Йоганнес Гессен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Йоганнес Гессен
нім. Johannes Hessen
Західна філософія, теологія
Народження14 вересня 1889(1889-09-14)[1][2]
Lobberichd, Неттеталь, Фірзен, Дюссельдорф, Рейнська провінція, Королівство Пруссія, Німецький Райх
Смерть28 серпня 1971(1971-08-28)[1] (81 рік) або 2 вересня 1971(1971-09-02)[2] (81 рік)
Бад-Гоннеф, Райн-Зіг, Кельн, Північний Рейн-Вестфалія, ФРН
Громадянство (підданство) Німеччина
Знання мов
  • німецька[1][3]
    • Діяльність
  • викладач університету, католицький священник, богослов
    • ВикладавКельнський університет
    Школа / Традиціяавгустинізм, католицький модернізм
    Вплинув?
    Зазнав впливу
  • Тома Аквінський, Августин Аврелій, Макс Шелер
    • Конфесіякатолицька церква
    Нагороди
    офіцерський хрест ордена «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина»

    Йоганнес Гессен (нім. Johannes Hessen; 14 вересня 1889 року у Лобберіх (нім. Lobberich); 2 вересня 1971 року у Бад-Гоннеф (нім.Bad Honnef) — німецький філософ і римо-католицький теолог.

    Життя

    [ред. | ред. код]

    Йоганнес Гессен походив з селянської родини. Вивчав богослов'я і філософію у католицькому колегіумі Collegium Augustinianum Gaesdonck у Мюнстері. У 1914 році після хіротонії у Мюнстері працює священиком у Дуйзбурзі і Летте. У 1916 році у Мюнстері Гессен отримує ступінь доктора богослов'я захистивши дисертацію на тему "Обґрунтування пізнання Августина Аврелія". Двома роками пізніше, у Вюрцбурзі, Гессен пише роботу "Філософія релігії неокантіанства".

    Зустріч з Максом Шелером взимку 1918 -1919 року стає для Гессена великою подією: він захищає дисертацію перед відомими на той час філософами у Кельні, а у 1921 році отримує право викладати філософію. З цього часу Гессен починає активну викладацьку і науково - дослідну діяльність, проявивши себе у багатьох працях. 

    Як прибічник августинізму, посилаючись на Тому Аквінського, Гессен наближується у поглядах до модерністів, що призводить до гострої дискусії і суперечок з іншими єпископами. У 1928 році єпископами Кельну і Мюнстеру були заборонені дві його книги "Світогляд Томи Аквінського" і "Теорія пізнання" . Також кельнський кардинал Карл Йозев Шульте тимчасово відстороняє Гессена від викладання, не зважаючи на надзвичайний талант професора. Але кардинал так і не став доводити це рішення до юридичного оформлення.

    Орієнтація Гессена на цінності західноєвропейської традиції, а також його несприйняття соціального дарвінізму та інших ідеологем націонал-соціалізму, призвело у 1933 році до протистояння із пануючою нацистською диктатурою. Як наслідок, він був позбавлений ученого ступеню із заборонено викладання, а також займатись будь-якою публічною діяльністю. Також Гессена позбавили грошового утримання, а три його книги були вилучені. Насамкінець, Гессен постійно перебував під загрозою арешту та ув'язнення до концтабору. Все це змусило його стати внутрішнім емігрантом і поїхати до Айгідінбергу, Зібенгебірге. Там він працює над підручником з філософії у трьох томах, який побачив у світ лише у 1947-50 роках.

    Після закінчення війни, Гессен чекав дев'ять років аби отримати урядову компенсацію, як жертва нацистських переслідувань. Але він отримав її лише після того, як за нього заступились такі відомі особи, як Конрад Аденауер, Романо Гуардіні і Карл Ясперс. В новоствореній ФРН Гессен виступав проти плану США з переозброєння ФРН з метою її подальшого вступу до НАТО.

    У 1969 році Папа Павло VI нагородив Гессена Почесним прелатом Його Святості з нагоди 80 - річчя. Другого вересня 1971 року Гессен помер. Похований у Аегідінберзі, Бад-Гоннеф. 

