Альфред Лотар Вегенер

|рід діяльності= |вчене звання= |науковий ступінь=

Альфред Вегенер
нім. Alfred Wegener
Ім'я при народженні	нім. Alfred Lothar Wegener
Народився	1 листопада 1880(1880-11-01)[1][2][…] Берлін, Німецька імперія
Помер	листопад 1930[3] Гренландія, Королівство Данія[4]
Місце проживання	Німецька імперія
Країна	Німецька імперія
Діяльність	геолог, мандрівник-дослідник, астроном, метеоролог, викладач університету, полярний дослідник, фізик, географ, геофізик, кліматолог
Alma mater	Гумбольдтський університет Берліна
Галузь	геологія
Заклад	Грацький університет
Посада	професор[3]
Науковий керівник	Юліус Баушингер
Відомі учні	Walter Findeisend
Аспіранти, докторанти	Bruno Eckardtd Simon Kahlked[5]
Членство	Австрійська академія наук Schwarzburgbundd
Війна	Перша світова війна
Відомий завдяки:	науковій розробці теорії дрейфу материків, дослідженням фізики атмосфери
Брати, сестри	Kurt Wegenerd
У шлюбі з	Else Köppend
Родичі	Пауль Вегенер
Нагороди	медаль Карла Ріттераd (1913)
Автограф
Альфред Лотар Вегенер у Вікісховищі

А́льфред Ло́тар Ве́генер (нім. Alfred Lothar Wegener; 1 листопада 1880, Берлін^[6] — листопад 1930, Гренландія^[7]) — німецький метеоролог, геолог, геофізик та астроном, автор теорій руху літосферних плит та ударного походження кратерів на планетах земної групи. Професор університету в Граці (1924).^[8]

Альфред Вегенер народився 1 листопада 1880 року^[6] в сім'ї берлінського науковця^[9][10] та священника.^[9][11] Ще з дитинства він виявляв схильність до природничих наук,^[12] складаючи разом із братом Куртом Вегенером географічні карти та вимірюючи глибини озер.^[10] Навчався в «Кельнській гімназії» в Берліні, поєднуючи навчання з активними заняттями спортом.^[12] У 1899 році з найкращим атестатом у класі закінчив гімназію і вступив до Берлінського університету імені Фрідріха Вільгельма^[13] (нині університет імені Гумбольдта). Вибрана ним спеціальність — астроном. І хоча написану ним працю про рухи планет високо оцінили спеціалісти, найбільшим захопленням стала метеорологія. Особливо в цьому плані його цікавив острів Гренландія, тому у вільний час він займався підготовкою до полярних експедицій — робив великі лижні переходи, захопився ковзанярським спортом та конструював повітряні кулі та змії (адже саме за їхньою допомогою він збирався вивчати верхні шари атмосфери). Також у студентські роки брати Вегенери захопилися екскурсіями по горах Тіроля (східні Альпи).^[14] Провчившись також (згідно з правилами тодішньої вищої німецької школи) по одному семестру в Гейдельберзькому та Інсбрукському (Австрія) університетах, в 1904 році Альфред захистив дисертацію і закінчив університет за спеціальністю астроном.

Після закінчення університету Альфред Вегенер працював разом із братом у Лінденберзькій аерологічній обсерваторії, де вони займалися дослідженням атмосфери літаючи на аеростатах.^[15] У квітні 1906 року брати встановили світовий рекорд тривалості польоту на аеростаті.^[16] Стартувавши під Берліном, вони рушили у північному напрямку, пролітаючи над Данією повернули на південь і приземлилися біля Франкфурта-на-Майні. Загалом політ зайняв 52,5 години (що на 17 годин був тривалішим від попереднього рекорду).^[16]

У січні 1912 року на засіданні Німецької геологічної асоціації Альфред Вегенер прочитав лекцію, присвячену теорії руху літосферних плит.^[17]

Альфред Вегенер брав участь у трьох експедиціях по Гренландії в 1906, 1912 та 1930 роках. Під час останньої з них він і помер у віці 50 років.

На початку 1950-х років С. К. Рункорном з Кембриджського університету та в Імперському коледжі ім. Блекетта була започаткована нова наука про палеомагнетизм, в якій він підтвердив теорію Вегенера. До початку 1953 року зразки, взяті з Індії, показали, що країна раніше була в південній півкулі, як і передбачав Вегенер. До 1959 року теорія мала достатньо підтверджуючих фактів про те, що континенти починають змінюватися, особливо в Сполученому Королівстві, де в 1964 році Королівське товариство провело симпозіум з цього питання^{[джерело?]}.

У 1960-х роках було відзначено кілька важливих подій у геології, зокрема, відкриття розширення морського дна та зони Вадаті-Беніофа, і це призвело до швидкого воскресіння гіпотези континентального дрейфу у вигляді теорії тектоніки плит. Карти геоморфології океанічних поверхонь, створені Марі Тарп у співпраці зі Брюсом Хезеном, були важливим внеском у початок зміни парадигми. Вегенера тоді було визнано батьком-засновником однієї з найважливіших наукових революцій XX-го століття.

З появою глобальної системи позиціонування (GPS) стало можливим безпосередньо вимірювати дрейфи континентів^{[джерело?]}.

• 29227 Вегенер — астероїд головного поясу, який було названо на честь науковця.
• Вегенер — метеоритний кратер на зворотному боці Місяця носить ім'я вченого.

• Милановский Е. Е. Альфред Вегенер (1880—1930). — Москва : Наука, 2000. — 239 с. — ISBN 5-02-002482-1.(рос.)

• Веґенер // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.

Це незавершена стаття про німецького науковця чи науковицю. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.