Перейти до вмісту

Вірастюк Роман Ярославович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Вірастюк.
Роман Вірастюк
Роман Ярославович Вірастюк
Загальна інформація
Національністьукраїнець
Громадянство Україна
 СРСР
Народження21 квітня 1968(1968-04-21)
Івано-Франківськ
Смерть27 липня 2019(2019-07-27)
Київ, Україна
Зріст1,89 м
Вага135 кг
Спорт
КраїнаУкраїна Україна
Вид спортуштовхання ядра
Дисциплінаштовхання ядра
Нагороди
Ювілейна медаль «25 років незалежності України»
Ювілейна медаль «25 років незалежності України»
Чемпіонати Європи
Бронза 1994 Гельсінкі ядро

Рома́н Яросла́вович Вірастю́к (нар. 21 квітня 1968, Івано-Франківськ — пом. 27 липня 2019[1], Київ) — український спортсмен, штовхальник ядра. Бронзовий призер Чемпіонату Європи в 1994, чотириразовий срібний призер Кубку Європи (1994, 1995, 1999, 2000), посів шосте місце на Олімпіаді в Атланті (1996). Особистий рекорд (21,34 м) встановив 2000 року в Івано-Франківську.

Старший брат українського стронгмена Василя Вірастюка.

Закінчив Івано-Франківський коледж фізичного виховання.[2] Був директором департаменту Міністерства молоді та спорту України.[3]

Досягнення

[ред. | ред. код]
Рік Турнір Місце проведення Результат Примітки
1994 Європейський Чемпіонат в Закритому Приміщені Париж, Франція 11-ий
Чемпіонат Європи Гельсінкі, Фінляндія 3-ій
1995 Чемпіонат Світу Ґетеборг, Швеція 9-ий
Військові Світові Ігри Рим, Італія 2-ге
1996 Олімпійські Ігри Атланта,США 6-ий 20.45 м
1997 Чемпіонат Світу Афіни, Греція 6-ий
1998 Європейський Чемпіонат в Закритому Приміщені Валенсія, Іспанія 6-ий
1999 Військові Світові Ігри Загреб, Хорватія 2-ий
2000 Європейський Чемпіонат в Закритому Приміщені Гент, Бельгія 6-ий
2001 Європейський Чемпіонат в Закритому Приміщені Лісабон, Португалія 12-ий
2002 Чемпіонат Європи Мюнхен, Німеччина 9-ий 19.52 м
2003 Чемпіонат Світу Париж, Франція 9-ий
Військові Світові Ігри Катанія, Італія 2-ий

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 21 квітня 1968 року в Івано-Франківську. Закінчив СШ № 4 в Івано-Франківську. У 1980—2005 роках займався легкою атлетикою (штовхання ядра), його тренером був Заслужений тренер України Іван Шарий. Був членом юнацької, юніорської та молодіжної збірних СРСР, посів друге місце на останньому чемпіонаті СРСР 1991 року, завоював Кубок СРСР. 17 разів ставав чемпіоном і 8 — отримував Кубок України.

У 1994 році виборов бронзову нагороду на чемпіонаті Європи, у 1995—2005 був капітаном Олімпійської збірної України. Брав участь в трьох олімпіадах: Атланта (1996), Сідней (2000), Афіни (2004).

Вперше популярності досяг у 1996 році на Олімпіади в Атланті незвичайною поведінкою в секторі на стадіоні, де посів шосте місце. Перед виконанням кидка він кричав «Давай, Ромку, ти зможеш!». Під час останньої спроби він довго налаштовувався, під час чого виділений на поштовх час сплив[4].

У 2005 році переніс операцію з протезування аорти й аортальних клапанів.

11 липня 2019 року переніс складну операцію, що тривала 20 годин. Помер 27 липня 2019 року у віці 51 року в Києві[5]. Був похований 29 липня на Алеї слави івано-франківського міського кладовища в селі Чукалівка Івано-Франківського району Івано-Франківської області.

Співпраця з Seiko

[ред. | ред. код]

1996 року, після Олімпіади, Романа запросила до Японії компанія Seiko. Там історію про його участь в Олімпіаді зняли документальний фільм, який згодом став лавреатом на одному з кінофестивалів. Японські спеціалісти вказували на те, що 30 секунд, виділених на спробу Романові, в нього забрали[6].

Чиновник

[ред. | ред. код]

Після великого спорту Роман керував головним управлінням у справах молоді та спорту Івано-Франківської обладміністрації, на телебаченні вів програми «Олімпійські пристрасті» та «День Олімпіади». З 2016 керував департаментом олімпійських видів спорту в Міністерстві молоді та спорту.

На парламентських виборах 2019 року балотувався за округом № 84 Івано-Франківська, де набравши 11 %, посів 4-те місце.

Родина

[ред. | ред. код]
  • дружина Ірина
  • двоє синів: Роман (займається баскетболом) та Іван
  • Батьки Романа були спортсменами. Мати грала у волейбол (виступала за заводську команду), батько грав за сільську футбольну команду.
  • Молодший брат — український стронгмен Василь Вірастюк, найсильніша людина планети 2004 року.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Після складної операції пішов з життя Роман Вірастюк. Архів оригіналу за 7 серпня 2019. Процитовано 27 липня 2019.
  2. ↑ Історія розвитку коледжу фізичного виховання. Архів оригіналу за 23 липня 2015. Процитовано 23 липня 2015.
  3. ↑ а б Указ Президента України від 19 серпня 2016 року № 336/2016 «Про нагородження відзнакою Президента України — ювілейною медаллю «25 років незалежності України»»
  4. ↑ otto corsie (27 квітня 2015), Roman Virastyuk, Atlanta 1996 Record mondiale delle figure di..., процитовано 27 липня 2019
  5. ↑ Після складної операції пішов з життя Роман Вірастюк. 24 Канал (англ.). Архів оригіналу за 7 серпня 2019. Процитовано 27 липня 2019.
  6. ↑ Людина з великим серцем: біографія Романа Вірастюка - Спорт 24. 24 Канал (англ.). Архів оригіналу за 7 серпня 2019. Процитовано 27 липня 2019.

Джерела

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вірастюк_Роман_Ярославович&oldid=43403748