Странные игры (гурт)

Странные игры (Дивні ігри)
Основна інформація
Жанр	Нова хвиля Ска Реггі
Роки	1982 - 1986, 1996 - наші дні
Країна	СРСР →  Росія
Місто	Санкт-Петербург
Мова	російська, англійська, італійська
Склад	Віктор Сологуб (1981—1985, 1996 — наш час) , Олексій Рахов (1981—1985, 1996 — наш час) , Микола Гусєв (1982—1985, 1996 — наш час) , Ігор Черідник (1996 — наш час) Філіп Сологуб (2011- наш час)
Колишні учасники	Григорій Сологуб (1981—1985, 1996—2009) , Олександр Давидов (1981—1984) , Микола Куликовських (1981—1984) , Олександр Кондрашкин (1982—1985) , Микола Ольшевський (1984—1985)
Інші проєкти	Ігри, АВІА, Deadушки, Стандарт, Мануфактура
www.strangegames.su

«Странные игры» (укр. — «Дивні ігри») — радянська та російська рок-група з Ленінградського рок-клубу, що з'явилася в Ленінграді у 1982 році. Вона здобула популярність завдяки оригінальному для того часу стилю — ска, не особливо поширеному в СРСР, з домішкою реггі та нової хвилі, а також незвичайного концертного іміджу та виконання пісень на вірші зарубіжних (найчастіше — французьких) і деяких російських поетів. У 1980-ті роки група тісно співпрацювала з Сергіє�� Курьохіним.

У 1986 році група розпалася на два колективи — «АВІА» та «Ігри». У 1990-і та 2000-і роки група спорадично збиралася для поодиноких виступів.

Група була заснована Олександром Давидовим, який ще в студентські роки займався самодіяльністю. Влітку 1979 року виступаючи в Криму в складі групи «Рубіновий дощ» він познайомився з Віктором Сологубом, який на той час був гітаристом групи «Нижній б'єф». Результатом знайомства стала безіменна на той час група, до складу якої, крім Сологуба і Давидова (які обидва стали гітаристами та вокалістами), увійшли: басист Євген Смелков, клавішник Володимир Сайко, саксофоніст Сергій «Джекі» Пермінов, і барабанщик Віктор Васильєв^[1]. Утворений колектив, вже почавши репетиції, довго не міг визначитися з назвою, так на ранньому етапі колектив змінив безліч назв, таких як «Цукрові трубочки», «Spartak», «Пряник». Після інтенсивних репетицій колектив брав участь на рок-фестивалі в естонському місті Тарту і дав кілька концертів в Ленінграді. Однак колектив швидко розпався, після гастролей по південних курортах, де музиканти намагалися заробити на інструменти й апаратуру.

До кінця 1981 року у групи був сформований новий склад, що складався із усталеного «кістяка»: Віктора Сологуба, який став бас-гітаристом, і Олександра Давидова, а також брата Віктора — Григорія Сологуба, що приєднався до них, саксофоніста Олексія Рахова. Крім того, клавішників Миколи Гусєва і Миколи «Кроки» Куликовського. Останній грав з Давидовим ще в «Рубіновому дощ». Барабанщика їм спочатку знайти не вдавалося: за барабанами, не затримуючись довше, ніж на дві-три репетиції, промайнуло кілька людей: Шаріф Абдула (пізніше «Пікнік»), знову Віктор Васильєв («Пілігрим»).

Під назвою «Група Олександра Давидова» вступила до рок-клубу і дебютувала на новорічному вечорі в Ленінградському політехнічному інституті. Навесні наступного, 1982 року, група змінила свою назву на «Дивні ігри», яка згодом закріпилося.

Перший виступ «Дивних ігор» відбувся після піврічних репетицій 6 березня 1982 року. За барабанами тоді сидів Валерій Кирилов. Тоді група виступила в Клубі сучасної музики в Палаці культури імені Ленсовета на розігріві у вже відомого колективу «Акваріум». За спогадами Гребенщикова і Гаккеля колектив дебютував з великим успіхом і затьмарив своєю програмою виступ «Акваріума»^[2].

Після Кирилова пост барабанщика мало не зайняв Георгій «Густав» Гур'янов, але лише до травня посаду барабанщика остаточно отримав універсальний Олександр Кондрашкін^[3].

У 1983 році група записує дебютний альбом — «Метаморфозы», з яким досягла певної популярності не тільки в Ленінграді, але і в інших радянських містах. Трек-лист ленінградського та московського видання альбомів помітно відрізнялися послідовністю композицій.

У квітні 1984 року через творчі розбіжності колектив залишають Микола Куликовських та Олександр Давидов. Останній пояснював причину відходу так: «Мені набридло жартувати з приводу сміху». Через два місяці Давидов помер. Тим не менш, група продовжила свою гастрольну діяльність, посиливши склад тромбоністом Миколою Ольшевським.

