Луцькі князі

Князь Луцький — правитель, який правив у Луцькому князівстві.

Луцьке князівство вперше було виділено у кінці XI ст. для князя Святослава Давидовича (Микола Святоша). У першій половині XII ст. входило до володінь Великого князя київського або Волинського князя. У 1157 р. князівство було відновлене, у ньому правив Ярослав Ізяславич, та його потомки. Після смерті останнього з них (1227) Луцький уділ увійшов до складу володінь Данила і Василька Романовичів. По смерті Данила у Луцьку правив його син Мстислав, а після нього Луцький уділ став частиною Волинського князівства. У першій половині XIV ст. Луцьк став однією з столиць Галицько-Волинської Держави, а з 1340 - став її столицею, а пізніше столицею удільного Великого князівства Волинського, яке було в залежності від Великого князівства Литовського. Остаточно ліквідоване фактично зі смертю Свидригайла Ольгердовича у 1452 р. Луцьк став центром Луцького повіту Волинської землі (з 1566 - воєводства)

• Леонтій Войтович. Князівські династії Східної Європи (кінець IX — початок XVI ст.): склад, суспільна і політична роль