Реджо-нель-Емілія
| Реджо-нель-Емілія Reggio nell'Emilia | |||
|---|---|---|---|
| Комуна | |||
| |||
 | |||
| Країна |  Італія | ||
| Регіон | Емілія-Романья | ||
| Провінція | Реджо-Емілія | ||
| Код ISTAT | 035033 | ||
| Поштові індекси | 42100 | ||
| Телефонний код | 0522 | ||
| Координати | 44°42′0″ пн. ш. 10°38′0″ сх. д. / 44.70000° пн. ш. 10.63333° сх. д. | ||
| Висота | 58 м.н.р.м. | ||
| Площа | 231,56 км² | ||
| Населення | 169 545 (01-01-2023) | ||
| Густота | 732,19 ос./км² | ||
| Розміщення | |||
  | |||
| Мапа | |||
 | |||
| Влада | |||
| Мер | Luca Vecchi (5-6-2014) | ||
| Офіційна сторінка | |||
Реджо-нель-Емілія (італ. Reggio nell'Emilia) — місто та муніципалітет в Італії, у регіоні Емілія-Романья, адміністративний центр одноіменної провінції.
Місто розміщене на відстані[1] приблизно 350 км на північний захід від Риму, 65 км на захід від Болоньї.
Населення — 171 655 осіб (2014)[2]. День покровителя та захисника міста святого Проспера відзначається 24 листопада.
Місто було засноване у 187 до н. е. та названа по імені консула Марка Емілія Лепіда. Ще у IV столітті місто мало власного єпископа Місто зазнало сильного руйнування від варварських нападів. Король лангобардів Альбойн зробив його одним з центрів Лангобардського королівства. У 899 році місто піддалось набігу мадярів. В 1002 році відійшов до маркграфів Тосканських.
З XII століття місто виступає як член Ломбардської ліги та як самостійна міська республіка. Комуну роздирало криваве протиборство між найсильнішими родинами. У XIV столітті до боротьби за місто приєдналися вельможні сімейства д'Есте, Ґонзаґа та Вісконті, а також папи римські.
У 1409 році місто відійшло до роду д'Есте, яке володіло ним аж до Наполеонівських воєн. Фактично місто входило до складу герцогства Модена та Реджо, хоча де-юре було виділене в герцогство Реджо. За правління Д'есте у місті почався підйом торгівлі та зодчества. З Реджо нерозривно пов'язані імена двох великих поетів кватроченто — Боярдо й Аріосто.
В 1513 році містом оволодів папа Юлій II, проте папське правління в цій частині Емілії тривало не більше 10 років. У 1796 році в Реджо увійшов Наполеон, який проголосив створення тут Циспаданскої республіки. З 1810 року титул герцога Реджо носив маршал Удіно.
Саме в Реджо вперше з'явився сучасний італійський прапор та пролунав марш Домбровського.
Віденський конгрес повернув Реджо моденским герцогам не раз піднімалися проти своїх правителів. У 1860 році місто увійшло до складу об'єднаної Італії. У політичному житті XX століття домінували соціалісти і (у повоєнні роки) комуністи. У 1980-х роках в місті записувалася рок-група CCCP Fedeli alla linea.
У Реджо-нель-Емілія знаходиться більше п'ятнадцяти чудових замків, які є доказом славного середньовічного періоду. Серед них варто відзначити палаци Дожів, єпископів, Комуналь і Анчині. У палаці Комуналь розміщується музей італійського прапора і кімната триколора.
У центрі пролягає стародавня римська дорога Емілія, що з'єднує місто з Пармою. Цим пояснюється наявність безлічі красивих будівель 16-17 ст.
Однією з головних святинь Емілії є базиліка Мадонна делла-Ґ'яра (1597—1619).
У місті також є такі пам'ятки як Базиліка Сан-Просперо, Театр Валлі (1852—1857), Будинок Аріосто.
| Клімат Реджо-нель-Емілія (1961–1990) | |||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Показник | Січ | Лют | Бер | Кві | Тра | Чер | Лип | Сер | Вер | Жов | Лис | Гру | Рік |
| Середній максимум, °C | 4,2 | 7,2 | 12,8 | 17,2 | 22,3 | 26,8 | 29,6 | 28,8 | 24,2 | 17,5 | 10,5 | 5,5 | 17,2 |
| Середня температура, °C | 1,3 | 3,7 | 8,5 | 12,6 | 17,3 | 21,5 | 24,0 | 23,4 | 19,5 | 13,7 | 7,7 | 2,9 | 13,0 |
| Середній мінімум, °C | −1,6 | 0,1 | 4,2 | 8,1 | 12,3 | 16,2 | 18,5 | 18,1 | 14,7 | 10,0 | 4,9 | 0,4 | 8,8 |
| Норма опадів, мм | 47 | 45 | 58 | 73 | 71 | 57 | 35 | 39 | 57 | 84 | 77 | 57 | 700 |
Населення за роками:[3]
Станом на 1 січня 2023 року в муніципалітеті офіційно проживали 28 474 іноземці з 128 країн, серед них 3327 громадян країн Євросоюзу та 2344 громадяни України.[4] У місті було найбільше громадян таких держав:
- Албанія — 3619
- Китай — 3513
- Марокко — 3026
- Румунія — 2270
- Гана — 1970
- Україна — 1277
- Нігерія — 1461
- Єгипет — 1181
- Туніс — 1146
- Шрі-Ланка — 868
- Молдова — 827
- Грузія — 779
Дуже багато внутрішніх мігрантів з Південної Італії, зокрема з регіонів Абруццо, Калабрія та Кампанія.
