Козел альпійський
| Козел альпійський | ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Козел альпійський
| ||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
| Capra ibex (Linnaeus 1758) | ||||||||||||||||||
 | ||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||
|
 | Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. (травень 2017) |
Козел альпійський (Capra ibex) — вид ссавців ряду оленеподібних з роду козлів (Capra), поширений в Альпах. Інколи як «козоріг» (проте «козоріг» — це інший рід підродини козлових — Capricornis).
У середньому альпійський гірський козел досягає довжини до 150 см і висоти в загривку близько 90 см. Самки важать приблизно 40 кг, а самці можуть важити до 100 кг. Самці мають великі вигнуті роги довжиною до 1 м, у той час як у самок є тільки короткі, ледве зігнуті ріжки. У обох статей є борідка. Влітку у самців забарвлення вовни темно-коричневе, а у самок трохи червонувате або з золотистим відтінком. У зимовий час у обох статей сіре.
Козеріг мешкає в Альпах на межі лісу і снігових вершин. Він може підійматися до 3500 м над рівнем моря. Взимку зазвичай живе нижче ніж влітку, проте і влітку може спускатися на альпійські луки у пошуках їжі. Ночує переважно високо в горах.
У більшості випадків стадо альпійських гірських козлів складається з 10-20 самок і дитинчат. Крім них існують менш стійкі стада молодих «неодружених», а також самітніх зрілих самців. У шлюбний період, в Альпах він триває з грудня до січня, самці намагаються встановити своє панування над стадом самок. З цієї причини змагання між козлами нерідко доходить до поєдинків. Щоб перемогти у такому поєдинку і мати можливість паруватися із самками, самець повинен досягти віку як мінімум шести років. Протягом всієї зими самець перебуває у стаді і покидає його навесні.
Після вагітності, що триває від п'яти до шести місяців, самка в травні або червні народжує одного, зрідка двох, дитинчат. Дитинча вміє триматися на ногах вже з першого дня, але залишається з матір'ю і харчується молоком ще близько року. Тривалість життя альпійського гірського козла може досягати 20 років.
Козел альпійський є одним з кількох видів роду Capra, що інколи ще називають «козорогом». Він є близьким родичем козла сибірського (Capra sibirica), а також нубійського козла (Capra nubiana), якого раніше об'єднували з альпійський козлом. Інші види козлів ближчі до козла звичайного (Capra hircus).
У давнину і в Середні віки козоріг був об'єктом сильної містифікації, внаслідок чого всі його вживані атрибути — від крові і волосся аж до екскрементів — використовувалося в медицині проти всіляких хвороб. Все це майже призвело до вимирання козерогів в Європі. На початку XIX століття чисельність козерогів у всьому альпійському регіоні ледь перевищувала 100 особин, які збереглися головним чином в італійському Гран-Парадізо. Лісник Йозеф Цумштайн і природознавець Альберт Гіртаннер змогли переконати владу в 1816 році охороняти останніх козерогів в Гран-Парадізо. У 1854 році король П'ємонту і Сардинії Віктор Еммануїл II взяв козерогів під особистий захист. Завдяки успішній програмі по заселенню козорогами Альпійських гір, вони сьогодні знову зустрічаються в багатьох частинах свого споконвічного ареалу розповсюдження. Всі сьогоднішні козероги походять від тих збережених 100 тварин (див. також ефект пляшкового горла).
Попри те, що Швейцарія просила продати їй козерогів, Віктор Еммануїл II не дозволяв їх вивезення. Перші тварини були контрабандою ввезені до Швейцарії лише в 1906 році. Сьогодні їх популяція досить численна. З 1977 року дозволено навіть контрольований відстріл козерогів. У цілому, чисельність козерогів в Альпах сьогодні становить від 30 до 40 тисяч тварин. Заселення Козерогами нових місцевостей зустрічає схвалення у місцевих жителів, оскільки їх наявність вигідна для туристичного маркетингу альпійських курортів.
Версія 8.10 операційної системи Linux Ubuntu отримала назву «Безстрашний Козеріг» (Intrepid Ibex).
- Козел альпійський (Capra ibex) у монографії «Види ссавців світу» (MSW3 2005) [1] [Архівовано 21 Травня 2011 у Wayback Machine.]