Перейти до вмісту

Жан-Марі Гюстав Ле Клезіо

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Жан-Марі Гюстав Леклезіо)
Жан-Марі Гюстав Ле Клезіо
фр. Jean-Marie Gustave Le Clézio
Народився13 квітня 1940(1940-04-13) (84 роки)
Ніцца, Франція
ГромадянствоФранція, Маврикій
Діяльністьпрозаїк
Alma materБристольський університет, Університет Екс-Марсельd, Університет Ніцци, Університет Провансу і University of Côte d'Azurd
Мова творівфранцузька
Роки активності1963 — тепер. час
Magnum opusLe Procès-Verbald і Désertd
Членствоcomité de lecture des éditions Gallimardd (1987)
У шлюбі зJémia Le Cléziod
ДітиAnna Jeand[1]
ПреміїПремія Ренодо (1963)

Премія Ларбо (1972)
Велика літературна премія Поля Морана (1980)
Премія Jean Giono (1997)
Премія Prince de Monaco (1998)
Stig Dagermanpriset (2008)

Нобелівська премія з літератури (2008)
CMNS: Жан-Марі Гюстав Ле Клезіо у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Жан-Марі́ Гюста́в Ле Кле́зіо (фр. Jean-Marie Gustave Le Clezio; нар.13 квітня 1940, Ніцца) — класик сучасної французької та маврикійської літератури, лауреат Нобелівської премії з літератури 2008 року.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 13 квітня 1940 року в Ніцці. Батько його був англійцем, з сім'ї бретонців, що перебралися в XVIII столітті на острів Маврикій, мати — француженкою.

Коли Жан-Марі виповнилося 8 років, родина Ле Клезіо переїхала мешкати до Нігерії. Під час переїзду до Нігерії — подорож тривала місяць — Ле Клезіо робить перші кроки в літературі, написавши свої перші дві книжки «Un long voyage» та «Oradi noir».

Завдяки перебуванню в англомовній Нігерії Ле Клезіо з дитячих років виховується в двомовному середовищі, і з однаковою майстерністю опановує як французьку, так й англійську мови.

1950 року родина Ле Клезіо повертається до Ніцци, де молодий Жан-Марі закінчує середню освіту, після чого вступає до Бристольського університету, де протягом 1958–1959 років продовжує вивчення англійської мови. Пізніше, в 1963 році отримує ступінь бакалавра в Institut d’Études Littéraires (Ніцца, Франція). Ступінь магістра Ле Клезіо отримує в університеті Екс-ан-Прованса 1964 року, 1983 року захищає роботу з ранньої історії Мексики на ступінь доктора в університеті Перпіньяна. Працює в університетах Бангкоку, Мехико, Бостона, Остіна та Альбукерке.

До своєї персони як письменника Ле Клезіо привернув вже першим романом «Протокол» (фр. Le procès-verbal, 1963), за який того ж року був удостоєний премії Ренодо, французької премії, яка за авторитетом поступається лише Гонкурівській премії. Вихований на традиціях екзистенціалізму та «нового роману», Ле Клезіо майстерно жонглює словами, намагаючись підняти їх над побутовим примітивізмом і надати їм колишню силу для відтворення реальності. Перший роман поклав початок серії творів, яка містила збірки оповідань «Гарячка» (фр. La fièvre, 1965) та «Потоп» (фр. Le déluge, 1966), в яких він талановито описує загальний страх мешканця сучасного європейського мегаполісу.

Письменник багато подорожує по Південній Америці, Південно-Східній Азії і Африці, де знаходить сюжети для нових текстів. У різні роки він жив в Таїланді, США, Японії, Нігерії, на острові Маврикій. Здійснюючи велику подорож по Мексиці і Панамі, Жан-Марі Гюстав Ле Клезіо якийсь час жив серед індіанців, де захопився культурою індіанців і зайнявся перекладом французькою мовою мексиканських міфів.

Ле Клезіо був двічі одружений, він батько двох дочок.

Ле Клезіо опублікував понад 30 книг — романів, збірок новел, перекладів мексиканських міфів, зокрема книги «Пустеля», «Подорожі по ту сторону», «Золота рибка», «Небесні жителі», «Мондо», «Дієго і Фріда» (історія життя і любові Фріди Кало і Дієго Рівери). Твори Ле Клезіо було перекладено англійською, німецькою та іншими мовами, зокрема українською.

