Національний університет «Запорізька політехніка»

Національний університет «Запорізька політехніка»
НУ "ЗП", ЗНТ��
47°49′05″ пн. ш. 35°11′04″ сх. д. / 47.818° пн. ш. 35.1845° сх. д. / 47.818; 35.1845
Назва латиною	National University «Zaporizhzhia polytechnic»
Країна	Україна[1]
Гасло	лат. Vivere est cogitare (укр. Жити – значить мислити)
Засновано	19 листопада 1900
День вишу	19 листопада
Ректор	Грешта Віктор Леонідович
Студентів	7403
Співробітників	876 нпп
Докторів	52
Професорів	58
Кандидатів	439
Доцентів	377
Приналежність	МОН України
Членство у	Коаліція з покращення оцінки дослідженьd[2]
Випускники	Категорія:Випускники Запорізького національного технічного університету
Штаб-квартира	Запоріжжя
Адреса	69063, вул. Жуковського, 64
Сайт	zp.edu.ua
Нагороди
Zaporizhzhia National Technical University у Вікісховищі

Національний університет «Запорізька політехніка» — провідний державний заклад вищої освіти на Південному Сході України. Найстаріший університет регіону, заснований 1900 року.

Рішенням Міністерства освіти і науки України університету надано ліцензію на провадження освітньої діяльності на першому (бакалаврському), другому (магістерському) та третьому (освітньо-науковому/освітньо-творчому) рівнях вищої освіти^[3]. У 2022 р. університет здійснював підготовку за 41 спеціальністю 20 галузей знань.

Історія закладу освіти розпочалася 1900 року. Саме тоді у повітовому місті Олександрівськ (з 1921 року — Запоріжжя) було створено перше в Україні середнє семикласне механіко-технічне училище, яке готувало висококваліфікованих техніків-механіків для промислових підприємств. Директором училища був інженер і педагог Д. М. Поддєрьогін, який очолював його протягом 18 років.

Одночасно з навчальною роботою здійснювалося будівництво основних приміщень. Були споруджені головний триповерховий корпус (нині — головний), а також майстерні, гімнастичний павільйон, житлові будинки для співробітників. У навчальному корпусі розмістилися аудиторії, фізичні і механічні кабінети, лабораторії, актова зала, магазин з продажу готових виробів.

Наприкінці 1-го десятиріччя XX ст. в училищі одночасно навчалися 240 осіб. Його випускники успішно працювали на машинобудівних підприємствах, що сприяло підвищенню авторитету та визнанню училища. Його вважали одним з найкращих не лише в Україні, але й в Європі.

У 1920 році училище реорганізоване у Запорізький індустріальний технікум з чотирирічним навчанням (з правами вишу). З листопада 1922 року відповідно до нової системи народної освіти в Україні (до 1930 року) технікум був навчальним закладом, який готував інженерів-механіків для сільгоспмашинобудування та інженерів для машинобудування. Чимало випускників технікуму стали відомими спеціалістами промисловості, державними діячами.

У 1930 році технікум був перетворений на інститут сільгоспмашинобудування, який готував інженерів за чотирма спеціальностями: тракторна і сільськогосподарська справа, обробка металів і ливарна справа.

Впродовж наступних 10 років дипломи інженерів в інституті одержали 782 особи, які надалі працювали на запорізьких заводах — комбайновому, моторобудівному та інших. Випускники тих років добрим словом згадували викладачів — М. М. Івлева, Л. А. Унгера, В. О. Жубрицького, доцентів О. І. Гурвича, О. Г. Діденка, В. В. Мартиненка, Б. С. Натапова, Л. Г. Ісакова, Г. О. Яковенка.

У важкі роки війни понад 500 студентів і викладачів вишу пішли на фронт, понад 300 студентів і викладачів були відзначені за виявлені ними героїзм і мужність бойовими орденами і медалями. Понад 50 українських воїнів не повернулися додому з війни: офіцери — артилеристи Григорій Бобров та Микола Іванченко, льотчик-винищувач Олексій Козачков, рядові Віктор Божко та Анатолій Артюх та інші.