Паралельно виник дочірній колектив — гурт рок-н-рольного відродження «Стандарт», який виконував класику зарубіжного рок-н-ролу. До складу «Стандарту» входили майже всі музиканти «Странных игр», крім Віктора Сологуба — його заміняв контрабасист Ілля Нарет. Також у складі дочірнього колективу фігурував флейтист та саксофоніст Євген Жданов, який раніше грав у групах «Аргонавти» і «Бароко», а пізніше увійшов до складу «АВІА». Солістом був Микола Гусєв. На відміну від «Дивних ігор», «Стандарт» не залишив після себе альбомів, а ідеї колективу реалізувалися в сольному альбомі Гусєва «Исправленному — верить!».

У 1985 році гурт записує останній альбом — «Смотри в оба», який через рік виходить у світ. До того часу гурт припиняє існування, а колишні учасники створюють два нових гурти — «АВИА» (Гусєв, Рахов, Кондрашкін) та «Игры» (брати Сологуби).

До десятирічного ювілею група була реанімована і дала серію концертів, один з яких і був показаний в Програмі «А».

Починаючи з другої половини 1990-х років ветерани «Странных игр» Віктор Сологуб та Олексій Рахов створили брейкбіт-проект «Deadушкі».

28 жовтня 2008 було заплановано виступ гурту в московському клубі «Проект ОГИ», але концерт був скасований через хворобу Григорія Сологуба, який помер 27 лютого 2009 року в Санкт-Петербурзі^[4][5].

Гурт продовжує своє існування, веде концертну діяльність. У 2013 році Григорія Сологуба замінив його племінник Філіп^[6].

• Дадаизм (1983)
• Метаморфозы (АнТроп, 1983; Manchester, MC, 1996)

Існує декілька оригінальних версій з різним порядком пісень і звучанням («московська» (Глазкова) і «ленінградська» (Тропілло) відомості). Нижче представлена одна з них (офіційно видана):

Автори музики — гурт «Странные игры». Існує також розширена версія альбому, що включає записи концертних виступів гурту, виконані Михайло Мончадським, ленінградським фанатом групи (можливо, ця версія іменувалася «Дыдаизм»): «Дип Папл» (оригінальна інструментальна кавер-версія відомої композиції Smoke on the Water групи Deep Purple, якою часто «Странные игры» завершували свої концерти в 1983—1984 роках.), «Слово бойца» (на вірші перуанського поета Хав'єра Еро, виконана колективом на Першому Ленінградському рок-фестивалі, як обов'язкова, на антивоєнну тематику) і «Утраченная любовь» (на вірші британського поета Роберта Грейвса).

• Смотри в оба (АнТроп, 1986; Фірма Мелодія, LP, 1988)
• Крик в жизни (1989)
• Детерминизм (1989)
• Искусство каменных статуй (1998) («Утекай»)
• Deadушки (з Борисом Гребєнщиковим (1998), «Feelee», перевиданий у 2002 році)^[7]
• Элизобарра-торр (з В'ячеславом Бутусовим) (2000) («Нікітін»)
• PoR.no («Никитин») (2001)

• I фестиваль рок-клуба (1983)
• Концерт в Ленэнерго. Часть I (1984)
• II фестиваль рок-клубу (1984)
• Концерт в Ленэнерго. Часть II (1985)
• Странные игры в VILD SIDE-клубе (1996)

• Red Wave (Big Time, 2 LP, 1986)
• Настройся на лучшее. Часть1 (Jam Music Group: JSP)
• Звуки Северной столицы (Moroz Records, 1995)

• Віктор Сологуб — вокал, бас-гітара (з 1979)
• Олексій Рахов — саксофон, вокал (з 1981)
• Микола Гусєв — клавішні, вокал (з 1982)
• Ігор Черидник — ударні (з 1987)
• Філіп Сологуб — гітара, вокал (з 2011)

• Олександр Давидов — вокал, гітара (1979—1984)†
• Євген Смелков — бас-гітара (1979—1980)
• Володимир Сайко — клавішні (1979—1980)
• Сергій «Джекі» Пермінов — саксофон (1979—1980)
• Віктор Васильєв — ударні (1979—1981)
• Микола Куликовських — клавішні (1981—1984)
• Григорій Сологуб — вокал, гітара, губна гармоніка, акордеон (1981—2009)†
• Валерій Кирилов — ударні (1982)
• Георгій «Густав» Гур'янов — ударні (1982;1986-1987 (як учасник групи «Гри»))†
• Олександр Кондрашкін — ударні (1982—1985)†
• Ілля Нарет — бас-гітара, контрабас (1984—1985) (як учасник групи «Стандарт»)
• Євген Жданов — флейта, саксофон (1984—1985) (як учасник групи «Стандарт»)
• Микола Ольшевський — тромбон, труба (1984—1986)
• Андрій Медведєв — вокал (1986—1987)
• Денис Медведєв — саксофон (1986—1987)

• Сергій «Африка» Бугайов — ударні (1986—1987) (як учасник групи «Ігри»)
• Олександр Петелін — ударні (1988) (як учасник групи «Ігри»)

• гурту «Странные игры»