Голобородько Павло Арсентійович

|Батько= |Посада= |Діти= |Мати= |Дружина= |Чоловік=

Павло Голобородько
Голобородько Павло Арсентійович
Народився	12 вересня 1942(1942-09-12) с. Петрівка, Малодівицький район (з 1953 року - Прилуцького району), Чернігівська область, Українська РСР, СРСР
Помер	30 грудня 2011(2011-12-30) (69 років) м. Глухів, Сумська область, Україна
Місце проживання	м. Глухів, Сумська область, Україна
Країна	СРСР →  Україна
Національність	українець
Alma mater	Українська сільсько-господарська академія (1967)
Галузь	луб'яні культури
Заклад	Всесоюзний науково-дослідний інститут луб'яних культур (з 1992 року — Інститут луб'яних культур НААН України)
Посада	директор (1987—2008)
Вчене звання	кандидат сільсько-господарських наук (1977)
Нагороди

Павло Арсентійович Голобородько (нар. 12 вересня 1942(19420912), с. Петрівка Малодівицького району (з 1953 року — Прилуцького району), Чернігівська область, Українська РСР, СРСР — пом. 30 грудня 2011(20111230), м. Глухів, Сумська область, Україна) — український вчений-агроном, директор Всесоюзного науково-дослідного інституту луб'яних культур (з 1992 року — Інституту луб'яних культур НААН України) (1987—2008), кандидат сільсько-господарських наук (1977), Заслужений діяч науки і техніки України (1992).

Павло Голобородько народився 12 вересня 1942 року в селі Петрівка Малодівицького району (з 1953 року — Прилуцького району) на Чернігівщини. Після закінчення середньої школи вступив до Української сільсько-господарської академії в Києві, яку закінчив за фахом агронома в 1967 році. Відразу, у 1967—1971 роках працював головним агрономом колгоспу в Закарпатській області та керівником навчального господарства технікуму в Чернігівській області. У 1971 році 29-річний фахівець переїхав до Глухова на Сумщині, де почав працювати у Всесоюзному науково-дослідному інституті луб'яних культур. У 1977 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата сільсько-господарських наук. А в 1981 році був призначений на посаду завідувача лабораторії агротехніки. Через шість років в 1987 році 45-річний науковець був призначений директором ВНДЛК (згодом — Інститут луб'яних культур НААН України). Він обіймав цю посаду понад два десятиліття — до 2008 року. Помер Павло Голобородько 30 грудня 2011 року в Глухові на Сумщині^[1][2][3].

Павло Голобородько — автор понад 90 наукових праць з проблематики льонарства та коноплярства. Його діяльність тісно пов'язана і з виходом українських інноваційних розробок — сортів безнаркотичних конопель на світовий ринок. У цей період закладався фундамент міжнародного співробітництва по льону-довгунцю та промисловим коноплям. Наукова спадщина вченого допомагає й надалі вирішувати складні питання розвитку наукового забезпечення галузей льонарства й коноплярства та інтегрування вітчизняної науки у світове виробництво^[4].

Наукові дослідження

• у галузі:
  • хімічної дефоліації та десикації конопель,
  • обробітку ґрунту, удобрення та захисту луб'яних культур у сівозміні.

• Керівник науково-технічної програми УААН «Луб'яні культури».

• «Справочника коноплевода». Київ, 1994 (у співавторстві);
• Дефолиация и десикация конопли с помощью авиации. Москва, 1976 (співавтор);
• Прогрессивная технология возделывания и уборки конопли. Москва, 1987 (співавтор);
• Комплексная система защиты конопли от вредителей, болезней и сорняков. Москва, 1988 (співавтор);
• Ресурсозберігаюча технологія вирощування льону-довгунця // Селекція, технологія виробництва та первин. переробки льону і конопель. Глухів, 2000 (співавтор); * Наукове забезпечення розвитку галузі льонарства: Основні здобутки та перспективи // Матеріали наук.-практ. конференції молодих вчених «Проблеми і перспективи розвитку льонарства та коноплярства в Україні». Глухів, 2003.

• Заслужений діяч науки і техніки України (1992);
• Орден «За заслуги» 3-го ступеня;
• Почесна грамота Кабінету Міністрів України^[5].

У вересні 2012 року під час круглого столу «Луб'яні культури на зламі століть», присвяченому 75-річчю від дня народження Павла Голобородька в Інституті луб'яних культур НААН було презентовано книгу В. К. Олєксєєнка «За покликом серця» — спогади рідних, друзів і колег по навчанню та праці про науково-виробничу діяльність Павла Голобородька^[4].

12 вересня 2014 року на приміщенні Глухівського заводу з переробки льону та конопель відкрили меморіальну дошку пам'яті Павла Голобородька. Сам завод носить його ім'я^[6].

У Глухові колишня вулиця Жукова в мікрорайоні Нова Гребля була перейменована на вулицю Павла Голобородька.

• І. В. Овсянко. Голобородько Павло Арсентійович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — ISBN 966-02-2074-X.