Рудольф Пюрінгер

Рудольф Пюрінгер
Народився	14 березня 1891(1891-03-14)[1] Амштеттен, Нижня Австрія, Австро-Угорщина
Помер	6 грудня 1969(1969-12-06)[1] (78 років) Відень, Австрія
Країна	Австрія
Діяльність	куратор, художник
Учасник	Перша світова війна
Посада	директор музеюd
Військове звання	Генерал-майор
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Рудольф Пюрінгер (нім. Rudolf Pühringer; 14 березня 1891, Амштеттен — 6 грудня 1969, Відень) — австрійський офіцер, художник та історик мистецтва, доктор філософії (3 лютого 1927), генерал-майор вермахту (1 квітня 1945).

Після закінчення кадетського корпусу 18 серпня 1912 року вступив в зальцбурзький фортечний артилерійський батальйон №1. Учасник Першої світової війни. Після війни продовжив службу в австрійській армії, одночасно присвятив себе живопису. В 1919/23 роках деякі роботи Пюрінгера були виставлені у віденському Будинку художників. З 30 листопада 1920 року — куратор Військово-історичного музею. З 1922 року вивчав історію мистецтва у Віденському університеті, одночасно навчався на художника в Академії образотворчих мистецтв і Віденському університеті прикладних мистецтв, а також закінчив курс Австрійського інституту історичних досліджень разом з Альфонсом Лотскі та Гайміто фон Додерером. З 1 січня 1936 року — хранитель музею офіцерського корпусу.

Після аншлюсу 15 березня 1938 року автоматично перейшов у вермахт. З 1 грудня 1938 року — начальник Музею сухопутних військ в Берліні. На початку Другої світової війни був переведений в міську комендатуру Рюгенвальде. В кінці вересня 1939 року був призначений в штаб артилерійського училища в Ютербозі. З лютого 1940 року — командир 815-го артилерійського полку, з листопада 1940 року — 801-го, з листопада 1941 року — 619-го артилерійського полку. Учасник Німецько-радянської війни. Через важке поранення був визнаний непридатним для дійсної служби і в травні 1942 року знову призначений начальником Музею сухопутних військ в Берліні.

Після війни продовжив активно займатись живописом. В 1950/56 роках — директор Військово-історичного музею у Відні. Керував реконструкцією сильно постраждалого від війни музею, а також його відкриттям 24 червня 1955 року. Восени 1955 року вийшов на пенсію і продовжив займатись живописом. Помер від інфаркту міокарда.

Був одружений з істориком мистецтва Леонорою Пюрінгер-Жвановець (1917–1986), сестрою історика-економіста Георга Жвановеця.

• Пам'ятний хрест 1912/13
• 2 срібні і бронзова медаль «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) з мечами
• Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) 3-го класу з військовою відзнакою і мечами
• Військовий Хрест Карла
• Медаль «За поранення» (Австро-Угорщина) для інвалідів
• Пам'ятна військова медаль (Австрія) з мечами
• Хрест «За вислугу років» (Австрія) 2-го класу для офіцерів (25 років)
• Орден Заслуг (Австрія), лицарський хрест
• Почесний хрест ветерана війни з мечами
• Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років)
• Нагрудний знак «За поранення» в чорному — заміна австро-угорської медалі «За поранення».
• Залізний хрест 2-го і 1-го класу
• Хрест Воєнних заслуг 2-го і 1-го класу з мечами

В основному Пюрінгер малював австрійські та італійські пейзажі, зазвичай з топографічною точністю, завдяки чому мотив його картин нагадує твори Каспара Давида Фрідріха.

• Der Berg, 1949, Tempera, 130×180 cm^[2]
• Der Wald, 1945, Öl auf Holzfaserplatte, 162×120 cm^[3]
• Die große Landschaft, 1947, Öl auf Holzfaserplatte, 109×160 cm
• Donauschlinge, 1959, Öl auf Pressspanplatte, 164×110 cm
• Ernte, 1945, Öl auf Pressspanplatte, 94×74 cm
• Stadt in den Albanerbergen, 1958, Öl auf Pressspanplatte, 165×130 cm
• Forum Romanum I, 1956, Öl auf Pressspanplatte, 195×150 cm
• Pfarrkirche Cavalese, 1967, Öl auf Pressspanplatte, 142×85 cm

• Denkmäler der früh- und hochromanischen Baukunst. In: Denkschriften der Akademie der Wissenschaften in Wien. Band 70, Wien 1931.
• Der romanische Dom von Salzburg. In: Festschrift zum 300. Jubiläums des Domes zu Salzburg. Salzburg 1928.

• Erde im Kosmos. Gemälde und Zeichnungen von Rudolf Pühringer, Ausstellung des Landesmuseums und des oberösterreichischen Volksbildungswerkes. Katalog Nr. 3, Linz 1949.
• Wilhelm Jenny: Der Maler Rudolf Pühringer. Zur Eröffnung seiner Ausstellung Erde im Kosmos im Landesmuseum 19. März bis 18. April 1949, in: Oberösterreichischer Kulturbericht, 1949, Folge 10.
• Ernst Huber: In memoriam Rudolf Pühringer, in: Oberösterreichischer Kulturbericht, Jg. 23, 1969, F. 31.
• Johann Christoph Allmayer-Beck: Nachruf Rudolf Pühringer, in: Die Presse, 10. Dezember 1969.
• Johann Christoph Allmayer-Beck: Rudolf Pühringer, in: Mitteilungsblatt der Museen Österreichs, Jg. 19, Wien 1970, Heft 1/2, S. 25–29.
• Johann Christoph Allmayer-Beck: Rudolf Pühringer, in: Mitteilungen des Instituts für Österreichische Geschichtsforschung, Bd. 79 (1971), S. 293–294.
• Malerentdeckungen – Rudolf Pühringer, Lulu von Thürheim, Katalog zur Ausstellung der Oberösterreichischen Landesgalerie, Linz 1995, Kataloge des Oberösterreichischen Landesmuseums, n. F., Nr. 89, Bd. 2.
• Kurt Peball, Peter Broucek: Pühringer, Rudolf. In: Ders.: Geschichte der österreichischen Militärhistoriographie, Böhlau, Köln u. a. 2000, ISBN 3-412-05700-2, S. 554–555.
• Felix Czeike: Historisches Lexikon Wien. In 6 Bänden. Band 4: Le–Ro. K & S, Wien u. a. 2004, ISBN 3-218-00748-8, S. 614.
• Pühringer, Rudolf. In: Fritz Fellner, Doris A. Corradini: Österreichische Geschichtswissenschaft im 20. Jahrhundert. Ein biographisch-bibliographisches Lexikon (= Veröffentlichungen der Kommission für Neuere Geschichte Österreichs. Bd. 99). Böhlau, Wien u. a. 2006, ISBN 978-3-205-77476-1, S. 330.

• Біографія.
• Нагороди.

1. ↑ ^{а б в} https://www.geschichtewiki.wien.gv.at/index.php?curid=20035
2. ↑ KunstNET Österreich - Kunsthandel Hieke. archive.ph. 8 квітня 2013. Архів оригіналу за 8 квітня 2013. Процитовано 14 листопада 2021.
3. ↑ wald. archive.ph. 11 квітня 2013. Архів оригіналу за 11 квітня 2013. Процитовано 14 листопада 2021.