Радіокерування

Радіокерування — способи та засоби дистанційного керування об'єктами з використанням радіосигналів. Апаратура радіокерування складається із передавача, котрий знаходиться у оператора та розміщених на керованому об'єкті приймача і виконавчих механізмів. Для передавання команд керування як правило застосовують їх кодування, модуляцію носійної т. і. з метою захисту сигналів керування від дій природних, штучних, в тому числі організованих завад. Відповідно в радіоприймачі керованого об'єкта здійснюється селекція, підсилення, демодуляція та декодування сигналів керування з подальшим розподілом до виконавчих (привідних) механізмів. Радіокеровані пристрої використовуються в наукових дослідженнях, промисловості, збройних силах, іграшках т.і.^[1]^[2]

Історія

Докладніше: Пильчиков Микола Дмитрович

25 березня 1898 року в Одесі прочитав лекцію з радіокерування та вперше у світі продемонстрував радіокеровані об'єкти видатний український вчений Микола Дмитрович Пильчиков. У вересні 1898 році на електричній виставці у Медісон-сквер-гарден американський винахідник Нікола Тесла вперше в Америці продемонстрував невеликий електричний човен, що був керований радіом^[3]. Тесла назвав цей човен телеавтомат та отримав патент США на свій винахід 8 листопада 1898 року.

Деякі автори^[4]^:276—278 вважають Джона Гейса Геммонда молодшого^[en] засновником галузі радіокерування, який виконував експерименти будучи учнем Томаса Едісона у віці двадцяти років (1908 р.). Геммонд був близьким другом Тесли і вони проводили експерименти разом в його лабораторії, що знаходилась в його помісті. Він багато чому навчився в Тесли. 1903, іспанський інженер Леонардо Торрес і Кеведо^[en] у французькій академії наук представив свій пристрій «Телекіно (Telekino)», і отримав патент у Франції, Іспанії, Великій Британії і Сполучених Штатах.^[4]^:97 У 1904 році паровий катер Кажан, який розробив винахідник Джек Кітчен і який проходив випробування на озері Віндермір, контролювався експериментальною системою радіокерування.

Радіокеровані моделі

Військове застосування

У промисловості

Див. також

Джерела

↑ В.О. Бичковський, Ю.Ю. Реутська. Ентропійний аналіз процесу радіокерування рухомими об’єктами. Вісник НТУУ «КПІ». Серія Радіотехніка. Радіоапаратобудування. – 2017. – № 68. – с. 38-42. Архів оригіналу за 12 серпня 2018.
↑ ДСТУ 2940—94 Системи оброблення інформації. Керування процесами оброблення даних. Терміни та визначення.
↑ Терлак З. (2012). До відмінювання запозичених іменників на -о в сучасній українській мові (PDF). Вісник Львівського університету: журнал. Серія філологічна. № 57. с. 6. ISSN 2078-5534.
↑ ^а ^б Tapan K. Sarkar (2006). History of wireless. John Wiley and Sons. ISBN 0-471-71814-9.

[1] В.О. Бичковський, Ю.Ю. Реутська. Ентропійний аналіз процесу радіокерування рухомими об’єктами. Вісник НТУУ «КПІ». Серія Радіотехніка. Радіоапаратобудування. – 2017. – № 68. – с. 38-42. Архів оригіналу за 12 серпня 2018.

[2] ДСТУ 2940—94 Системи оброблення інформації. Керування процесами оброблення даних. Терміни та визначення.

[3] Терлак З. (2012). До відмінювання запозичених іменників на -о в сучасній українській мові (PDF). Вісник Львівського університету: журнал. Серія філологічна. № 57. с. 6. ISSN 2078-5534.

[Sarkar-4] а ^б Tapan K. Sarkar (2006). History of wireless. John Wiley and Sons. ISBN 0-471-71814-9.

[1]