Населення Севастополя

За даними перепису населення України 2001 року, постійне населення всієї території, підпорядкованої Севастопольській міській раді становила 377 200 осіб, з них міське населення — 358,1 тисяч осіб, сільське населення — 21,4 тисячі особи^[1].

Стійка тенденція до збільшення народжуваності, що зберігається в останні роки (+66 % за 10 років), позитивно позначилася на природному прирості населення. З 2004 року по 2010 рік відзначається поступове зростання чисельності населення Севастополя (на 1,7 тис.) — до 380 404 осіб (станом на 2010 рік).^[2]

Згідно з даними всеукраїнського перепису 2001 року росіяни становили 71,6 % населення, українці — 22,4 %, білоруси — 1,6 %, татари — 0,7 %, кримські татари — 0,5 %, вірмени — 0,3 %, євреї — 0,3 %, молдовани — 0,2 %, азербайджанці — 0,2 %^[3].

Національний склад населення міста Севастополь станом на 2001 рік^[4]

Динаміка національного складу Севастополя за 1926–2001 рр., %

Динаміка рідної мови населення Севастополя за переписами, %

За переписом 2001 р. більшість населення Севастополя (90,6 %) вважали російську мову рідною, українську мову рідною вважали 6,8 %^[14]. Російська мова має статус регіональної в місті^[15].

Етномовний склад населених пунтів міськради (рідні мови населення за переписом 2001 р.)^[16]

За даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року, 26,66% мешканців Севастополя вказали вільне володіння українською мовою, а 99,18% - російською мовою. 89,03% мешканців Севастополя вказали вільне володіння мовою своєї національності.

Вільне володіння мовами найбільш чисельних національностей Севастополя за даними перепису населення 2001 р.^[17][18]

Населення Севастополя з 1801 по 2001 (без населених пунктів, підпорядкованих міськраді), тис. чол.^{[19][20][21][22]}

Севастополь є найсприятливішим містом України для проживання. Згідно з Держкомстатом України коефіцієнт приросту населення міста (внутрішня міграція) дорівнює 4,0 на 1000 осіб, тоді як ті ж показники в Києві та Одесі рівні 3,6 і 0,9 відповідно.^[23]

Середня тривалість життя (2009): 69,7 років (у чоловіків 63,7 років; у жінок 75,2 роки)

Севастополь є містом з найнижчим рівнем дитячої смертності по Україні з коефіцієнтом 4,9 на 1000 осіб.^[23]

Севастополь — другий за рівнем зайнятості після Києва: на тлі збільшення загального числа зайнятого населення з 61,7 % до 62,9 % відзначається позитивна тенденція руху робочої сили: коефіцієнт заміщення звільнених працівників зріс до 104,5 %^[24].

Севастополь входить до трійки найбільш відвідуваних регіонів України. У святкові дні населення міста за рахунок приїжджих збільшується до 1 млн осіб^[25].

Частина населення, яка має повну вищу освіту, в Севастополі дорівнює 32,5 %, що виводить його на третє місце в Україні після Києва (37,3 %) і Харкова (45,82 %).^[26][27]

За даними вибіркового обстеження кількість домогосподарств Севастополя склало 133,5 тис. У середньому домогосподарства складаються менше ніж з трьох осіб (2,48). Домогосподарства, в яких є діти у віці від 3 до 6 років, становлять 43,1 % від загальної кількості. У віці 7-13 років — 33,8 %. На домогосподарства з дітьми у віці до 3-х років припадає 18,0 %, 16-17 років — 11,7 %, 14-15 років — 10,1 %. За кількісним складом домогосподарства розподілилися наступним чином: домогосподарства, що складаються з двох осіб — 28,4 % від загальної кількості; з одного і трьох чоловік — 28,1 % і 24,2 % відповідно. Найменше домогосподарств, які складаються з чотирьох і більше осіб (19,3 % від загальної кількості).^[28]

За переписом 2001 року 65,9% населення Севастополя народилися на території України (УРСР), 34,1% населення - на території інших держав (зокрема 26,9% - на території Росії, 1,5% - на території Білорусі, 1,1% - Казахстану). 41,4% населення народилися у Севастополі, 24,5% - у інших регіонах України, переважно у Криму.^[29]

Питома вага уродженців різних регіонів України у населенні Севастополя за переписом 2001 року:

Сфери зайнятості населення Севастопольської міськради за переписом 2001 року^[30]