Перейти до вмісту

Магдалена Стенбок

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Магдалена Стенбок
Народилася14 жовтня 1649(1649-10-14) або 14 грудня 1649(1649-12-14)
Померла24 січня 1727(1727-01-24) (77 років)
ПохованняКафедральний собор Уппсали
Країна Швеція
Діяльністьгосподиня літературного салону
БатькоErik Stenbockd[1]
МатиKatharina von Schwerind[1]
Брати, сестриХедвіг Стенбок
У шлюбі зBengt Oxenstiernad
ДітиEva Magdalena Oxenstiernad[1] і Hedvig Sophia Oxenstiernad

Магдалена Стенбок (швед. Magdalena Stenbock, повне ім'я Magdalena Eriksdotter Stenbock; 16491727) — шведський політик і власниця світського салону, графиня.

У повідомленнях іноземних послів вона представлена як політично активна фігура, яка представляла Габсбургів у боротьбі проти Франції в 1690-х роках. Вважалося, що вона має великий вплив на політику через свого чоловіка і його службу.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народилася 14 жовтня 1649 року[2] в родині графа Еріка Стенбока, нащадка Катаріни Стенбок, і його дружини Катерини фон Шверін (Catharina von Schwerin); була сестрою придворної дами Хедвіг Стенбок.

Розербергський палац, 1689 рік

17 грудня 1667 року[2] в Стокгольмі вийшла заміж за члена риксроду графа Бенгта Оксеншерну, який був призначений президентом Національної ради (Канцелярії) в 1680 році. Магдалена володіла салоном в сімейній міській резиденції Hessensteinska palatset для іноземних послів в Стокгольмі, який став центром політичних контактів. Її будинок також слугував загальним місцем зустрічі іноземних дипломатів. Також важливі державні та іноземні персони відвідували Розербергський палац, який був власністю Бенгта Оксеншерна.

Магдалена Стенбок і Бенгт Оксеншерна грали важливу роль як «політична пара» в 1680—1690 роках, вони часто згадувалися в дипломатичних звітах і розглядалися як важливий політичний дует держави, аналогічно подружжю Карлу Піперу і Христині Піпер в наступному десятилітті, а також як Маргарета Джилленстієрна та Арвід Горн в 1720—1730 роках.

Магдалена підтримала кар'єру свого зятя Магнуса Стенбока: в 1693 році вона на його прохання клопотала перед Кларою фон Платен, щоб Магнус отримав посаду в Ганновері (пізніше він був призначений главою шведського посольства у Відні).

Залишившись вдовою в 1702 році, зберегла пенсію покійного чоловіка завдяки Карлу Піперу. Її дочка Єва Оксеншерна була одружена з двоюрідним братом матері — Магнусом Стенбоком.

Цікаво, що після пожежі в королівському палаці Три корони королівська сім'я деякий час жила в будинку Магдалени.

Померла 24 січня 1727 року.[2] Була похована в Уппсалі в Кафедральному соборі.[3]

Література

[ред. | ред. код]
  • Norrhem, Svante. Kvinnor vid maktens sida : 1632—1772. Lund: Nordic Academic Press, 2007. Libris 10428618. ISBN 978-91-89116-91-7.
  • Wilhelmina Stålberg. Anteckningar om svenska qvinnor (1864).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в Pas L. v. Genealogics — 2003.
  2. а б в Stenbock nr 12. Архів оригіналу за 5 серпня 2019. Процитовано 29 червня 2019.
  3. Magdalena Eriksdotter Stenbock Oxenstierna

Посилання

[ред. | ред. код]