Ігнатій Оксенович-Старушич
| Ігнатій Оксенович-Старушич | |
|---|---|
| Гнат Оксенович Старушич | |
 | |
| Основні відомості | |
| Народження | невідомо |
| Країна: |  Річ Посполита |
| Конфесія: | православ'я Константинопольського Патріархату |
| Смерть: | 30 жовтня 1651 |
| Київ | |
| Місце поховання: | Видубицький монастир |
| Праці й досягнення | |
| Рід діяльності: | богослов |
| Основні інтереси: | теологія |
| Звання: | професор, доктор богослів'я |
| Ступінь: | доктор богослов'я |
| Титул: | ігумен, єпископ |
| Додаткова інформація: | ректор Києво-Могилянської академії |
 Ігнатій Оксенович-Старушич у Вікісховищі | |
Ігнатій Оксенович-Старушич (у миру Гнат Оксенович Старушич) (нар.на рубежі XVI—XVII ст. — 30 жовтня 1651, Київ — церковний діяч, богослов, науковець; професор[1] і у 1640—1642 роках ректор Києво-Могилянської академії (1640—1642), єпископ Білоруський (1650—1651).
Місце та рік народження наразі не встановлені.
Вищу освіту здобув у вищих навчальних закладах Польщі (за іншою версією — отримав освіту за межами Речі Посполитої[2]).
Після постригу був ченцем Києво-Братського монастиря.
1637 року висвячений на священика однієї з церков Лаври. Став ієромонахом[3]. Водночас, допомагаючи Петрові Могилі відстоювати позиції православ'я, відновлював деякі київські храми.
Від 1638 року був ігуменом Михайлівського монастиря у містечку Гоща.
Був викладачем Києво-Могилянської Академії.
У 1639-1640 роках був першим ректором новозаснованого колегіуму при Свято-Покровському жіночому монастирі у Гощі (Гоща на Рівненщині).
1640 року був викликаний до Києва і того ж року у складі посольства перебував у м. Москві від імені Петра Могили[4] з метою отримати кошти на відновлення храмів у Києві.
Того ж 1640 року призначений за особистою пропозицією Петра Могили ректором Києво-Могилянської академії. Посаду обіймав до травня 1642 року.
Став ігуменом Києво-Братського монастиря у 1641 р., а в 1642 р. — став ігуменом Видубицького монастиря[1].
Невдовзі на Ясському православному помісному соборі (з 15 вересня до 30 жовтня 1642 року) за представлення катехізису «Православне сповідання віри» Петра Могили отримав почесне звання доктора богослів'я (1643).
12 липня 1650 р. хіротонізований на єпископа-коад'ютора[5] Могильовського, Мстиславльського і Оршанського (Білоруського)[1], однак у зв'язку із хворобою не зміг взяти участь у повноцінному керівництві єпархією.
Похований був біля Михайлівської церкви на території Видубицького монастиря у м. Києві.
- ↑ а б в Игнатий (Оксенович-Старушич) [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] // «Русское Православие».(рос.)
- ↑ Mironowicz A., «Diecezja białoruska w XVII i XVIII wieku». Wydawnictwo Uniwersytetu w Białymstoku, 2008, s. 86. ISBN 978-83-7431-150-2.(пол.)
- ↑ Українська поезія, кінець XVI — початок XVII ст. [Архівовано 10 червня 2016 у Wayback Machine.] (Епітафії: Всечестному ієромонаху Ігнатію Оксеновичу Старушичу) // «Ізборник» (рос.)
- ↑ Флоря Б. Н., Киевский митрополит Петр (Могила) и русская власть: Эволюция взаимоотношений [Архівовано 4 червня 2016 у Wayback Machine.], 2013 // журнал «Вестник церковной истории», Церковно-Научный Центр «Православная Энциклопедия».(рос.)
- ↑ Русский биографический словарь: В 25 т. / под наблюдением А. А. Половцова. 1896—1918. (рос.)
- О. М. Дзюба. Оксенович-Старушич Ігнатій [Архівовано 19 жовтня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 559. — ISBN 978-966-00-1061-1.
- Хижняк З. І., Маньківський В. К. Історія Києво-Могилянської академії. К., видавничий дім «КМ Академія», 2003.
- Mironowicz A., «Diecezja białoruska w XVII i XVIII wieku». Wydawnictwo Uniwersytetu w Białymstoku, 2008, s.63, 86. ISBN 978-83-7431-150-2. (пол.)
- Батюшков П. Н., «Белоруссия и Литва. Исторические судьбы северо-западного края». — СПб., 1890.(рос.)
- Булгаков С. В., «Настольная книга для священно-церковнослужителей». — К., 1913. — С.1404.(рос.)
- Строев П. М., «Списки иерархов и настоятелей монастырей Российской Церкви». — СПб., 1877. — С.17, 23, 493.(рос.)
- Н. Дурново, «Девятисотлетие русской иерархии 988—1888. Епархии и архиереи». — М., 1888. — С.55.(рос.)
- «Русский биографический словарь»: в 25 т. — СПб.; М., 1896—1913. — Т.8, С.47.(рос.)
- Оксенович-Старушич Ігнатій // Українська Релігієзнавча Енциклопедія
- Оксенович-Старушич // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 6. Біографічна частина: Н–Я / Відп. ред. М. М. Варварцев. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2016. — с.35-37
- Оксенович Гнат // Українська мала енциклопедія : 16 кн : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1962. — Т. 5, кн. IX : Літери На — Ол. — С. 1200. — 1000 екз.
- Ігнатій Оксенович-Старушич [Архівовано 21 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
- