Перейти до вмісту

Джеймс Вістлер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Джеймс Вістлер
James Abbott McNeill Whistler
Автопортрет 1858 року
При народженніJames Abbot McNeill Whistler
Народження10 липня 1834(1834-07-10)
Лоуелл (Массачусетс), США
Смерть17 липня 1903(1903-07-17) (69 років)
 Лондон
ПохованняChiswick Burial Groundd[1]
Національністьамериканець
КраїнаБританія
Жанрпейзаж, портрет
Навчанняв Парижі у Шарля Глейра
Діяльністьхудожник, майстер офорту, ілюстратор, письменник, літограф, художник-гравер
Напрямоксуміш імпресіонізму, японізму, стилізацій та модерну
Роки творчості1850-ті- 1902
ВчительШарль Глейр
Відомі учніMay Wilson Prestond
ЧленБьорлінгтонський клуб витончених мистецтвd, International Society of Sculptors, Painters and Graversd і Royal Society of British Artistsd (1888)[2]
ТвориNocturne: Blue and Gold – Old Battersea Bridged, Ноктюрн у чорному і золотому – падаюча ракета, Мати Вістлера і Зала павичів
БатькоДжордж Вашингтон Вістлер[3]
МатиAnna McNeill Whistlerd[3]
У шлюбі зBeatrice Whistlerd[3]
Брати, сестриWilliam McNeill Whistlerd
РодичіRose Fuller Whistlerd[4]
Роботи в колекціїМузей Бойманса - ван Бенінгена, Міннеаполіський інститут мистецтва, Художній інститут Чикаго, Музей мистецтв Нельсона-Аткінсаd, Оклендська галерея мистецтвd, Музей Тіссен-Борнемісса, Фінська національна галерея, Тейт, Національна галерея Вікторії, Національна галерея мистецтв, Національний музей Швеції, Національна галерея Канади, Детройтський інститут мистецтв, Музей сучасного мистецтва (Нью-Йорк)[5], Колекція Фріка[6], Музей мистецтва Метрополітен, Музей витончених мистецтв, Рейксмузей, Національні галереї Шотландіїd, Національна галерея, Художня галерея і музей Келвінгроув, Barber Institute of Fine Artsd, Taft Museum of Artd, Музей мистецтв Філадельфії, Художній музей Волтерс, Галерея мистецтв Коркоран, Витончено-мистецькі музеї Сан-Франциско, Смітсонівський музей американського мистецтва, Пенсільванська академія образотворчих мистецтв, Музей мистецтв округу Лос-Анжелес, Галерея мистецтв Фріра, Phillips Collectiond, Єльський центр британського мистецтваd, Національний музей західноєвропейського мистецтва, Токіо, Гарвардський художній музей, Музей мистецтв Індіанаполіса, Ермітаж, Музей мистецтв Карнегіd, Вустерський музей мистецтв, Музей мистецтв Цинциннаті, Художня галерея Єльського університету, Національна галерея Австралії, Музей Фіцвільяма, Клівлендський музей мистецтв, Хантеріанський музей та картинна галереяd, Rhode Island School of Design Museumd, Музей д'Орсе, Художня галерея Олбрайт-Ноксd, Художній музей Джорджіїd, Музей мистецтв Толедо, Gilcrease Museumd, Музей Ізабелли Стюарт Гарднер, Бостонський музей образотворчих мистецтв, Vanderbilt Museum of Artd, Crystal Bridges Museum of American Artd, Національний музей образотворчого мистецтва[7], Michael C. Carlos Museumd[8], Dumbarton Oaksd, Addison Gallery of American Artd, Художній музей Фогга[d], Нью Бритн музей американського мистецтва, Herbert F. Johnson Museum of Artd, Національний музей Кардіффа, Ашмолеан музей, Зібрання Баррелаd, Галерея мистецтв Вокера, Shipley Art Galleryd, Художня галерея Лідса, Print Collectiond[9], Британський музей і Muskegon Museum of Artd
Нагороди
офіцер ордена Почесного легіону
Автограф
CMNS: Джеймс Вістлер у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Вістлер (значення).

Джеймс Вістлер, повне ім'я Джеймс Ебботт Мак-Нейл Вістлер (англ. James Abbott McNeill Whistler; 10 липня 1834 — 17 липня 1903, Лондон) — англо-американський художник 2-ї половини XIX століття. Малював портрети, пейзажі, працював графіком, творив офорти і літографії.

Біографія

[ред. | ред. код]

Навчання

[ред. | ред. код]

Народився в містечку Лоуелл, штат Массачусетс, США. Батько — відомий залізничний інженер, Джордж Вашингтон Вістлер, був запрошений на роботи до Російської імперії, де проектував Миколаївську залізницю. Син жив з батьком в Росії. Навчався у школі, де вивчив і французьку, престижну мову російського дворянства. Навчання продовжив в Академії мистецтв міста Петербург. 1848 року під час епідемії холери помер його батько.

Джеймс Вістлер мав брата. По смерті батька він таки отримав частку батьківського спадку (близько 2000 франків на рік), що дозволило не бідувати, вести життя вільного художника і навіть жити без економії.