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • Le procès-verbal. Париж, «Gallimard», 1963
  • Le jour où Beaumont fit connaissance avec sa douleur. Париж, «Mercure de France», 1964
  • La fièvre.Париж, «Gallimard», 1965
  • Le déluge. Париж, «Gallimard», 1966
  • L'extase matérielle. Париж, «Gallimard», 1967
  • Terra amata. Париж, «Gallimard», 1967
  • Le livre des fuites. Париж, «Gallimard», 1969
  • La guerre. Париж, «Gallimard», 1970
  • Haï. Женева, «Skira», 1971
  • Mydriase. Монпейє, «Fata Morgana», 1973
  • Les géants. Париж, «Gallimard», 1973
  • Voyages de l'autre côté. Париж, «Gallimard», 1975
  • L'inconnu sur la terre. Париж, «Gallimard», 1978
  • Vers les icebergs. Монпейє, «Fata Morgana», 1978
  • Voyage au pays des arbres. Париж, «Gallimard», 1978
  • Mondo et autres histoires. Париж, «Gallimard», 1978
  • Désert. Париж, «Gallimard», 1980
  • Trois villes saintes. Париж, «Gallimard», 1980
  • Lullaby. Париж, «Gallimard», 1980
  • La ronde et autres faits divers. Париж, «Gallimard», 1982
  • Celui qui n'avait jamais. Париж, «Gallimard», 1982
  • Balaabilou. Париж, «Gallimard», 1985
  • Le chercheur d'or. Париж, «Gallimard», 1985
  • Villa Aurore. Париж, «Gallimard», 1985
  • Voyage à Rodrigues. Париж, «Gallimard», 1986
  • Le rêve mexicain ou la pensée interrompue. Париж, «Gallimard», 1988
  • Printemps et autres saisons. Париж, «Gallimard», 1989
  • La grande vie. Париж, «Gallimard», 1990
  • Onitsha. Париж, «Gallimard», 1991
  • Étoile errante. Париж, «Gallimard», 1992
  • Pawana. Париж, «Gallimard», 1992
  • Diego et Frida. Париж, «Stock», 1993
  • La quarantaine. Париж, «Gallimard», 1995
  • Poisson d'or. Париж, «Gallimard», 1996
  • La fête chantée. Париж, «Le Promeneur», 1997
  • Hasard. Париж, «Gallimard», 1999
  • Coeur brûlé et autres romances. Париж, «Gallimard», 2000
  • Révolutions. Париж, «Gallimard», 2003
  • L'Africain. Париж, «Mercure de France», 2004
  • Ourania. Париж, «Gallimard», 2006
  • Raga: approche du continent invisible. Париж, «Seuil», 2006
  • Ballaciner. Париж, «Gallimard», 2007
  • Ritournelle de la faim. Париж, «Gallimard», 2008

Премії

[ред. | ред. код]

Українські переклади

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Angelique Chrisafis (2008-10-10). «Nobel award restores French literary pride», The Guardian. "«He has joint Mauritian citizenship and calls the island his „little fatherland“»
  • «The Nobel Prize in Literature 2008» [Архівовано 21 жовтня 2008 у Wayback Machine.]
  • «Jean-Marie Gustave Le Clezio wins the 2008 Nobel Literature Prize», Times Online (2008-10-09). Retrieved on 2008-10-09
  • «Le Clépto-Maalouf: un air de famille» (in French). L'Express Livres. Retrieved on 2008-10-09
  • «France's Le Clezio wins Nobel literature prize», Boston Herald (2008-10-09). Retrieved on 2008-10-09
  • Marshall, Bill; Cristina Johnston. France and the Americas. ABC-CLIO, 2005. ISBN 1-85109-411-3. p. 697
  • Pollard, Niklas; Estelle Shirbon (2008-10-09). «„Nomadic“ writer wins Nobel prize», International Herald Tribune. Retrieved on 2008-10-09
  • Lee Esther (2008-01-02). «Acclaimed French author praises Korean literature», JoongAng Daily
  • Thompson, Bob (2008-10-09). «France's Le Clezio Wins Nobel Literature Prize», The Washington Post. Retrieved on 2008-10-09
  • «Frenchman wins 2008 Nobel in Literature». NYTimes, Oct. 10, 2008. Retrieved on 2008-10-13
  • Lhoste, Pierre, Conversations avec J.M.G. Le Clézio. — Paris: Mercure de France, 1971
  • Brée, Germaine, Le monde fabuleux de J.M.G. Le Clézio. — Amsterdam: Rodopi, 1990
  • J.M.G. Le Clézio / textes réunis par Gabrielle Althen. — Marseille: Sud, 1990
  • Onimus, Jean, Pour lire Le Clézio. — Paris: PUF, 1994
  • Cortanze, Gérard de, J.M.G. Le Clézio: le nomade immobile. — Paris : Éd. du Chêne, 1999
  • Chung, Ook, Le Clézio: une écriture prophétique. — Paris: Imago, 2001
  • Jollin-Bertocchi, Sophie, J.M.G. Le Clézio: l'érotisme, les mots. — Paris: Kimé, 2001
  • Rimpau, Laetitia, Reisen zum Ursprung: das Mauritius-Projekt von Jean-Marie Gustave Le Clézio. — Tübingen: Niemeyer, 2002
  • Jarlsbo, Jeana, Écriture et altérité dans trois romans de J.M.G. Le Clézio: Désert, Onitsha et La quarantaine. — Lund: Romanska institutionen, Univ., 2003
  • Lectures d'une oeuvre J.-M.G. Le Clézio / collectif coordonné par Sophie Jollin-Bertocchi et Bruno Thibault … — Nantes: Du Temps, 2004
  • Kastberg Sjöblom, Margareta, L'écriture de J.M.G. Le Clézio: des mots aux thèmes. — Paris: Honoré Champion, 2006
  • Salles, Marina, Le Clézio: notre contemporain. — Rennes: Presses Universitaires de Rennes, 2006
  • Suzuki, Masao, J-MG Le Clézio : évolution spirituelle et littéraire: par-delà l'Occident moderne. — Paris: L'Harmattan, 2007

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ https://gw.geneanet.org/wikifrat?lang=fr&pz=honore+gabriel&nz=de+riqueti+de+mirabeau&p=jemia&n=jean
  2. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ LIBRIS — Королівська бібліотека Швеції, 2016.

Посилання

[ред. | ред. код]


Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Жан-Марі_Гюстав_Ле_Клезіо&oldid=37132942