Тодор Колев

Тодор Колев
Народився	26 серпня 1939(1939-08-26)[2][3] Шумен, Болгарія
Помер	15 лютого 2013(2013-02-15)[1][2][3] (73 роки) Софія, Болгарія ·рак легень
Поховання	Центральний цвинтар Софіїd
Країна	Болгарія
Діяльність	актор, співак, актор театру, політик, телеактор
Знання мов	болгарська
Посада	депутат Народних зборів Болгарії[d]
IMDb	ID 0464060
Медіафайли у Вікісховищі

Тодор Колев (болг. Тодор Петров Колев; нар. 26 серпня 1939(19390826), Шумен — пом. 15 лютого 2013, Софія) — культовий болгарський кіноактор (переважно комедійний). Також артист театру, педагог, музикант, шоумен, TV-персона.

Народився у Шумені в родині власника невеличкої швейної фабрики. Після совєцької окупації батька позбавили власності та помістили у концтабір. По звільненню він працював на власній фабриці, заробляючи гроші на всебічну освіту сина.

Тодор сумлінно навчався музиці (скрипка), але в основній школі постійно конфліктував з учителями, що призвело до його виключення з комсомолу та забороні отримувати повну середню освіту. Тим не менше, після вимушеної фізичної праці на заводі «Мадара», він отримує диплом та відправляється у військо (танкові війська).

З другого разу поступає до ВІТІС (Вищий театральний інститут), де навчається разом із майбутніми зірками болгарського кінематографу. Товаришує з відомим режисером Крікором Азаряном.

Працював у театрах міста Смолян, Шумен, Пловдив, у столичному «Сълза и смях», а також театрі «София». Взяв участь у 30 художніх фільмах, серед них «Цар и генерал», «Козият рог», «Иван Кондарев», «Двойникът», «Господин за един ден», «Опасен чар». Користувався винятковим успіхом як комедійний актор, дотепний стиліст.

Найбільш відома робота у театрі — головна роль у виставі «Човекоядка», яку відвідував, зокрема, й лідер держави Тодор Живков. У 1980-тих сам актор жартував: «Болгарію веселять два Тодори — Живков і Колев».

Перед падінням комуністичного режиму став політиком, обраний депутатом Всенародних Зборів (парламент Болгарії). Спробував скористатися правом реституції власності, відчуженої комуністами, але у Шумені поквапилися знести рідний будинок актора. Після цього — радник посольства Болгарії в Канаді. Це була остання спроба стати чиновником — повертається в Болгарію, де відкриває низку популярних телешоу («Как ще ги стигнем с… Тодор Колев» і «Вход свободен»).

1997 — 40-ве скликання парламенту Болгарії піддало люстрації Тодора Колева, оголошено про причетність актора до співпраці з комуністичними спецслужбами (завербований у вересні 1987).

1999 видав автобіографічну книжку «Варненський софіянець із Шумена».

2013 помер від раку легенів.

У червні 2014 у Шумені встановлено пам'ятник Тодору Колеву.

• «Цар и генерал» (1966)
• «Случаят Пенлеве» (1968)
• «Един миг свобода» (1968) — Поручик
• «Няма нищо по-хубаво от лошото време» (1971)
• «10 дни неплатени» (1972) — Капітанов
• «Козият рог» (1972) — Делі
• «Трета след слънцето» (1972) — Лен
• «Като песен» (1973)
• «Преброяване на дивите зайци» (1973) — Молодий мисливець
• «Иван Кондарев» (1974)
• «Последният ерген» (1974) — Цоков
• «Началото на деня» (1974) — Журналіст
• «100 тона щастие» (1978)
• «Всички и никой» (1978)
• «Топло» (1978) — Майстер
• «Двойникът» (1980) — Доцент Денев; Брат у перших Іван
• «Где-то плачет иволга» (1980)
• «Царска пиеса» (1982) — Петр; Цар
• «Господин за един ден» (1983) — Пурко
• «Опасен чар» (1984)
• «Черните лебеди» (1984) — Батько Віолети
• «Смъртта може да почака» (1985) — Маранзов
• «Само ти, сърце» (1987) — Директор Мілчев
• «Човек на паважа» (1987) — Слідчий
• «Нощем по покривите» (1988) — Коста Рашков
• «Без драскотина» (1989)
• «Тест '88» (1989)
• «Зона Б-2» (1989) — Бонев
• «Разводи, разводи» (1989)
• «Поверие за белия вятър» (1990)
• «Немирната птица любов» (1990)
• «Застраховката» (1998)
• «Испанска муха» (1998)
• «Морска сол» (2005; телесеріал)
• «Приключенията на един Арлекин» (2007; телесеріал)
• «Сутрешен блок» (2012; телесеріал)

• Гергана Михайлова. Тодор Колев. Варненското софиянче от Шумен. Житие и страдание грешного Тодора. Софія, 2013. ISBN 978-954-742-193-6