Едмонд Галлей

Едмонд Галлей
англ. Edmond Halley
Народився	29 жовтня (8 листопада) 1656(1656-11-08) Гаґґерстон
Помер	14 (25) січня 1742(1742-01-25) (85 років) Гринвіч
Поховання	St Margaret's, Leed[1]
Країна	Велика Британія
Національність	англієць
Діяльність	математик, геофізик, астроном, метеоролог, картограф, філософ, фізик, викладач університету, кліматолог
Alma mater	Оксфордський університет
Галузь	астрономія, геодезія, демографія
Заклад	Оксфордський університет, Королівська Гринвіцька Обсерваторія
Посада	Королівський астроном[2] і Savilian Professor of Geometryd
Вчене звання	професор
Вчителі	Джон Флемстид[3] і Роберт Гук[3]
Відомі учні	James Poundd[3]
Членство	Лондонське королівське товариство
Відомий завдяки:	дослідження комет
У шлюбі з	Mary Tooked[4]
Нагороди	член Лондон��ького королівського товариства
Едмонд Галлей у Вікісховищі

Едмонд Галлей (англ. Edmond Halley, МФА: [ˈɛdmənd ˈhɔːlɪ;]; 29 жовтня (8 листопада) 1656(16561108) — 14 (25) січня 1742) — англійський астроном і геофізик.

Народився 8 листопада (за старим стилем 29 жовтня) 1656 року у Гаґґерстоні поблизу Лондона. Закінчив Оксфордський університет (1676).

Ще в 1676 році, будучи студентом третього курсу Оксфордського університету, Галлей опублікував свою першу наукову роботу — про орбіти планет і відкрив велику нерівність Юпітера і Сатурна (швидкість весь час зростає у однієї планети — Юпітера — і зменшується у іншої). Це відкриття вперше поставило перед астрономами найважливіше для людства питання про стійкість, довговічність Сонячної системи. У 1693 році Галлей виявив вікове прискорення Місяця, що могло свідчити про його безперервне наближення до Землі.

Коли Галлей ще вчився в університеті, його познайомили з Джоном Флемстидом, королівським астрономом. Під впливом Флемстида, який працював над складанням каталогу зірок Північної півкулі, Галлей запропонував зробити те ж саме для Південної півкулі.^[5]. У 1676—1678 роках брав участь в експедиції на острів Святої Єлени, де провів спостереження південного неба і склав перший каталог зірок Південної півкулі^[6], який містить 341 об'єкт.

У 1682 році створив власну обсерваторію в Айлінгтоні (один з районів Лондона). У 1685—1699 роках був помічником секретаря Лондонського королівського товариства, в 1703 році зайняв місце професора геометрії Оксфордського університету, в 1720 році став директором Гринвіцької обсерваторії — королівським астрономом.

Найвідоміші досягнення Галлея — створення методу розрахунку кометних орбіт і відкриття періодичності деяких комет. Провівши вельми трудомісткі розрахунки, він прийшов до висновку, що яскраві комети 1531, 1607 і 1682 — це один і той же об'єкт з періодом обертання навколо Сонця приблизно 75 років і що комета має знов з'явитися на небі в 1758 році. 25 грудня 1758 року німецький астроном-аматор Й. Палич дійсно спостерігав цю комету, яка відтоді носить ім'я Галлея.

Серед інших відкриттів Галлея — розробка методу визначення відстані від Землі до Сонця внаслідок спостережень за проходженням внутрішніх планет по диску Сонця. У 1677 році Галлей спостерігав проходження Меркурія, розробив методику спостережень для проходжень Венери в 1761 і 1769 роках. У 1718 році, порівнявши свої дані про положення зірок з їхніми координатами, вказаними в каталозі Птолемея, винайшов власний рух низки зірок — Арктура, Проціона і Сіріуса. У 1722 році почав програму позиційних спостережень Місяця, результати якого використовував для точного визначення його орбіти.

У своїх роботах з математики Галлей запропонував методи розрахунку логарифмів і тригонометричних функцій, створив геометричні методи розв'язання чисельних рівнянь.

Галлей першим почав проводити дослідження з геофізики. У 1686 році вийшла його стаття про пасати і мусони з роз'ясненням причин їхнього виникнення. Галлей займався проблемою земного магнетизму, побудував модель магнітного поля Землі, склав першу карту магнітних схилень.

Найбільшою заслугою науковця перед світовою наукою є те, що він сприяв появі праці Ісаака Ньютона лат. Philosophiæ Naturalis Principia Mathematica — «Математичні начала натуральної філософії», скорочено «Начала» чи «Математичні начала». Галлей не тільки зумів переконати Ньютона написати цю працю, але й видав її власним коштом.

Галлей вважається засновником наукової демографії.

Редактор «Philosophical Transactions of the Royal Society» — праць Лондонського королівського товариства (1685—1693).

Член Паризької АН (1729).

Помер Галлей у Гринвічі 14 (25) січня 1742 року. Ім'я його увічнене в назвах знаменитої комети і кратерів на Місяці та на Марсі.

• 2688 Галлей — астероїд, названий на честь науковця.

• Эдмунд Галлей и его исследования.
• M. Hoskin, Stukeley's Cosmology and the Newtonian Origins of Olber's Paradox, J. Hist. Astr., V.16, p. 77, 1985. [Архівовано 7 листопада 2021 у Wayback Machine.]
• Edmund Halley and Stellar Proper Motions [Архівовано 7 червня 2020 у Wayback Machine.]
• Edmond Halley in MacTutor Archiv [Архівовано 13 лютого 2009 у Wayback Machine.]
• Online catalogue of Halley's working papers (part of the Royal Greenwich Observatory Archives held at Cambridge University Library) [Архівовано 21 жовтня 2012 у Wayback Machine.]
• A Halley Odyssey
• Halley, Edmund, An Estimate of the Degrees of the Mortality of Mankind (1693). [Архівовано 5 листопада 2012 у Wayback Machine.]
• Halley, Edmund, Considerations on the Changes of the Latitudes of Some of the Principal Fixed Stars (1718) [Архівовано 7 червня 2020 у Wayback Machine.] — Reprinted in R. G. Aitken, Edmund Halley and Stellar Proper Motions (1942)
• There is material on Halley's life table for Breslau on the Life and Work of Statisticians website: Halley, Edmond [Архівовано 26 грудня 2018 у Wayback Machine.]
• The National Portrait Gallery (London) has several portraits of Edmond Halley: Search the collection [Архівовано 19 грудня 2006 у Wayback Machine.]
• Edmond Halley Biography (SEDS) [Архівовано 5 серпня 2011 у Wayback Machine.]