У 1941 році інститут був евакуйований до міста Барнаул Алтайського краю, продовжував там готувати фахівців для народного господарства. А згодом на базі запорізького інституту створили Алтайський політехнічний інститут^[en].

Після визволення Запоріжжя від німецько-фашистських загарбників у 1944 році був організований Запорізький автомеханічний інститут, який через три роки став Запорізьким інститутом сільськогосподарського машинобудування, а 1955 року перейменований на машинобудівний інститут. 1980 року за велику роботу з підготовки кадрів для народного господарства виш нагороджено орденом «Знак пошани». З 1930 до 1995 року виш підготував понад 41 тисячу інженерів, з них 825 — для зарубіжних країн.

Вагомий внесок у розвиток авіаційної промисловості зробив випускник вишу колишній директор ВО «Моторобудівник» Герой Соціалістичної Праці, доктор технічних наук, професор В. І. Омельченко.

Зважаючи на вагомий внесок інституту у підготовку інженерних кадрів для Запорізького регіону, а також високий рівень науково-педагогічного потенціалу, матеріально-технічної і навчально-методичної бази, за постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 1994 року на базі машинобудівного інституту створено технічний університет.

У серпні 2001 року Указом Президента України університету надано статус «національного».

26 червня 2019 року на фасаді центрального корпусу вишу відкрили гранітну табличку трьома мовами «Національний університет „Запорізька політехніка“». В ході святкового заходу з флагштока спустили прапор Запорізького національного технічного університету, який віднині зберігається в музеї університету. Замість нього над технічним університетом замайорів прапор «Запорізька політехніка». З нагоди перейменування університету на території установи відкритий парк «Політехнічний»^[4].

За час існування вишу було підготовлено понад 67 тисяч фахівців, серед яких приблизно 1000 — для країн Азії, Африки, Європи, Латинської Америки. Станом на початок 2000-х в університеті навчалося 10,8 тисяч студентів — найбільша кількість за всю історію вищого навчального закладу. Підготовка професіоналів тоді проводилася за 38 спеціальностями.

• 
  Головний корпус університету, 1924 рік
• 
  Головний корпус збоку, 2008 рік
• 
  Фасад головного корпусу, 2013 рік
• 
  Фасад корпусу, 2020 рік
• 
  Фасад головного корпусу, 2021 рік

Університет готує фахівців за денною, заочною та дуальною формами здобуття вищої освіти. НУ «ЗП» сьогодні — це 5 інститутів, 13 факультетів; 65 кафедр; 9 навчально-лабораторних корпусів із новітнім обладнанням; 5 студентських гуртожитків на 2300 місць, у тому числі — один сімейний; бібліотека з книжковим фондом у понад один мільйон примірників літератури; розвинені інформаційні мережі з виходом у глобальну комп'ютерну систему Internet та мережу Міністерства освіти і науки України «Уран»; редакційно-видавничий відділ; комп'ютерна друкарня; дві спортивно-оздоровчі здравниці — на Дніпрі та Азовському узбережжі, санаторій-профілакторій, медичний центр, спортивний та харчовий комплекси, потужна адміністративно-господарська частина тощо.

У бібліотеці університету відкрито зал електронної інформації. Користувачі можуть працювати з електронними копіями журналів та видань Інформелектро, мають доступ до повнотекстових журналів інформаційного центру EBSCO (EBSCO Information Services) та видавництва Springer (Springer Science+Business Media), є можливість роботи у віртуальних читальних залах провідних бібліотек світу.

В університеті в останні роки інтенсивно впроваджуються цифрові технології, значно зросла кількість сучасних комп'ютерів: зараз вона становить понад 650 одиниць. Такий показник відповідає сучасному західноєвропейському рівню.