    Бібліографія

    [ред. | ред. код]

    Праці

    • Die Begründung der Erkenntnis nach dem hl. Augustinus. Münster 1916. XII, 54 S. [Teildr. Diss. Univ. Münster 1916]
    • Die Begründung der Erkenntnis nach dem hl. Augustinus. Als: Beiträge zur Geschichte der Philosophie des Mittelalters. Texte und Untersuchungen. Bd. 19.2. Münster 1916. XII, 118 S. [Diss. Univ. Münster 1916]
    • Die Absolutheit des Christentums. Religionsphilosophisch und apologetisch dargestellt. Als: Rüstzeug der Gegenwart. Neue Folge. Bd. 6. Köln 1917. 62 S.
    • Die Religionsphilosophie des Neukantianismus. Dettelbach 1918. VI, 62 S. [Teildr. Diss. Univ. Würzburg 1918]
    • Mercier als Philosoph. Als: Kampf um Belgien. H. 16. Mönchen Gladbach 1918. 20 S.
    • Die Religionsphilosophie des Neukantianismus. Als: Freiburger theologische Studien. Bd. 23. Freiburg Breisgau 1919. VIII, 94 S. [Diss. Univ. Würzburg 1918] – 2., erw. Aufl. 1924. Die Religionsphilosophie des Neukantianismus. Dargestellt und gewürdigt. Als: Freiburger theologische Studien. Bd. 23. Freiburg Breisgau 1924. X, 198 S.
    • Die unmittelbare Gotteserkenntnis nach dem hl. Augustinus. Paderborn 1919. 60 S.
    • Der augustinische Gottesbeweis. Historisch und systematisch dargestellt. Münster 1920. 112 S.
    • Malebranches Verhältnis zu Augustin. In: Philosophisches Jahrbuch. Bd. 33. H. 1. Fulda 1920. S. 53–62.
    • Augustinische und thomistische Erkenntnislehre. Eine Untersuchung über die Stellung des hl. Thomas von Aquin zur augustinischen Erkenntnislehre. Paderborn 1921. 72 S.
    • Patristische und scholastische Philosophie. Als: Jedermanns Bücherei. Abteilung Philosophie. Bd. 3. Breslau 1922. 128 S.
    • Hegels Trinitätslehre. Zugleich eine Einführung in Hegels System. Als Freiburger theologische Studien. Bd. 26. Freiburg Breisgau 1922. 44 S.
    • Die philosophischen Strömungen der Gegenwart. Als: Sammlung Kösel. Bd. 95. Kempten 1923. 118 S. – 2., neubearb. u. erw. Aufl. 1940. Rottenburg 1940. 162 S.
    • Die Kategorienlehre Eduard von Hartmanns und ihre Bedeutung für die Philosophie der Gegenwart. Als: Wissen und Forschen. Schriften zur Einführung in die Philosophie. Bd. 17. Leipzig 1924. 140 S.
    • Augustinus und seine Bedeutung für die Gegenwart. Stuttgart 1924. 128 S.
    • Erkenntnistheorie. Als: Leitfäden der Philosophie. Bd. 2. Berlin 1926. 152 S.
    • Die Weltanschauung des Thomas von Aquin. Stuttgart 1926. XII, 170 S.
    • Das Kausalprinzip. Augsburg 1928. 292 S. – 2., erw. Aufl. 1958. München 1958. 300 S.
    • Augustins Metaphysik der Erkenntnis. Berlin 1931. 328 S. – 2., neu bearb. Aufl. 1960. Leiden 1960. X, 298 S.
    • Das Substanzproblem in der Philosophie der Neuzeit. Berlin 1932. 288 S.
    • Die Methode der Metaphysik. Berlin 1932. 78 S. – 2. Aufl. 1955. Bonn 1955. 64 S.
    • Der Sinn des Lebens. Zwölf Vorlesungen. Rottenburg 1933. 172 S. – 2. Aufl. – 3. Aufl. 1947. Rottenburg 1947. 154 S. – 4. Aufl. 1955. Münster 158 S.
    • Der deutsche Genius und sein Ringen um Gott. Zehn Vorlesungen. Köln 1936. 142 S. – 2. Aufl. 1937. München 1937. 110 S.
    • Wertphilosophie. Paderborn 1937. 262 S.
    • Die Geistesströmungen der Gegenwart. Freiburg Breisgau 1937. 186 S.
