Павло Кампіан
| Павло Кампіан | |
|---|---|
| лат. Paulus Novicampianus | |
 Павло Кампіан | |
| Бурмистр Львова | |
| 1584 | |
| Райця Львова | |
| 1584 — 1599 | |
| Війт Львова | |
| 1546 | |
| Народився | 1527 Новополє |
| Помер | 21 листопада 1600 Львів |
| Відомий як | лікар |
| Країна | |
| Освіта | Краківський університет |
| Рід Кампіани | |
| Батько | Миколай |
| У шлюбі з | Анна Ґринвальдівна |
| Діти | Мартин Кампіан, Зузанна |
Павло Кампіан (лат. Paulus Novicampianus, Novicampius, Novus Campianus, близько 1527, Новополє — 21 листопада 1600 Львів) — дипломований лікар, доктор медицини, підприємець. Лавник (1571—1584), райця (1584—1599) і бурмістр Львова (1584).
Можна припустити, що був кріпаком-утікачем з маєтності Конецпольських — міста Новополє (над річкою Піліца, нині місто Конецполь Ченстоховського повіту Сілезького воєводства). Справжнє прізвище — Вощина або Вощинка. Син Миколая, бра�� Войцєха Новокампіануса (Новопольчика) — ритора, теолога, професора Краківського університету.[1]
1544 року вписався до Краківського університету. 1552 року: отримав ступінь магістра філософії, викладав фізику, вважався знавцем медицини, гуманістичних наук. У Кракові взяв нове прізвище Новокампіанус (лат. Novokampianus, пол. Nowopolczyk), згодом спростивши до Кампіан. 10 вересня 1556 року здобув ступінь доктора медицини у Болонському університеті. Повернувшись до Кракова, викладав фізику.
Переїхав до Львова, 1560 року прийняв міське право (громадянство), обійняв посаду міського лікаря. Лікарське вміння П. Кампіана високо цінував Войцех Очко, з яким познайомилися під час його перебування в Львові 1576 року; присвятив йому осібний панегірик. Себастьян Петрицій із Пльзеня (пол. Sebastian Petrycy z Pilzna) вказав його серед лікарів, яким присвятив працю «De natura, caussis, symptomis morbi gallici eiusque curatione quaestio» (Краків, 1591).[1]
Одружившись з Анною Ґринвальдівною, увійшов до кола міських патриціїв, завдяки власній активності невдовзі став одним з найвливовіших міщан.
Відкрито ворогував із аптекарем-вірменином Павлом Абрагамовичем — власником сусіднього будинку на площі Ринок. Процес тривав роками (записи займають багато місця в книгах; завершився з його смертю 1600 року). П. Абрагамович мав чимало доказів вини П. Кампіана, багато свідків, але виграти процесу не міг, бо «той був урядником міста,… мстивим, якому мало хто опирався».[2]
1584 року обраний до міської ради, після чого кілька разів був бургомістром Львова. Володіючи значними коштами, здобутими, ймовірно, від лікарської діяльності в часах епідемій чуми і холери, позичав їх магістратові, беручи в заставу і управління міське майно. Заснував поселення на передмісті Львова під назвою Воля Кампіанівська в районі вулиці Темричівської (нині Пекарська)[3].
У заповіті доручив сину Мартіну продовження робіт в родовій каплиці (роботи почались 1585 року).[2]
Поєднання владних можливостей і великих маєтностей у Львові давали П. Кампіану можливість безроздільного господарювання в межах міста, зловживаючи ним. Мав значні доходи від лікарської практики. Провадив фінансові спекуляції, зокрема, позики під процент, в тому числі місту. За це отримував прибуткові застави, державлення, зокрема, у 1594 році — міські млини.[2]
- В 1561 році купив значний наділ (півтора лани) з вулицею Темричівською (нині Пекарська) на Личаківському передмісті.[1]
- Був власником вулиці Каліча Гора.[2]
- Збудував кам'яницю на площі Ринок, 29 (розібрана 1765 року).
- Записав 1000 золотих для навчання студентів зі Львова та Новополя (потім скасував фундуш, передав його для утримання родової каплиці)
- 1599 року заснував при львівській Катедрі перший побожний банк «Monti Pietatis» (гора милосердя) і Братство Милосердя. Фактично їх можна назвати першим львівським банком та першим ломбардом. Найбідніші люди не сплачували відсотки взагалі, для інших у позику можна було взяти 100 злотих під заставу на півроку 4 %. Доки не збудували спеціальний будинок, активи банку зберігалися в родовій ренесансній каплиці Кампіанів. Тож ця каплиця є найдавнішим у Львові банківським приміщенням[2]. В доповненні заповіту у 1600 році записав 1000 золотих для «Monti Pietatis», який мав позичати гроші бідним міщанам під заставу без відсотків.
- Побожне братство при Латинському катедральному соборі.
- Збудував родинну каплицю-усипальницю при цьому ж храмі, де по смерті був похований (відома як каплиця Кампіанів).
Дружина — Анна Ґринвальдівна. Мав сина Мартіна (Мартина), доньку Зузанну (вийшла заміж за Марека Шарфенберґера-Остроґурського). Припускають, ще одним сином міг бути Кшиштоф Кампіан (1558–1635 — католицький священик, в каплиці збереглось його поховання, не згадується в історичних документах).
В 1629 році польний гетьман коронний Станіслав Конєцпольський мав процес з містом Львовом, в якому домагався від міста видати йому нащадків П. Кампіана та їх майно, оскільки він був втікачем — підданим з його маєтків.[1]
- Диктатура Кампіанів // Контракти. — 2007. — № 33—34.
- Сварник І. Міське самоуправління середньовічного Львова. Бурмістри. // Галицька брама. — № 19, 1996. — С. 9.
- Смірнов Ю. Кампіани // Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького. — Львів : Літопис, 2010. — Т. 3. — С. 65—66. — ISBN 978-966-7007-99-7.
- Kowalska H. Kampian (Novicampianus, Novicampius, Novus Campianus) Paweł (ok. 1527—1600) [Архівовано 4 червня 2020 у Wayback Machine.] // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1964—1965. — T. XI, zeszyt … — S. 594—595. (пол.)
- Львівські роди [Архівовано 6 лютого 2017 у Wayback Machine.] // Часопис «Ї». — 2004. — Число 36.