- Леліо Орсі — італійський живописець епохи епохи Відродження зі школи ��еджо Емілія
- Крістофоро Мунарі — італійський художник та реставратор доби бароко, що створював переважно натюрморти.
- Ромоло Валлі — італійський актор.
- Лудовіко Аріосто — італійський поет епохи Відродження, автор поем і комедій написаних латиною на класичні сюжети.
- Чезаре Дзаваттіні — італійський письменник, сценарист, теоретик кіно.
- Дзуккеро — італійський співак, автор пісень.
- Бенні Бенассі — італійський диск-жокей i музичний продюсер, що працює в напрямках хауз, електрохауз i електроклеш.
- Лучіано Ліґабуе — італійський рок-співак, кінорежисер, письменник, поет.
- Брати Черві — семеро братів, сім'ї італійських патріотів під час Другої світової війни.
- Граціано Дельріо — італійський лікар та політик.
- Джованні Баттіста Вентурі — італійський науковець, відомий роботами у царині гідравліки.
- Анджело Секкі — італійський священик та астроном, директор обсерваторії Папського Григоріанського університету.
- Ладзаро Спалланцані — італійський природодослідник.
- Мауро Бальді — італійський автогонщик, учасник чемпіонату світу з автогонок у класі Формула-1.
- Карло Анчелотті — італійський футболіст і тренер.
- Сальваторе Баньї — італійський футболіст, півзахисник, футбольний коментатор і оглядач.
- Лука Чиґарині — італійський футболіст, півзахисник.
- Джульяно Раццолі — італійський гірськолижник, олімпійський чемпіон.
- Антоніо Паккіоні (1665—1726) — італійський анатом.
- Серж Реджані (1922—2004) — французький театральний та кіноактор, художник та співак італійського походження.
.svg)
Бидгощ (пол. Bydgoszcz), Польща
Діжон (фр. Dijon), Франція
Задар (хорв. Zadar), Хорватія
Кишинів (рум. Chişinău), Молдова
Крагуєвац (сербохорв. Kragujevac, серб. Крагуjевац), Сербія
Кутро (італ. Cutro), Італія
Толука (ісп. Toluca), Мексика
Форт-Ворт (англ. Fort Worth), США
Жирона (ісп. Gerona, кат. Girona), Іспанія
Полокване (англ. Polokwane), ПАР
Шверін (в.-луж. Zwěrin, н.-луж. Zwěrin; чеськ. Zvěřín, Німеччина
Пемба (порт. Pemba), Мозамбік
- ↑ Фізичні відстані та напрямки розраховані за координатами муніципалітетів
- ↑ Демографічний баланс 2014 року та населення на 31 грудня. ISTAT. Архів оригіналу за 26 червня 2015. Процитовано 25 грудня 2014.(італ.)
- ↑ Наведено за італійською вікіпедією (30.05.2024).
- ↑ Resident population by sex, municipality and citizenship [Постійне населення за статтю, муніципалітетом і громадянством] (англ.) . ISTAT. Процитовано 12 червня 2024.
|
Це незавершена стаття з географії Італії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
 | |
|---|---|
| Географія та географічні карти | |
| Література та бібліографія | |
| Тематичні сайти | |
| Словники та енциклопедії | Велика данська енциклопедія · Велика каталанська енциклопедія · Велика норвезька енциклопедія · Велика норвезька енциклопедія · Britannica (11-th) · De Agostini · Encyclopedia Treccani · Encyclopædia Britannica · Internetowa encyklopedia PWN · Treccanis Dizionario di Storia · Treccanis Enciclopedia Italiana · Treccanis Enciclopedia Italiana · Treccanis Enciclopedia Italiana · Treccanis Enciclopedia Italiana |
| Нормативний контроль | BIBSYS: 99004570 · BNE: XX459251, XX134451 · BNF: 119958949 · Freebase: /m/02z_hm · GND: 4116943-8 · ISNI: 0000000121073362 · J9U: 987007559657005171, 987007266943905171 · LCCN: n79039627 · NDL: 00855362 · NKC: ge342313 · NSK: 000247922 · RERO: 02-A008979150 · SUDOC: 028044371 · VcBA: 494/42168 · VIAF: 242133821, 124387889 |