    • Die Werte des Heiligen. Eine neue Religionsphilosophie. Regensburg 1938. 282 S. – 2. Aufl. 1951. Regensburg 1951. 242 S.
    • Platonismus und Prophetismus. Die antike und die biblische Geisteswelt in strukturvergleichender Betrachtung. München 1939. 240 S. – 2. Aufl. 1955.
    • Zus. m. Karl Helm u. Georg Wünsch: Zum Verständnis des religiösen Phänomens. Als: Aus der Welt der Religion. Forschungen und Berichte. Religionswissenschaftliche Reihe. Neue Folge. Bd. 2. Berlin 1940. 80 S.
    • Das Problem des Möglichen. Nicolai Hartmanns Modallehre in kritischer Beleuchtung. In: Philosophisches Jahrbuch. Bd. 53. H. 2. Fulda 1940. S. 145–166.
    • Antinomien zwischen Ethik und Religion. Zu Rudolf Ottos Gespräch mit Nicolai Hartmann. In: Philosophisches Jahrbuch. Bd. 54. H. 4. Fulda 1941. S. 454–461.
    • Die Ewigkeitswerte der deutschen Philosophie. Ein philosophisches Brevier. Hamburg 1942. 288 S.
    • Der geistige Wiederaufbau Deutschlands. Rede über die Erneuerung des deutschen Geisteslebens. Stuttgart 1946. 120 S.
    • Gott im Zeitgeschehen. Bonn 1946. 32 S.
    • Lehrbuch der Philosophie. 3 Bde. München 1947–1950. Bd. 1: Wissenschaftslehre. 1947. 316 S. – Bd. 2: Wertlehre. 1948. 298 S. – Bd. 3: Wirklichkeitslehre. 1950. 372 S.
    • Die Frohbotschaft für die Menschen von heute. Essen 1947. 420 S.
    • Existenzphilosophie. Grundlinien einer Philosophie des menschlichen Daseins. Als: Zeit und Leben im Geiste des Ganzen. o. Bd. Essen 1947. 108 S. – 2., verb. Aufl. 1948. Essen 1948. 110 S.
    • Luther in katholischer Sicht. Grundlegung eines ökumenischen Gespräches. Bonn 1947. 72 S. – 2. Aufl. 1949.
    • Die Philosophie des heiligen Augustinus. Als: Görres-Bibliothek. Bd. 55. Nürnberg 1947. 64 S.
    • Von der Aufgabe der Philosophie und dem Wesen des Philosophen. Zwei Vorlesungen. Heidelberg 1947. 46 S.
    • Religionsphilosophie. 2 Bde. Essen 1948. Bd. 1: Methoden und Gestalten der Religionsphilosophie. 362 S. – Bd. 2: System der Religionsphilosophie. 400 S.
    • Max Scheler. Eine kritische Einführung in seine Philosophie aus Anlass des 20. Jahrestages seines Todes. Als: Zeit und Leben im Geiste des Ganzen. o. Bd. Essen 1948. 134 S.
    • Wesen und Wert der Philosophie. Eine Einführung in die Philosophie. Als: Görres-Bibliothek. Bd. 81. Nürnberg 1948. 52 S.
    • Die Philosophie des 20. Jahrhunderts. Rottenburg 1951. 190 S.
    • Universitätsreform. Rede. Mit einem Anhang: Neonazismus an deutscher Universität? Aktenmäßige Darstellung der Behandlung eines Naziopfers seitens der Universität Köln von Fabrikdirektor i. R. Johannes Scherer, Bensberg. Düsseldorf 1953. 32 S.
    • Ethik. Grundzüge einer personalistischen Wertethik. Leiden 1954. X, 168 S.
    • Thomas von Aquin und wir. München 1955. 146 S.
    • Griechische oder biblische Theologie? Das Problem der Hellenisierung des Christentums in neuer Beleuchtung. Leipzig 1956. 198 S. – 2., durchges. u. erg. Aufl. 1962. München 1962. 168 S.
    • Geistige Kämpfe der Zeit im Spiegel eines Lebens. Nürnberg 1959. 276 S.
    • Im Ringen um eine zeitnahe Philosophie. Nürnberg 1959. 190 S.
    • Wissen und Glauben. Als: Glauben und Wissen. Bd. 20. München 1959. 48 S.
    • Der Absolutheitsanspruch des Christentums. Eine religionsphilosophische Untersuchung. Als: Glauben und Wissen. Bd. 25. München 1963. 110 S.

