Патриція Гайсміт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Патриція Гайсміт
Patricia Highsmith
Патриція Гайсміт у 1988 році
Ім'я при народженніМері Патриція Пленгман
ПсевдонімClaire Morgan[1]
Народилася19 січня 1921(1921-01-19)
Форт-Верт, Техас, США
Померла4 лютого 1995(1995-02-04) (74 роки)

·Апластична анемія і рак легень
Похованняcimitero di Tegnad[2]
ГромадянствоСША США
Місце проживанняНью-Йорк
Діяльністьроманістка
Alma materБернард-коледж
Мова творіванглійська
Роки активності1950 —
Напрямокмодернізм
Жанрсаспенс, психологічний трилер, кримінальна белетристика
Magnum opusStrangers on a Traind, The Price of Saltd[3], The Blundererd[4], Deep Waterd, A Game for the Livingd, This Sweet Sicknessd, The Cry of the Owld, The Two Faces of Januaryd, The Glass Celld, A Suspension of Mercyd, Those Who Walk Awayd, The Tremor of Forgeryd, A Dog's Ransomd, Edith's Diaryd, Small g: a Summer Idylld, Талановитий містер Ріплі, Ріплі під землею, Ріплі під водою, Хлопчик, який слідував за Ріплі, Little Tales of Misogynyd, The Black Housed і Mermaids on the Golf Coursed
Конфесіяатеїзм[5]
Автограф
Нагороди
Орден Мистецтв та літератури
Орден Мистецтв та літератури

CMNS: Патриція Гайсміт у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Мері Патриція Пленгман (англ. Mary Patricia Plangman), відома як Патри́ція Га́йсміт (англ. Patricia Highsmith, 19 січня 1921 — 4 лютого 1995) — американська письменниця, прославилена психологічними нуар-детективами та серією книг про Тома Ріплі.

Її перший роман «Незнайомці в потягу» (1950) про подвійне вбивство був екранізований Альфредом Гічкоком. У пенталогії про Томі Ріплі вона створила образ злочинця, що викликає захоплення, змішане з відразою.[7]

Біографія

[ред. | ред. код]

Гайсміт народилася в містечку Форт-Верт (штат Техас), але спочатку виховувалася бабусею по материнській лінії і жила в Нью-Йорку (пізніше вона називала цей час «маленьке пекло»), а пізніше матір'ю Мері Коатс (13 вересня 1895 — 12 березня 1991) і вітчимом Стенлі Гайсмітом (мати побралася з ним у 1924), які були професійними акторами. Мати Патриції розлучилася з її батьком Джеєм Бернардом Пленгманом (1889—1975) за 10 днів до її народження. Юна Гайсміт була в досить напружених стосунках з матір'ю, часто кривдила вітчима, хоча пізніше нерідко намагалася переманити його на свій бік у сварках з матір'ю. Як говорила сама Гайсміт, її мати зізналася, що намагалася перервати вагітність, випивши скипидар. Гайсміт так і не звикла до стосунків «люблю-ненавижу», що переслідувало її до кінця життя і описане нею в оповіданні «Черепаха» (про хлопчика, що зарізав свою матір).

Бабуся навчила Патрицію читати ще в ранньому дитинстві. Гайсміт простудіювала велику бібліотеку матері й вітчима. У 8 років Гайсміт відкрила для себе «Людський розум» Карла Меннінгера і прийшла в захоплення від обстежень пацієнтів із такими психічними відхиленнями, як піроманія та шизофренія.

Як стверджує біограф письменниці Ендрю Вілсон у книзі «Красива тінь», життя Гайсміт не було простим: вона мала алкоголізм, її романи тривали не більше кількох років, а сучасники бачили її жорстокою людиноненависницею.

Вона віддавала перевагу над людьми компанії тварин. У неї жили кішки і равлики. Останні, за словами Гайсміт, вселяли їй дивний спокій, в саду у письменниці жили кілька сотень цих молюсків, іноді вона возила частину з них із собою[8]. Якось Гайсміт сказала: «Моя уява працює значно краще, якщо мені не доводиться спілкуватися з людьми». За словами її знайомого Отто Пенцлера, «Гайсміт була недоброзичливою, важкою, неприємною, жорстокою, нелюблячою людиною. Я так і не зміг зрозуміти, як взагалі людська істота може бути настільки відразливою».[9]

Патриція Гайсміт не була у шлюбі та не мала дітей. Деякі з сучасників приписують їй лесбійські схильності, і, зокрема, роман з американською письменницею Меріджейн Мікер (Marijane Meaker[en]).[10]

Патриція Гайсміт померла 4 лютого 1995 року в Локарно (Швейцарія) від лейкемії.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Бібліографія

[ред. | ред. код]

Романи

[ред. | ред. код]
  • Випадкові попутники (Strangers on a Train, 1950)
  • Ціна солі (The Price of Salt, 1953)
  • The Blunderer (1954)
  • Талановитий містер Ріплі (The Talented Mr. Ripley, 1955)
  • Deep Water (1957)
  • Гра на виживання (A Game for the Living, 1958)
  • This Sweet Sickness (1960)
  • The Two Faces of January (1961)
  • Крик сови (The Cry of the Owl, 1962)
  • The Glass Cell (1964)
  • Вигадник вбивств (A Suspension of Mercy, aka The Story-teller, 1965)
  • Ті, хто йдуть геть (Those Who Walk Away, 1967)
  • Сходження (The Tremor of Forgery, 1969)
  • Ріплі під землею (Ripley Under Ground, 1970)
  • Викуп за собаку (A Dog's Ransom, 1972)
  • Гра Ріплі (Ripley's Game, 1974)
  • Edith's Diary (1977)
  • Хлопчик, який слідував за Ріплі (The Boy Who Followed Ripley, 1980)
  • People Who Knock on the Door (1983)
  • Found in the Street (1987)
  • Ріплі під водою (Ripley Under Water, 1991)
  • Small g: a Summer Idyll (1995)

Збірки оповідань

[ред. | ред. код]
  • Eleven (1970)
  • Little Tales of Misogyny (1974)
  • The Animal Lover's Book of Beastly Murder
  • Slowly, Slowly in the Wind (1979)
  • The Black House (1981)
  • Mermaids on the Golf Course (1985)
  • Tales of Natural and Unnatural Catastrophes (1987)
  • Nothing That Meets the Eye: The Uncollected Stories (2002)
  • Man's Best Friend and Other Stories (2004)

Екранізації

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Бібліотека КонгресуLibrary of Congress.
  2. Find a Grave — 1996.
  3. http://www.nytimes.com/2003/08/31/books/review/31HARRIST.html
  4. http://lccn.loc.gov/54006048
  5. A Point of View: Tom Ripley and the meaning of evil // (untranslated) — 2013.
  6. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  7. Літературний мережевий ресурс Litportal (рос.).
  8. Мейсон Каррі. Щоденні ритуали: так працюють митці = Daily Rituals How Artists Work. — К. : Самміт-книга, 2020. — 415 с. — ISBN 978-966-986-199-3. (укр.)
  9. Mystery Girl | The Talented Mr. Ripley | Biz | News | Entertainment Weekly. Архів оригіналу за 19 травня 2008. Процитовано 27 травня 2015.
  10. A passion that turned to poison
  11. Patricia Highsmith. Internationales Biographisches Archiv 02/2005 от 15.01.2005

Посилання

[ред. | ред. код]