Собко Сергій Станіславович

Сергій Станіславович Собко
Бригадний генерал
Загальна інформація
Народження	11 липня 1984(1984-07-11) (40 років) Літин, УРСР
Громадянство	Україна
Alma Mater	ОІСВ
Військова служба
Роки служби	2005—т.ч.
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Сухопутні війська
Рід військ	Гірська піхота
Війни / битви	Міжнародні сили з підтримки миру в Косові Війна на сході України Бої за Савур-Могилу Рейд 95-ї бригади Бої за Дебальцеве
Командування
2021—досі Шаблон:КТрО, Начальник управління підготовки штабу ТрО 2017—2019  128 ОГШБр, командир ??—2017  30 ОМБр, заступник командира
Нагороди та відзнаки
Собко Сергій Станіславович у Вікісховищі

Зовнішні зображення
	Президент України П.Порошенко вручає С.Собку нагородні атрибути звання Герой України, 23.03.2015

Зовнішні відеофайли
	Сергій Собко, інтерв'ю (фільм "Рейд") на YouTube

Сергі́й Станісла́вович Собко́ (нар. 11 липня 1984, Літин, Вінницька область) — бригадний генерал Збройних сил України. Начальник штабу — заступник командувача Сил територіальної оборони ЗСУ (2022).^[1] Герой України (2015)^[2]. У 2017—2019 — командир 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади.

Народився 11 липня 1984 року в селищі міського типу Літин, Вінницької області.

2001 року закінчив із золотою медаллю Літинську середню загальноосвітню школу № 2^[3].

2005 року — Одеський військовий інститут Сухопутних військ (дипломом з відзнакою).

Після закінчення інституту був скерований для проходження подальшої служби у 30-ту окрему механізовану бригаду 8-го армійського корпусу Сухопутних військ Збройних Сил України, яка дислокується у місті Новоград-Волинський Житомирської області, де пройшов шлях від командира взводу гранатометників до заступника командира бригади.

У 2007—2008 роках виконував миротворчу місію у складі національного контингенту в Косово.

Проходив навчання на курсах підвищення кваліфікації за кордоном: вивчення англійської мови (Канада), ведення бойових дій взимку (Норвегія, 2009), курси офіцерів-спостерігачів (військова база Гоенфельс, Німеччина, 2009) та підвищений 9-місячний курс офіцерів піхоти з організації і тактики ведення бою (Форт Беннінг, штат Джорджія, США)^[4].

Отримав від громади Новограда-Волинського диплом «Гордість міста — 2013» у номінації «Військова доблесть»^[5].

У 2014-му офіцер успішно склав тести і його зарахували на навчання в один з найстаріших вищих навчальних закладів армії США — Командно-штабний коледж армії США у штаті Канзас. Вже мав їхати на навчання, але почалися бойові дії на Донбасі.

Мешкав у Новоград-Волинському разом із дружиною Вірою та сином Іваном. Батьки Сергія проживають у Літині. Батько, Станіслав Антонович, викладає інформатику у Літинській школі № 2. Мати, Ольга Дорофіївна, — медсестра районної лікарні.

З початком російської збройної агресії — командир механізованого батальйону 30 ОМБр майор Сергій Собко виконував бойові завдання в районі проведення антитерористичної операції.

27 липня 2014 року батальйонна тактична група під керівництвом Сергія Собка разом із десантниками 95-ї бригади взяла стратегічний плацдарм Савур-могила. Його батальйон забезпечував вихід підрозділів Збройних сил і Державної прикордонної служби з оточення біля кордону з Росією на ділянці від Петрівського до Міусинська. Комбат Сергій Собко став одним з героїв фільму «Рейд. Сила нескорених»^[6].

Протягом липня—вересня 2014 року підрозділ під керівництвом Собка виконував завдання на території Луганської області.

На початку 2015 року брав участь у боях в районі міста Дебальцеве, зі своїми бійцями виходив з оточення.

Отримав звання підполковника,^[коли?] призначений на посаду заступника командира бригади.

З 2016 року проходить підготовку і підвищення кваліфікації слухачем Національного університету оборони України імені Івана Черняховського. Після двох років на фронті підполковник Собко виїхав на навчання до Командно-штабного коледжу армії США, відбір до якого пройшов ще до війни. Навчався за міжнародною військовою освітньою програмою ІМЕТ^[7].^{[джерело?]}

З серпня 2017 року — командир 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади.

Станом на червень 2018 — полковник.^[8][9]

У 2020—2021 рр. критикував «радянщину» сучасних Збройних Сил України^[10].

Після створення у січні 2022 року Сил територіальної оборони ЗСУ призначений начальником штабу — заступником командувача Сил ТрО^[11]. На початку повномасштабного вторгнення Росії — один із керівників оборони Києва, військовий комендант міста^[12]. У березні 2022 року присвоєне звання бригадного генерала^[13].

• Звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка» (23 березня 2015) — за особисту мужність, самовідданість та високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету і територіальної цілісності України^[14]
• Пам'ятний нагрудний знак «Воїн-миротворець»
• Медаль НАТО «Non Article V»

• Президент присвоїв звання Героя України чотирьом військовим командирам // Офіційне інтернет-представництво Президента України, 23.03.2015 [Архівовано 14 січня 2016 у archive.li]
• Командир механізованого батальйону 30 окремої механізованої бригади майор Сергій Собко — номінант рейтингу популярності «Гордість міста — 2013» [Архівовано 11 серпня 2017 у Wayback Machine.] // Офіційний вебсайт Міністерства оборони України, 11 лютого 2014
• Герой України з Літина Сергій Собко добре знає, що таке НАТО [Архівовано 22 серпня 2016 у Wayback Machine.] // «20 хвилин. Вінниця», 30 березня 2015
• Герой України Сергій Собко: Якби усі виконували задачі, які їм ставили — можливо, хід подій був би інший [Архівовано 31 січня 2016 у Wayback Machine.] // «Українська правда», 29 січня 2016
• Герой України підполковник Сергій Собко: «Тактика — це теж зброя, що б'є „влучніше“ від гармат» [Архівовано 7 листопада 2017 у Wayback Machine.] // Віктор Скрипник. «Голос України», 12 жовтня 2016
• Бійці підполковника Сергія Собко вели бої за Савур-Могилу, Дебальцеве та його околиці [Архівовано 7 червня 2017 у Wayback Machine.] // Сергій Жуковський. Офіційний вебсайт Міністерства оборони України, 24 лютого 2017

Шаблон:Герої України Шаблон:Особистості російсько-української війни (2014-дотепер)