    Література

    • Bernhard Franzelin S. J.: Zur philosophisch-theologischen Einstellung Dr. Johannes Hessens. In: Zeitschrift für katholische Theologie. Bd. 50. 1926. S. 151–173.
    • Bernhard Franzelin S. J.: Angriffe Dr. Johannes Hessens auf das Lehrsystem des Fürsten der Scholastik. In: Zeitschrift für katholische Theologie. Bd. 51. 1927. S. 252–267.
    • Joseph Lenz: Die neuthomistische Bewegung und ihre Kritik durch Hessen. In: Pastor bonus. Zeitschrift für kirchliche Wissenschaft und Geschichte. Bd. 38. 1927. S. 26–38.
    • Bernhard Franzelin S. J.: Sind die Grundlagen unserer Gotteserkenntnis erschüttert? Zum Kampf Hessens gegen die Grundlagen und erkenntnistheoretischen Voraussetzungen des kosmologischen Gottesbeweises. Grundsätzliche Erörterungen. Als: Vorträge und Abhandlungen der Österreichischen Leogesellschaft. Bd. 35. Wien 1929. 52 S.
    • P. T. Graf O. S. B.: Johannes Hessen zum Kausalprinzip. In: Divus Thomas. Jahrbuch für Philosophie und spekulative Theologie. Dritte Folge. Bd. 7. Freiburg Schweiz 1929. S. 197–225.
    • Franz Kallfelz: Zur Kritik der Wesensschau. Einige Gedanken im Anschluss an Johannes Hessens Werk über das Kausalprinzip. München 1930. 58 S.
    • Eduard Peis: Die Stellung Johannes Hessens zu den Gottesbeweisen. Betzdorf 1938. VIII, 136 S. [Diss. Kath. Univ. Löwen 1937]
    • H. Klinkel: Eine neue Religionsphilosophie. Zu Johannes Hessen Die Werte des Heiligen. In: Eine heilige Kirche. Bd. 20. 1938. S. 350–354.
    • W. Lenzen: Eine unumgängliche Auseinandersetzung. Zu Johannes Hessen Platonismus und Prophetismus. In: Die Seelsorge. Bd. 17. 1940. S. 314–316.
    • Hubertus Mynarek: Johannes Hessens Philosophie des religiösen Erlebnisses. Als: Abhandlungen zur Philosophie, Psychologie, Soziologie der Religion und Ökumenik. Bd. 7/8. Paderborn 1963. XII, 166 S.
    • Christoph Weber: Der Religionsphilosoph Johannes Hessen (1889–1971). Ein Gelehrtenleben zwischen Modernismus und Linkskatholizismus. Als: Beiträge zur Kirchen- und Kulturgeschichte. Bd. 1. Frankfurt Main 1994. 694 S.
    • Gerhard Ehrl: Johannes Hessen und der metaphysische Akt. Zur Frage der Möglichkeit einer eigenständigen Metaphysik. In: Prima philosophia. Hrsg. Sabine S. Gelhaar. Bd. 17. H. 3. Cuxhaven 2004. S. 263–294.

    Вебпосилання

    [ред. | ред. код]

    Примітки

    [ред. | ред. код]
    1. ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
    2. ↑ а б The Fine Art Archive — 2003.
    3. ↑ CONOR.Sl
    Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Йоганнес_Гессен