.)
- ↑ Більш всього, під службою мається на увазі участь поляків у молдавській усобиці на боці родини Могил [Архівовано 4 січня 2011 у Wayback Machine.].
- ↑ Відомості про молдавську принцесу з таким іменем і шлюб відомі виключно з родинних переказів Ценських.
- ↑ Твердження про наявність у цьому «посагу» Чернелицького замку (збудований у 1659 році) і сім поколінь Ценських — мешканців замку остаточно доводять міфічність відомостей про появу родини на Покутті.
- ↑ Подробиці і точна дата наразі невідомі.
- ↑ пол. Roman Aftanazy вважає його першим і останнім, сумніваючись у тому, що Войцех Ценський володів Чернелицею.
- ↑ а б Boniecki, s. 193.
- ↑ а б в Boniecki], s. 194.
- ↑ а б в Boniecki, s. 195 [Архівовано 17 липня 2018 у Wayback Machine.].
- ↑ а б Boniecki, s. 196.
- ↑ За іншими даними [Архівовано 21 липня 2010 у Wayback Machine.] — 6 січня.
- ↑ Наливайко О. Золотий Потік — минуле і сьогодення. — Тернопіль : Терно-граф, 2003. — С. 119—120. — ISBN 966-567-051-4.
- Aftanazy R. Dzieje rezydencji na dawnych Kresach Rzeczypospolitej. — Т. 7. (пол.)
- Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne Artystyczno-Wydawnicze, 1900. — Cz. 1. — T. 3. — S. 193—196. (пол.)
- Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… [Архівовано 6 жовтня 2014 у Wayback Machine.] — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1728. — T. 1. — S. 312—313. (пол.)
Це незавершена стаття про шляхту (дворянство). Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |