Нижній Карачан
| село Нижній Карачан | |
|---|---|
| Нижний Карачан | |
| Країна |  Росія
|
| Суб'єкт Російської Федерації | Воронезька область |
| Муніципальний район | Грибановський район |
| Поселення | Нижньокарачанське сільське поселення |
| Код ЗКАТУ: | 20213848001 |
| Код ЗКТМО: | 20613448101 |
| Основні дані | |
| Населення | 1908 (2010)[1] |
| Поштовий індекс | 397204 |
| Телефонний код | +7 47348 |
| Географічні координати: | 51°20′55″ пн. ш. 41°46′24″ сх. д. / 51.348611111111° пн. ш. 41.773333333333° сх. д. |
| Часовий пояс | MSK (UTC+3) |
| Мапа | |
  Нижній Карачан  Нижній Карачан | |
|
| |
Нижній Карачан (рос. Нижний Карачан) — село у Грибановському районі Воронезької області Російської Федерації.
Населення становить 1908 осіб (2010)[1]. Входить до складу муніципального утворення Нижньокарачанське сільське поселення.
Населений пункт розташований у історичному регіоні Чорнозем'я.
За даними на 1859 рік у власницькій слободі Нижній Карачан (Жолнівка, Нижній Корочан, Жалнівка, Нижня Пятина) Новохоперського повіту Воронізької губернії мешкало 3273 особи (1407 чоловіків та 1866 жінок), налічувалось 370 дворів, діяла православна церква[2].
Станом на 1886 рік у слободі, центрі Нижньокорочанської волості Новохоперського повіту, населення становило 3316 осіб, налічувалось 553 двори, діяли православна церква, школа, лікарня, винокурний завод, 2 лавки, базари по суботах та 3 ярмарки на рік, відбувались базари по суботах та 3 ярмарки на рік[3].
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 6044 осіб (2960 чоловічої статі та 3084 — жіночої), з яких 6043 — православної віри[4].
За даними на 1900 рік населення зросло до 6049 осіб (3017 чоловічої статі та 3032 — жіночої), налічувалось 870 дворових господарств[5].
Від 1935 року належить до Грибановського району, спочатку в складі Центрально-Чорноземної області, а від 1934 року — Воронезької області.
Згідно із законом від 15 жовтня 2004 року входить до складу муніципального утворення Нижньокарачанське сільське поселення[6].
| 2010[7] |
|---|
| 1908 |
- ↑ а б Численность населения городских округов, муниципальных районов, городских и сельских поселений, городских и сельских населенных пунктов Воронежской области — Федеральна служба державної статистики РФ (рос.)
- ↑ рос. дореф. Воронежская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1859 года, томъ IX. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1865 — IV + 157 с., (код 2138)
- ↑ рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ I. Губерніи Центральной земледѣльческой области. — СанктПетербургъ, 1880. — VI + 413 с.
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-32. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
- ↑ рос. дореф. Населенныя мѣста Воронежской губерніи. Справочная книга. Изданіе Воронежскаго губернскаго земства. Воронеж: Типо-Литографія В. И. Исаева, Большая Дворянская ул., д. д-ра Столлѣ. 1900. — VI + 482 с., (код 4919)
- ↑ Закон Воронежской области от 15 октября 2004 года № 63-ОЗ «Об установлении границ, наделении соответствующим статусом, определении административных центров отдельных муниципальных образований Воронежской области». Архів оригіналу за 24 жовтня 2021. Процитовано 12 квітня 2020.
- ↑ Всероссийская перепись населения 2010 года. Численность населения городских округов, муниципальных районов, городских и сельских поселений, городских и сельских населённых пунктов Воронежской области. Архів оригіналу за 29 січня 2014. Процитовано 29 січня 2014. (рос.)
| Повітове місто | _(1781).png) | |
|---|---|---|
| Волості | Алферівська • Бурляївська • Верхньокорочанська • Єланська • Калмицька • Краснянська • Макаровська • Макашевська • Нижньокорочанська • Новогольська • Пісківська • Пихівська • Рождественська • Синявська • Танцирейська • Троїцька • Тюківська • Ярковська | |
| Основні поселення (від 900 мешканців на 1859 рік) | Абрамівка • Алферівка • Бурляївка • Василівка • Верхній Калмик • Верхній Карачан • Горілка • Губарі • Жуліковка • Калмичок • Кам'янка-Садовка • Кирсанівка • Кутки • Макашевка • Нижній Карачан • Новогольське • Петровське • Пихівка • Підгорне • Підосинівка • Піски • Рамоння • Рождественське • Русанове • Середній Карачан • Синявка • Танцирей • Третяки • Троїцьке • Тюківка • Ярки | |
|
Це незавершена стаття з географії Воронезької області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