Викладацький склад налічує понад 800 осіб, з яких 437 мають наукові ступені і вчені звання, в тому числі 58 доктори наук, професорів. Із числа викладачів 24 особи обрані дійсними членами і членами-кореспондентами Національної академії наук і галузевих академій України, 11 мають почесні зван��я заслужених діячів науки і техніки, заслужених працівників освіти, лауреатів Державної премії.

Нині в університеті здобувають освіту 11303 студенти, з них 7403 студенти — за денною формою. Університет має військову кафедру з підготовки офіцерів запасу для Збройних сил України одночасно із здобуттям вищої освіти за денною формою. Підготовча робота з майбутніми абітурієнтами здійснюється у Центрі доуніверситетської підготовки у формах підготовчого відділення, підготовчих курсів, школи вихідного дня.

Навчально-науково-виробничий центр «Запорізький регіональний центр політехнічної освіти» здійснює підготовку та перепідготовку фахівців за чотирма спеціальностями. Особи, які вже мають вищу освіту, а також студенти денної форми здобуття освіти мають можливість одержати другу вищу освіту з отриманням відповідної кваліфікації.

Понад 1500 студентів здобувають вищу освіту заочно на факультетах університету.

З 1997 до 2020 роки університет очолював професор Сергій Бєліков. Під його керівництвом Університет став потужним освітнім і науково-дослідним комплексом, який оснащений сучасним дослідницьким обладнанням та виконує великий обсяг фундаментальних і прикладних досліджень. У ньому працюють відомі наукові школи в таких галузях: ливарне виробництво; матеріалознавство і термічна обробка; зварювальні процеси; радіотехніка і мікроелектроніка; механіка динамічних систем; теплотехніка; технічна кібернетика; фізика твердого тіла. Університет видає науково-технічних журнали: «Нові матеріали в металургії та машинобудуванні», «Радіоелектроніка, інформатика, управління», «Електротехніка та електроенергетика».

29 грудня 2021 року, у другому турі виборів ректора, перемогу отримав професор кафедри фізичного матеріалознавства, кандидат технічних наук Віктор Грешта^[5].

В університеті здійснюється підготовка наукових кадрів вищої кваліфікації в аспірантурі і докторантурі, працюють спеціалізовані вчені ради із захисту дисертацій.

За роки свого існування університет підготував понад 60 тисяч фахівців, серед яких майже 1000 — громадяни іноземних країн Азії, Африки, Європи, Латинської Америки. Підтримуються ділові, наукові, освітянські та культурні зв'язки із закладами вищої освіти Австрії, Бельгії, Іспанії, Китаю, Німеччини, Польщі, Румунії, Франції та інших країн.

При Національному університеті «Запорізька політехніка» створено «Запорізький регіональний центр політехнічної освіти», який об'єднує понад 40 шкіл, ліцеїв, коледжів, технікумів міста Запоріжжя та області. До складу НУ «ЗП» входять 5 фахових коледжів у Запоріжжі та Запорізькій області.

Відкрито навчальне відділення «Освіта для бізнесу», яке готує кадри для бізнес-структур.

Цей розділ містить текст, що не відповідає енциклопедичному стилю. Будь ласка, допоможіть удосконалити цей розділ, погодивши стиль викладу зі стилістичними правилами Вікіпедії. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін. (грудень 2023)

Університетське містечко розташоване на площі 14,2 гектарів з зонуванням території:

• навчальна — 7,8 га;
• житлова з розміщенням гуртожитків — 2,25 га;
• оздоровча — 3,8 га;
• інше — 0,35 га.

На цій площі розміщено 7 навчальних корпусів, спортивний комплекс, адміністративний та господарський корпус.

Університет має 5 гуртожитків з житловою площею 25 тис. м2 та забезпечує 100 % поселення студентів. До одного з гуртожитків поселяються сімейні студенти.

