Бернардо Росселліно

Бернардо Росселліно
Bernardo di Matteo Gamberelli італ. Bernardo Rossellino
Путті і герб канцлера Флоренції - Леонардо Бруні, твір Роселліно
Народження	1409(1409) Сеттіньяно, Флоренція, Флорентійська республіка[1]
Смерть	1464(1464) Флоренція, Флорентійська республіка
Країна	Італія
Діяльність	архітектор, скульптор
Праця в містах	Ареццо, Флоренція, Рим, П'єнца
Архітектурний стиль	відродження
Найважливіші споруди	проект собору св. Петра, Ватикан, забудова центру міста П'єнца і палаццо Пікколоміні в ньому
Містобудівні проєкти	забудова центру міста П'єнца
Бернардо Росселліно у Вікісховищі

Бернардо Росселліно (італ. Bernardo Rossellino, справжнє ім'я Bernardo di Matteo Gamberelli, 1409–1464) — італійський скульптор і архітектор першої половини XV ст., послідовник Альберті. Брат скульптора Антоніо Росселіно.

Не всі сторінки життя митця достеменно відомі. Лише останні розшуки в архівах дозволили якось прояснити його ранні роки. Він походить з родини фермерів і володарів кам'яних кар'єрів у гірському селищі Сеттіньяно, неподалік річки Арно і долини з краєвидом на місто Флоренція. Це і вплинуло на майбутній фах Бернардо і сприяло його кар'єрі скульптора і архітектора. Родич Бернардо, дядько Якопо ді Доменіко ді Лука дель Борра Гамбереллі, мав відношення до створення рельєфів, декоративних оздоблень з каменю. Логічно, що він і надав небожу перші навички праці з каменем. У сім'ї, окрім Бернардо, були також брати Антоніо та Джованні. Невеликі скульптури робили і в інших ремісничих родинах Сеттіньяно.

За припущеннями, Бернардо юнаком перебрався у Флоренцію і, можливо, був учнем у майстерні скульптора Нанні ді Бартоло. Але документів щодо вступу Бернардо до цеху каменярів і скульпторів Флоренції нема або не збережено. На хвилі моди на все античне, Бернардо розділив тогочасні захоплення, що зробило його послідовником реформаторів флорентійського мистецтва, серед яких — Мазаччо, Донателло, Філіппо Брунеллескі, Лоренцо Гіберті.

1433 року — він у містечку Ареццо, де працював над фасадом Санта Марія делла Мізерікордія. Перший поверх споруди був ще цілком «готичним» (тобто середньовічним), Бернардо працював над другим поверхом. Можливо, з часів перебування у Флоренції і Ареццо він і отримав прізвисько Роселліно — «Руденький». Аби якось прожити, брався як за скульптурні, так і архітектурні роботи. Як архітектор, мав відношення до створення відкритого внутрішнього дворика при церкві Санта Кроче.

1439 року він придбав будинок неподалік церкви Санта Кроче і оселився у Флоренції. Працює будівельником при соборі міста і на будівництві Виховного будинку для покинутих позашлюбних дітей. Це будівництво тривало з 1419 до 1445 року. 1446 роком датують його зустріч і знайомство з ключовою фігурою доби — Альберті Леоном-Баттіста. Той спроектував палац для банкіра Ручеллаї. Спілкування з Альберті, будівництво палацу Ручеллаї стали поворотними подіями в житті Бернардо Роселліно. Він навернувся до архітектурної практики.

Престол папи римського, несподівано для багатьох, посів 1447 року Миколай V (Томазо Парентучеллі), гуманіст, прихильник мистецтв і покровитель Альберті. З ініціативи Альберті в Рим викликали і Бернардо Росселліно. У Римі папа започаткував чергову реконструкцію собору Св. Петра і споруд поблизу Мавзолею римського імператора Адріана, що став замком Святого Янгола.

За планами папи, тодішній собор належало збільшити за рахунок східної частини, не чіпаючи стару базиліку і відкритий двір перед її західним фасадом. За проектом, розробленим архітекторами, вівтарну частину розбирали, план базиліки ускладнювали новим трансептом і значним хором. Утворене середхрестя собору планували перекрити куполом. Бернардо Росселліно прибув у Рим 1451 року, а 1455 року — папа римський Миколай V помер. Після смерті папи плани реконструкції собору призупинили. Після виконання незначних завдань у Римі, Бернардо Роселліно покинув папську столицю.

Про архітектора не забули. Коли престол папи посів Пій II, Бернардо Роселліно отримав замову на побудову центру міста Корсіньяно, звідки папа був родом. Провінційне містечко і покровительство папи надало архітекторові рідкісну можливість не добудовувати чужу споруду, не створити одну, окрему будівлю, нехай і унікальну, а справжній ансамбль — центр міста. До комплексу споруд увійшли:

• палац родини Пікколоміні, до якої належав папа
• головний собор міста
• мерія (палаццо Коммуналє)
• палац місцевого єпископа.

Архітектор поєднав всі головні споруди міста Корсіньяно навколо трапеції головної площі. Бічні сторони вулиць створювали величні мури палацу Пікколоміні, палац місцевого єпископа і мерія. Головували собор і палац Пікколоміні. Перспективи вулиць створювали композицію, відому дослідникам з пізніх театральних декорацій. Пам'яткою доби, таким чином, ставала не окрема, нехай і унікальна, споруда, а ціле невелике місто, яке перейменували на П'єнца. Наприкінці життя Бернардо Роселліно став єдиним італійським архітектором, якому обставини першому дозволили частково реалізувати ідею ідеального міста в Італії.

• 
  Мерія П'єнци
• 
  Головний фасад собору
• 
  Інтер'єр собору
• 
  Палаццо Пікколоміні

• 
  Надгробок Філіппо Лаццарі, церква Сан Доменіко, Пістойя
• 
  Надгробок канцлера Флоренції - Леонардо Бруні, церква Санта Кроче, Флоренція
• 
  Надгробок Джаноццо Пандольфіні, Церква Бадья Фйорентіна, Флоренція

• Кватроченто
• Мистецтво Італії
• Лучано да Лаурана
• Ідеальне місто
• П'єнца
• Собор П'єнци

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Бернардо Росселліно

• Charles R. Mack, Pienza: The Creation of a Renaissance City, Ithica: Cornell University Press, 1987.
• Leo Planiscig. Bernardo und Antonio Rossellino, Vienna: Anton Schroll, 1942.
• Anne Markham Schulz, The Sculpture of Bernardo Rossellino and his Workshop, Princeton: Princeton University Press,1976.
• Maryla Tyszkiewicz, Bernardo Rossellino, Florence: Stamperia Polacca, 1929.

1. ↑ https://www.santacroceopera.it/opere/rossellino-tomba-monumentale-leonardo-bruni/