Скиба Петро Павлович

Зовнішні відеофайли
	Говорить барикада: Скиба Петро Павлович на YouTube, 27 грудня 2013
	Звернення комбата 3-го танкового батальйону Скиби П.П. на YouTube, 20 лютого 2015

Скиба Петро Павлович
Скиба Петро Павлович;
Полковник
Загальна інформація
Народження	10 лютого 1963 (61 рік); Велика Ведмежка, Волинська область
Громадянство	Україна
Alma Mater	Челябінське ВТКУ, Академія ЗСУ, МАУП
Військова служба
Роки служби	1984—2006, 2014—2015, 2016-2018
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Сухопутні війська
Рід військ	Танкові війська
Формування	97 омбр, 3-й отб «Звіробій», 21 омпб "Сармат"
Війни / битви	Війна в Афганістані; Українська миротворча місія в Іраку; Війна на сході України Бої за Донецький аеропорт;
Командування
	командир батальйону (2014—2015), (2016-2017)
Нагороди та відзнаки
Почесний нагрудний знак «Сталевий хрест»	Медаль «За жертовність і любов до України»

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Скиба.

Петро Павлович Скиба — український кадровий військовослужбовець, танкіст, миротворець, полковник Збройних сил України, перший командир 3-го окремого танкового батальйону «Звіробій», у 2014, 2015-2016 рр. — перший заступник міського голови міста Нетішина, 2016-2017 рр. - командир 21 окремого мотопіхотного батальйону "Сармат", 2017-2018 - начальник штабу - перший заступник командира кадру корпусу резерву.

Життєвий шлях

Народився 1963 року у селі Велика Ведмежка Маневицького району Волинської області. 1980 закінчив Київське суворовське військове училище, а 1984 — Челябінське вище танкове командне училище, з золотою медаллю.

З 1984 по 2006 проходив військову службу на посадах командира танкового взводу, танкової роти, начальника штабу і командира танкового батальйону, першого заступника командира та начальника штабу механізованого полку, начальника штабу та командира механізованої бригади, начальника військово-наукової групи оперативного командування. 1996 року закінчив Академію Збройних сил України.

За часів СРСР пройшов війну в Афганістані (1987—1989), у складі українського миротворчого контингенту служив в Іраку (2005). Звільнився в запас 2006 року у званні полковника.

2008 року закінчив Міжрегіональну академію управління персоналом. З 2007 — завідувач сектору з питань внутрішньої політики, а з 2008 по 2010 — начальник відділу з питань надзвичайних ситуацій Славутської районної державної адміністрації. 2010-го висував свою кандидатуру на виборах міського голови Славути.

Під час Революції Гідності очолював 38-му сотню Самооборони Майдану. Під час протистоянь із «Беркутом» у Маріїнському парку 18 лютого прикривав відхід товаришів і дістав поранення^[1].

Після Майдану очолив виборчий штаб свого товариша Олександра Супрунюка на позачергових виборах міського голови Нетішина на Хмельниччині. Після перемоги Супрунюк запропонував Петру Павловичу посаду першого заступника, на якій він пропрацював з червня 2014 до жовтня 2016 року.

На початку вересня 51-річний полковник очолив новосформований 3-й окремий танковий батальйон «Звіробій». З 19 жовтня 2014 по вересень 2015 брав участь в антитерористичній операції на сході України, безпосередньо керував діями підрозділів батальйону під час бойових дій у Волноваському районі, в секторі М (Маріуполь), у районі Донецького аеропорту, у Попаснянському районі. У вересні 2015 року звільнений з військової служби в зв'язку з демобілізацією.

У вересні 2016 року призваний до лав Збройних Сил України. З жовтня 2016 року по квітень 2017 року командував 21 окремим мотопіхотним батальйоном "Сармат", який виконував бойові завдання в районі Павлополя та Волновахи (сектор М).

В березні 2017 року призначений начальником штабу - першим заступником командира кадру корпусу резерву. З жовтня 2017 по квітень 2018 року виконував обов'язки начальника штабу оперативно-тактичного угруповання "Південь" (Кримський напрямок). Звільнений з військової служби у грудні 2018 року.

Одружений, має двох синів. Старший син — також кадровий військовий, воював у зоні проведення АТО.

Нагороди

Указом Президента України № 373/2017 від 17 листопада 2017 року, за громадянську мужність, самовіддане відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, виявлені під час Революції Гідності, особисті заслуги у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеню^[2].
Відзнака Міноборони України «Доблесть і честь».
Почесний нагрудний знак Головнокомандувача Збройних сил України «Сталевий хрест» (2022)^[3]
Медаль «За жертовність і любов до України» Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета
5 серпня 2017 нагороджений Знаком народної пошани «За розбудову України»^[4].
Медаль «За службу в Іраку».
Орден «За службу Батьківщині в Збройних силах СРСР» III ступеня.
Медалі «За бойові заслуги», «Від вдячного афганського народу» та ін.
Іменна зброя

Наукові праці

Скиба П.П. «Будівництво і розвиток» Збройних Сил України (шлях від воєнної організації держави до з'єднання). — Славута, 2013..

Скиба П.П. Військові радники в Іраку (хроніка та аналіз діяльності). - Славута, 2012.

Скиба П.П. Проблеми територіальної оборони в Україні. - Славута. 2018.

Скиба П.П. "Звіробій" у війні за Україну (бойовий шлях 2014-2016 років). - Славута. 2018.

Скиба П.П. 100 днів Євромайдану - Славута. 2020.

Примітки

↑ «Сповідь екстреміста», 11.03.2014
↑ Указ Президента України від 17 листопада 2017 року № 373/2017 «Про відзначення державними нагородами України»
↑ Дякую захисникам Славутської громади (Українська) .
↑ 5 серпня 2017 року — День Професіонала [Архівовано 8 серпня 2017 у Wayback Machine.], 05.08.2017

Джерела

[1] «Сповідь екстреміста», 11.03.2014

[2] Указ Президента України від 17 листопада 2017 року № 373/2017 «Про відзначення державними нагородами України»

[3] Дякую захисникам Славутської громади (Українська) .

[4] 5 серпня 2017 року — День Професіонала [Архівовано 8 серпня 2017 у Wayback Machine.], 05.08.2017

[1]