У головному корпусі університету розміщені їдальня, актова зала, редакційно-видавничий відділ, центр інформаційних технологій, а також аудиторії, лабораторії, комп'ютерні класи. Кількість основних комп'ютерних класів кафедрального та факультетського рівнів в університеті — 43. Комп'ютери також використовуються в багатьох лабораторіях університету, де поєднується лабораторне обладнання з комп'ютерним при дослідженні різних алгоритмів та технологій. Загальна кількість сучасних комп'ютерів, які використовуються в навчальному процесі, становить 1430 шт. В університеті впроваджена інформаційна технологія Wi-Fi.

Крім того, університет є лідером серед усіх ВНЗ України з використання кластера НТУУ «КПІ». У доповіді наукового керівника Центру суперкомп'ютерних обчислень проф. Петренка А. І. була наведена інформація щодо використання потужності кластера різними установами. Згідно з діаграмою, наведеною в доповіді, наприклад, у 2009 році Університет використав понад 15 відсотків процесорного часу кластера НТУУ «КПІ».

Наукова бібліотека має 4 абонементи, 8 читальних залів на 454 місця. Загальний фонд бібліотеки становить 933742 примірники. Комп'ютерна мережа бібліотеки налічує 2 сервери, 7 сканерів, 7 принтерів, 2 ксерокси та 76 комп'ютерів, об'єднаних в єдину інформаційну мережу. Електронна бібліотека університету ефективно поповнюється електронними підручниками і навчально-методичними матеріалами, які розробляються викладачами університету.

• Денис Миколайович Поддєрьогін — 1900—1920 рр.
• Антон Маркевич Павлюк — 1920—1925 рр.
• Сергій Микитович Льовочкін — 1925—1927 рр.
• Наум Соломонович Зайдель — 1928—1932 рр.
• Ф. Й. Філатов — 1932—1935 рр.
• Леонід Георгійович Ісаков — 1935—1944 рр.
• Мануїл Йосипович Бодзич — 1944—1957 рр.
• Павло Андрійович Михайлов — 1957—1978 рр.
• Веніамін Степанович Попов — 1978—1993 рр.
• Петро Григорович Краснокутський — 1993—1997 рр.
• Бєліков Сергій Борисович — з 1997—2020 рр.
• Яримбаш Сергій Тимофійович (т.в.о. до призначення нового ректора) — 2021 р.
• Грешта Віктор Леонідович  — з 12 січня 2022 р.^[6]

