Погром у Кременці (1941)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Єврейський погром у Кременці стався на початку липня 1941 року[1].

У перші тижні окупації, влітку 1941 року, нацисти в багатьох містах Західної України відкрили тюрми НКВС і показали всім злочини сталінського режиму, та оголосили, що провину за ці злочини несуть євреї[2].

Погром у Кременці був спровокований німецькою окупаційною владою, яка вміло використала факт масового винищення місцевого населення військами НКВС у Кременецькій в’язниці, яке супроводжувалося звірствами та тортурами. Значну частину слідчих та комісарів становили представники єврейської національності[1]. Участь деякої частини польських євреїв у комуністичному русі Польщі та співпраця з радянським комуністичним режимом підсилила серед місцевих мешканців окупованої радянцями Польщі існуючий антисемітський стереотип «жидокомуни», який викликав погромні настрої серед місцевого населення.[3][4][5][6][7][8][9]

З відкриттям подвір’я в’язниці на вулицях, прилеглих до неї, розпочалися погроми. Козловські Дар’я Іванівна згадує кременчанку Наталку, яка била євреїв ланцюгом з гирею. Дмитрук Борис (12 років) забив єврейку, яка ходила до сторожа єврейського кладовища Мордка, цеглою в голову. Але більшість до євреїв ставилася із жалем. Лариса Томчук-Медведчук (село Підлісці): «Коли в 1941 році прийшли німці, то зразу ж відкрили в Кременці в’язницю, причому вигнали євреїв та примусили їх розкопувати свіжі ями, куди повкидали енкаведисти помордованих людей. Я там бачила замасковані трупи. Один такий труп лежав лицем вниз, від шиї було відрізано пас шкіри шириною більше 10 сантиметрів до самого попереку. У другого був протягнутий дріт з одного вуха в друге. Сестра моя бачила жінку з відрізаними грудьми, повириваними язиком та губами. У ямі серед євреїв, які розбирали трупи, я побачила однокласницю Естер і зрозуміла, що її чекає смерть. На в’язничному подвір’ї стояв крик і стогін, багато пізнавали своїх рідних та близьких»[10]

Рауль Гільберг погром у Кременці описав так[11]:

У Кременці, 100-150 українців були вбиті совєтами. Коли деякі з ексгумованих тіл були знайдені без шкіри, ходили чутки, що українці були кинуті у чани, повні киплячої води. Українське населення відповіло, захопивши 130 євреїв, і били їх до смерті палицями.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Оболончик А. Голокост на Кременеччині очима очевидців (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 16 червня 2015. Процитовано 6 листопада 2010.
  2. Подольський А. Уроки минулого. Історія голокосту в Україні. – К.: Сфера, 2007.
  3. Jews in Poland: A Documentary History Paperback by Iwo Pogonowski [Архівовано 2006-11-14 у Wayback Machine.](англ.)
  4. Piotrowski, Tadeusz. Poland’s Holocaust: Ethnic Strife, Collaboration with Occupying Forces and Genocide in Second Republic, 1918-1947.Chapter 3. Jewish Collaboration. page 35 (англ.)
  5. Richard J. Evans. The Third Reich at War. Penguin, 2008 - History - 926 pages. page 46
  6. Polish Film and the Holocaust: Politics and Memory By Marek Haltof. page 18(англ.)
  7. Thoughts of Professor Tomasz Strzembosz on Professors Gutman’s Diary Professor Tomasz Strzembosz(англ.)
  8. Борис Козловський. «Перші совіти були кращі. Бо скорше пішли...». Архів оригіналу за 29 червня 2013. Процитовано 29 червня 2013.
  9. Наконечний Є. «Шоа» у Львові. — Львів: ЛА «Піраміда», 2006. — 284 с. ISBN 966-8522-47-8. Архів оригіналу за 18 січня 2018. Процитовано 23 січня 2019.
  10. Томчук-Медведчук Л. Спогади. Уродженка с. Підлісці, Кременецького району. 1927 р.н., записав Савчук В.М., 2005 р.
  11. Гільберг, Рауль, «Знищення європейських євреїв», Єйл Юніверситі Прес, Ню Гейвен і Лондон, 2003

Див. також

[ред. | ред. код]