Фабрика «Лепп та Вальман»

Фабрика сільськогосподарських машин «Лепп та Вальман»

Lepp and Wallmann
Тип	підприємство
Галузь	Машинобудування
Спеціалізація	Виробництво сільськогосподарських машин
Засновано	1866 рік
Засновник(и)	Пітер Лепп, Андреас Валлман
Закриття (ліквідація)	Травень 1919 року
Причина закриття	Націоналізація виробництва
Штаб-квартира	Україна, м. Запоріжжя, Верхня Хортиця
Продукція	Сільськогосподарська техніка, плуги
Чистий прибуток	900 000 рублів (1911 рік)

Фабрика «Лепп та Вальман» - це фабрика-виробник сільськогосподарської техніки в менонітському поселенні Хортиця, у Олександрівську.^[1] Заснована двома підприємцями Пітером Леппом та Андреасом Вальманом, та займалась виробництвои і продажом сільськогосподарської техніки у Катеринославській губернії та по всій Російській Імперії. ^[2]

У 1850-х роках годинникар на ім'я Пітер Лепп почав будувати та продавати прості жниварки, бізнес, який він розширив, поки не зміг створити власний ливарний цех у 1860 році. Він почав будувати різні види сільськогосподарської техніки, включаючи молотарки, віялки , і різаки полови, а також парові машини і парові човни для перевезення вантажів по річці. Особливо вигідним був його винахід жатки.^[3]

Незважаючи на конкуренцію з боку товарів британського виробництва, Пітер Лепп продовжував розширювати бізнес, і він запросив Андреаса Валлмана стати партнером компанії. Андреас був гуттеритом, який приєднався до менонітів, де його син Пітер Андреас Валлманн одружився з дочкою Пітера Леппа Хеленою. До 1880-х років компанія була відома як Лепп і Вальманн з фабриками в Хортиці та Шенвізе (заснована в 1886 році), передмісті Олександрівська (пізніше названого Запоріжжям). Йоганн Лепп, син Пітера, став генеральним менеджером у 1879 році.^[4]

У міру того, як їхній бізнес розширився, і вони найняли більше працівників на фабрики, Пітер Лепп і Андреас Валлманн побудували рядні житла для робітників^[5], а також лікарні, школи, церкви та актові зали, і вони отримали медичне страхування. Деякі підмайстри з фабрики Lepp і Wallmann також розпочали подібний бізнес у цьому районі. Проте найбільшою компанією була «Лепп і Валлманн» з 270 співробітниками і річним виробництвом 900 000 рублів у 1911 році. До 1900 року фабрики виробляли 1200 жаток, 220 молотар і 500 віялок на рік. З 1905 по 1910 рік прибуток підприємства зріс зі 100 617 до 224 991 крб., він отримав 33 нагороди на сільськогосподарських виставках. Так, на виставці в Москві 1882 р. і в Харкові в 1887 р. був удостоєний першої премії за відмінне машинобудування.^[6]

3 липня 1903 року Лепп і Валлманн отримали статус «торгівельно-комерційного акціонерного товариства». До цього час�� воно мало три заводи в Хортиці, Шенвізе і Павлограді, а загальна вартість компанії становила 1 150 000 крб. Акції компанії були розподілені між спадкоємцями Пітера Леппа і Андреаса Вальманна і представниками сімейства Нібур, що одружилися з сім'єю Лепп.

У 1916 році компанія Леппа і Валлмана об'єдналася з компанією Копа, щоб створити нову компанію. До цього часу компанія виконувала військові замовлення російського уряду.

Після більшовицької революції 1917 року, усі підприємства менонітів були націоналізовані в квітні та травні 1919 року. 12 травня 1919 року керувати фабрикою Леппа і Валлмана було призначено робітника на ім’я Нойфельд. ​​Стало відомо про фабрику Леппа і Валлмана в Хортиці. як Фабрика №2.

До діяльності фабрики відносять виробництво машин трьох основних груп та список побутового знаряддя. До першої групи машин відносились машини для обробки землі та збору врожаю ( плуги, сіялки, жатки, кінні граблі, сортувальні, соломорізки). До другої групи продукції входили машини для обробки сільськогосподарської продукції: молотильні машини, кукурудзяні молотарки, віялки, сортувальні, просорушки, машини для виробництва олії, корнерізки, до цієї групи можна віднести і приладдя для млинів. Третю групу продукції можна віднести до заводського обладнання, куди входили парові машини та котли, водонагрівачі, машини для обробки дерева та металів, точило зі станком, колодязні насоси, фарботерка. В групу побутового знаряддя входили чавунні плити для кухні та печей , чавунні віконні рами різних розмірів, вафельниці, дверцята для печей, чавунні наконечники для димарів, садові лавки.^[8]

Підприємство Леппа і Вальмана розвивалося найшвидшими темпами серед машинобудівних заводів Хортицької волості. Показником цього росту може послужити той факт, що з 1867р. до 1888р. кількість вироблених збиральних машин заводу зросла з 12 до 1200, тобто в сто раз.