• Бахрушин Володимир Євгенович — доктор фізико-математичних наук, професор, заслужений працівник освіти України.
• Бєліков Сергій Борисович — ректор Національного університету «Запорізька політехніка» з 1998 по 2020 рр., доктор технічних наук, професор, заслужений працівник освіти України, лауреат Державної премії в галузі науки і техніки.
• Богуслаєв Вячеслав Олександрович — колишній український політик, народний депутат 5-го, 6-го, 7-го та 8-го скликань, доктор технічних наук, професор. Російський колаборант. Колишній керівник ПАТ «Мотор Січ». Академік АІНУ.
• Бочелюк Віталій Йосипович — доктор психологічних наук, професор, завідувач кафедри психології Запорізького національного технічного університету. Заслужений працівник освіти України (2019)^[7].
• Горбань Олександр Миколайович — завідувач кафедри, доктор фізико-математичних наук, професор
• Гонтаренко Володимир Іванович — проректор, кандидат технічних наук, професор
• Євдокименко Микола Михайлович — депутат Запорізької обласної ради VI скликання, голова правління ЗАТ «ЗАЗ», заступник голови постійної комісії з питань економічного розвитку, промислової політики та інвестицій при Запорізькій облраді.^[8]
• Живов Лев Іванович — засновник та перший завідувач кафедри машин і технології обробки металів тиском (1960—1976).
• Карпуков Леонід Матвійович — доктор технічних наук, професор, завідувач кафедри захисту інформації.
• Карташов Євген Григорович — український державний діяч, голова Запорізької облдержадміністрації (1999, 2001—2003 рр.), Надзвичайний і Повноважний Посол України в Республіці Казахстан, мер міста Запоріжжя в 2003—2010 рр.
• Клейнер Ігор Саулович — генеральний директор ВАТ «Запоріжтрансформатор», депутат Запорізької обласної ради.^[9]
• Коваль Анатолій Данилович — доктор технічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України^[10]
• Куратченко Володимир Олександрович — генеральний директор виробничого об'єднання «Радіоприлад» (1990—1997 рр), голова Запорізької облдержадміністрації (1998—1999 рр.), 1-й віце-прем'єр-міністр України (1999 р.), голова Запорізької облдержадміністрації (1999—2000 рр.).
• Куценко Владислав Ігорович — український прокурор, юрист, економіст, правозахисник, кандидат наук. Екс-депутат Запорізької районної ради, у 2014 — помічник Міністра юстиції України. З червня 2015 прокурор Генеральної Прокуратури України, помічник Генерального прокурора України, заступник начальника Департаменту забезпечення діяльності керівництва (заступник керівника Апарату) Генеральної прокуратури України. Координував ряд гучних справ та домігся повернення до державної власності «Розумівського лісу» та історичних берегів річки «Кінська» («Конка»). Відомий також, як ініціатор відкриття «справи проти Гонтаревої». Кавалер ордену Святого Юрія Переможця (Георгия Победоносца) «За боротьбу зі зло��» Української Православної Церкви Київського Патріархату.
• Лакомський Віктор Йосипович — член-кореспондент НАНУ, керівник відділу плазмотехнологій Інституту електрозварювання ім. Є. Патона.^[11]
• Майорець Анатолій Іванович — радянський державний і господарський діяч, депутат Верховної Ради СРСР 10—11 скликань, кандидат у члени ЦК КПРС у 1981—1986 рр., член ЦК КПРС у 1986—1990 рр., міністр електротехнічної промисловості СРСР (1980—1985), міністр енергетики і електрифікації СРСР (1985—1989)
• Малєв Валерій Іванович — український державний діяч, член Ради національної безпеки та оборони України (1996—2002 рр.).
• Марченко Владислав Петрович — заступник голови Запорізької обласної ради^[12], член «Партії „Об'єднання Самопоміч“».
• Натапов Борис Соломонович — засновник і завідувач кафедри металознавства та технології металів (1945—1976; 1980—1983), доктор технічних наук^[13]
• Омельченко Василь Іванович — директор Запорізького моторобудівного заводу (1958—1974), генеральний директор Запорізького виробничого об'єднання «Моторобудівник» (1974—1988), доктор технічних наук (1977), професор (1982), заслужений діяч науки УРСР (1978), Герой Соціалістичної Праці (1966), Почесний авіабудівник (1986).
• Пейчев Георгій Іванович — перший заступник керівника, головний інженер державного підприємства Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро «Івченко-Прогрес».^[14]
• Петров Борис Федорович — голова Запорізької обласної державної адміністрації у 2010—2011 рр.
• Пресняк Ігор Степанович — директор Казенного підприємства "Науково-виробничий комплекс «Іскра».
• Смирний Юрій Іванович — учасник руху шістдесятництва, мистецтвознавець
• Шульте Юрій Августович — доктор технічних наук, професор, член-кореспондент Академії наук УРСР, лауреат Ленінської премії, заслужений діяч науки і техніки.
• Юдович Симон Захарович — співфундатор кафедри машин і технології обробки металів тиском, доктор технічних наук.

Університет присутній у багатьох рейтингах вищої освіти України. Інтегрована за рейтингами оцінка Національного університету «Запорізька політехніка» вища від середньої по Україні. Університет є провідним закладом вищої освіти на Південному Сході України. За рейтингом ТОП-200 університетів України 2021 р. він посів 35 місце.^[15]

• Офіційний сайт Національного університету «Запорізька політехніка»
• Історія та сучасність університету «Запорізька політехніка»
• Офіційний сайт приймальної комісії Національного університету «Запорізька політехніка»
• Кафедра будівельного виробництва та управління проектами НУ «ЗП»
• Кафедра журналістики НУ «ЗП»