Вістлер повернувся у Сполучені Штати, де навчався в військовій школі Вест-Пойнт, але був звільнений за неуспіхи в хімії. В 1850-тї зробив перші спроби в створенні офортів.

Паризький період

[ред. | ред. код]

у 1855 р. переїздить до Парижа, де навчався живопису у Шарля Глейра (1806—1874). В часи перебування в Парижі відвідував музей Лувр, де копіював картини. На той час в Парижі зійшла зірка слави художників Іспанії, картини котрих потрапили у Лувр. Бути прихильником іспанських художників XVII ст. було черговою модою серед французьких митців. Серед прихильників картин Дієго Веласкеса були Едуар Мане та Джемс Вістлер.

Другою модною забавою була зацікавленість у японському мистецтві. Митці Франції, котрі неупинно шукали нові шляхи художньої виразності, відкрили для себе японське мистецтво (перш за все друковану графіку укійо-е), серед прихильників укійо-е були Клод Моне та Вінсент ван Гог. До вивчення японської друкованої графіки залучився і Вістлер.

Відвідини Нідерландів

[ред. | ред. код]

У той період Джемс Вістлер у мистецтві був прихильником реалізму. Серед художників минулого його цікавили голландські реалісти XVII ст., серед них Ян Стен, Саломон ван Рейсдал та Рембрандт. 1858 року художник прибув у Нідерланди, де відвідав міста Гаага, Дордрехт , Домбург та Амстердам. Художню свідомість Вістлера зачепив саме Амстердам, котрому він присвятив низку власних офортів.

Судовий процес з Джоном Раскіном

[ред. | ред. код]

Дружні стосунки з французьким художником Альфонсом Легро були такі тісні, що примусив того перебратися в Британію. Фігура досить космополітична за мовою і вихованням, Вістлер оселився в Лондоні. Перша серія його офортів надрукована у 1858 р. Митці Франції схвалювали офорти, тоді як Джон Раскін критикував. Образившись на Раскіна, Вістлер подав судовий позив і виграв процес. Але судові виплати збанкрутували художника.

Венеція

[ред. | ред. код]

В 1879 р. Віслер на 14 місяців перебрався в Венецію, де займався акварельним живописом і зробив близько 50 офортів.

Повернення у Лондон

[ред. | ред. код]

Художник таки зробив кар'єру в Британії, де посів місце президента Товариства англійських художників. Був світським «левом». Серед знайомих художника — Обрі Бердслі та драматург і письменник Оскар Уайльд, голова англійського декадансу.

Смерть

[ред. | ред. код]

Художник помер в Лондоні і його поховали на цвинтарі церкви Св. Миколая в районі Чізвик.

Офорти роботи Вістлера

[ред. | ред. код]
  • Вулиця Саве́рна, 1858
    Вулиця Саве́рна, 1858
  • Літня жінка з ганчірʼям, 1858
    Літня жінка з ганчірʼям, 1858
  • Скульптор Шарль Дрюо (Charles l. Drouet), 1859
    Скульптор Шарль Дрюо (Charles l. Drouet), 1859
  • Верф «Чорний лев». Серія офортів «Шістнадцять краєвидів Темзи», 1859
    Верф «Чорний лев». Серія офортів «Шістнадцять краєвидів Темзи», 1859
  • Спік Голл (Speke Hall), 1870
    Спік Голл (Speke Hall), 1870
  • Човен рибалки, 1879 або 1880
    Човен рибалки, 1879 або 1880
  • Опора Венеції, 1879 або 1880
    Опора Венеції, 1879 або 1880
  • Оголена за читанням, 1889 або 1890
    Оголена за читанням, 1889 або 1890

Портрети пензля Вістлера

[ред. | ред. код]
  • Джоана Хіферман, 1864
    Джоана Хіферман, 1864
  • Портрет 1863
    Портрет 1863
  • Симфонія в білому №1, 1862
    Симфонія в білому №1, 1862

Пейзажі Вістлера

[ред. | ред. код]

У мас-культурі

[ред. | ред. код]

Навколо картини «Мати Вістлера» розгортались події англійської комедії «Бін» (1997), де головну роль виконав Ровен Аткінсон.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Find a Grave — 1996.
  2. ↑ After the Pre-Raphaelites: art and aestheticism in Victorian England / E. Prettejohn — 1999.
  3. ↑ а б в Kindred Britain
  4. ↑ https://www.whistler.arts.gla.ac.uk/correspondence/people/biog/?bid=Whis_RF&initial=W
  5. ↑ http://www.moma.org/collection/works/61010
  6. ↑ https://collections.frick.org/people/180/james-mcneill-whistler/objects
  7. ↑ https://www.bellasartes.gob.ar/
  8. ↑ https://collections.carlos.emory.edu/people/20770/
  9. ↑ https://web.archive.org/web/http://wallachprintsandphotos.nypl.org/catalog/122996

Посил��ння

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Джеймс Вістлер
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Джеймс_Вістлер