Церква Собору Пресвятої Богородиці (Заболотці)
| Церква Собору Пресвятої Богородиці | |
|---|---|
| |
| 50°01′52″ пн. ш. 24°58′21″ сх. д. / 50.031111111111° пн. ш. 24.9725° сх. д. | |
| Країна |  Україна |
| Село | Заболотці |
| Конфесія | УГКЦ[1] |
| Єпископство | Сокальсько-Жовківська єпархія[1] |
| Тип | церква і пам'ятка архітектури[d] |
| Тип будівлі | церква |
| Побудовано | 1746 |
  Церква Собору Пресвятої Богородиці Церква Собору Пресвятої Богородиці (Україна) | |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Церква Собору Пресвятої Богородиці — церква у селі Заболотці Бродівського району Львівської області, розташована в центрі села, біля шляху на с. Лугове. Має статус пам'ятки архітектури національного значення (охоронний № 1337).
Зведена у 1746 році[2], на місці старішої, спаленої татарами у 1648 році[3]. Ктитором церкви був пан Северин Ревуцький, тогочасним парохом — Габріель Щесницький[3].
У 1867 році дах церкви вкрили оцинкованим залізом, а в інтер'єрі з'явилися розписи, оновлені у 1933 році майстром Іваном Сахно.
У 1961 (за іншими даними — у 1964 році[3]) церкву закрили для богослужінь, віряни ходили до церков сусідніх сіл Лугове і Пониковиця[4]. При закритті церкви низку церковних реліквій було вивезено, зокрема унікальне рукописне Євангеліє XIII століття[3].
Відкрили церкву лише у 1989 році[1][5].
- близько 1746 року — о. Габріель Щесницький[3]
- близько 1867 року — о. А. Давидович[3]
- після Першої світової війни — не раніше 1933 року — о. Іван Степанів[1][3]
- близько 1961 року — о. Петро Костюк[1][5]
- близько 1989 — о. Степан Горбовий[1][5]
- до 1995 року — о. Петро Мелешко[1][5]
- 1995—1997 роки — о. Іван Мацієвич, о. Григорій Микитюк, о. Гаврилюк, о. Стасюк, о. Стогняк і о. Петро Настюк[1][5]
- 1997—1999 роки — о. Іван Пігура[1][5]
- з 1999 року — о. Ігор Балук[1][5]
Церква дерев'яна, тризрубної форми, триверха, вівтар орієнтований на південний схід. Будівля вельми висока, у загальній композиції домінує центральний зруб, квадратний у плані. З заходу до нього прилягає менший за розміром і також квадратний бабинець і�� рівношироким присінком, прибудованим пізніше, зі сходу — гранчастий вівтар із прибудованою до північної стіни ризницею. Центральна нава вкрита високим восьмикутним барабаном із пласкуватою шоломовидною банею з перехватом в основі. У барабані з півночі та півдня зроблені невеликі круглі віконні прорізи. Центральна баня увінчана маківкою із світловим ліхтарем. Бабинець і вівтар вкриті цибулястими банями, увінчаними хрестами. По периметру церкву оточує піддашшя, що спирається на приставні кронштейни.
В інтер'єрі церкви внутрішній простір у центральній наві та східному зрубі розкритий вгору до найвищих точок. Бабинець перекритий зрубним склепінням і з'єднується з центральним об'ємом виском дуговим проходом. Іконостас триярусний, різьблений і золочений.
Дзвіниця церкви розташована окремо, із західного боку. Дзвіниця стоїть на чотирьох стовпах, вкрита двосхилим дахом, і має три дзвони різного розміру.
Церква Собору Пресвятої Богородиці у Заболотцях — характерний витвір народної архітектури галицької школи.
- ↑ а б в г д е ж и к л Храм Собору Пресвятої Богородиці (с. Заболотці, Львівська обл.). map.ugcc.ua. Українська греко-католицька церква. Процитовано 28 січня 2018 року.
- ↑ ПГиА УССР, 1999, с. 105.
- ↑ а б в г д е ж Заболотці. Церква Собору Пр. Богородиці 1746. decerkva.org.ua. Дерев'яні церкви Західної України. Процитовано 28 січня 2018 року.
- ↑ Юрій Боруцький (22 грудня 2015 року). Як радянська влада штучно об'єднувала релігійні громади. vgolos.com.ua. Процитовано 28 січня 2018 року.
- ↑ а б в г д е ж Бродівський деканат. http://sokaleparchy.org.ua. Сокальсько-Жовківська єпархія УГКЦ. Процитовано 28 січня 2018 року.
- Богородицкая церковь, 1746 г. // Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР (иллюстрированный справочник-каталог) / Жариков Н. Л. (гл. ред.), Логвин Г. Н. (отв. ред.), Гованюк Е. М., Кравец И. М., Могытыч И. Р., Трегубова Т. А. и др. — К. : Будівельник, 1985. — Т. 3. — С. 105. (рос.)
