Володимир (Стернюк)

Володимир Стернюк
Митрополит Володимир Стернюк
Народився	12 лютого 1907(1907-02-12) с. Пустомити, нині місто
Помер	29 вересня 1997(1997-09-29) (90 років) Львів, Україна
Поховання	Собор святого Юра[1]
Громадянство	Австро-Угорщина →  ЗУНР →  Україна
Діяльність	релігійний діяч
Галузь	церковне служінняd[2]
Відомий завдяки	один із провідників Катакомбної Греко-Католицької Церкви
Alma mater	Львівська академічна гімназія
Знання мов	польська і українська[2]
Титул	Голова Української Греко-Католицької Церкви (1972—1991)
Посада	єпископ-помічник, дієцезійний єпископ і титулярний архиєпископd
Конфесія	католицька церква[3] і Українська греко-католицька церква
Медіафайли у Вікісховищі

Архієпископ Володи́мир Стерню́к (12 лютого 1907, с. (нині місто) Пустомити — 29 вересня 1997, Львів) — український церковний діяч. Виконувач обов'язків голови Української греко-католицької церкви протягом 1972—1991 років. Один із провідників греко-католицької церкви у підпіллі у часи комуністичного режиму.

Народився 12 лютого 1907 року в с. Пустомити (Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина, нині місто Львівська область, Україна) в сім'ї о. Володимира Стернюка, щирецького декана й пароха Пустомит біля Львова, та його дружини Євгенії Коновалець (тікти полковника Євгена Коновальця).

Освіту здобував у початковій сільській школі, згодом — у міській народній школі та Львівській гімназії. 1921 року Володимир продовжив навчання у Бельгії під опікою отців Редемптористів. Закінчивши гімназію в м. Есхен біля Антверпена, в липні 1927 р. він вступив до новіціяту Чину Найсвятішого Ізбавителя (ЧНІ) в м. Сант Тронд, водночас розпочавши університетські студії в Боплато та Лювені. У 1931 р. був рукоположений греко-католицьким єпископом Вінніпегу Василем (Ладикою) (склав вічні обіти^[4]). Завершивши навчання, о. Володимир повернувся до Галичини.

Від 1932 року був консультором провінції Редемптористів.^[4] Перебував у монастирях ЧНІ у Станиславові, Тернополі (душпастир при церкві Успення Пресвятої Богородиці, 1933—1935^[4]), Львові, а також був місіонером на Волині.

Після приходу радянських військ і з початком переслідувань УГКЦ о. Володимир категорично відмовився підписати «перехід на православ'я». Не маючи змоги душпастирювати легально, о. Стернюк влаштувався на світську роботу в університетській бібліотеці у Львові. Саме там у червні 1947 р. його було заарештовано, звинувачено у зв'язках із націоналістичним підпіллям та засуджено на 5 років виправних робіт, котрі він відбув у таборі в Єрцево Архангельської області. Після звільнення в 1952 р. офіційно працював охоронцем, а пізніше — обліковцем у Львівському тресті зеленого господарства, а згодом санітаром «швидкої допомоги».

Незважаючи на загрозу повторного арешту, о. Володимир підпільно продовжував душпастирську працю, а в 1964 році на його плечі ліг тягар архиєрейського служіння. 2 липня того року владика Василь (Величковський) уділив єпископську хіротонію о. Стернюку як своєму наступникові. В 1964 році підпільну Церкву в Україні очолив сповідник віри єпископ Василь Величковський, а потім його наступник — митрополит Володимир Стернюк. Незважаючи на всі зусилля режиму, під проводом підпільної ієрархії продовжувалося церковне життя на Батьківщині та в місцях заслань: діяли підпільні семінарії та монастирі, зроджувалися нові покликання до священничого та монашого життя.

У 1969 р. Кир Василія було заарештовано та засуджено на 3 роки ув'язнення, а невдовзі його змусили виїхати за межі СРСР «без права повернення». Так з 1972 р. владика Володимир (Стернюк) очолив УГКЦ в Україні як місцеблюститель митрополичого престолу. З боку радянської влади предстоятель церкви у підпіллі зазнавав систематичного тиску: обшуки, конфіскації, стеження, допити і «профілактичні» розмови. Водночас присутність правлячого єрарха в Україні в умовах переслідувань давала змогу зберігати апостольську спадкоємність УГКЦ та дозволила очолити процес виходу з підпілля й розбудови церковних структур наприкінці 80-х років минулого століття. Навесні 1991 року, після повернення патріарха Мирослава Івана (Любачівського) в Україну, архієпископ Володимир завершив своє служіння як місцеблюститель Глави Церкви.

Помер 29 вересня 1997 р., похований у крипті собору святого Юра.

• 
  Пам'ятна дошка на Миколаївській церкві в Пустомитах, де був хрещений майбутній Владика
• 
  Меморіальна таблиця на вул. Туган-Барановського, 30 у Львові

• Мельничук Б., Окаринський В., Щербак Л. Стернюк Володимир Володимирович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 346—347. — ISBN 978-966-528-279-2.
• Закалик Б. Пустомитівщина. Історико-краєзнавчий нарис. — Пустомити, 2003. — С. 172—174.
• Арістова А. В. Володимир Стернюк, єпископ // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Володимир_Стернюк,_єпископ

• Життєпис на сторінці Інституту Історії Церкви.
• Історія Української Греко-Католицької Церкви.
• Архієпископ Володимир Стернюк.
• Archbishop Volodymyr Sterniuk, C.SS.R. [Архівовано 26 квітня 2009 у Wayback Machine.]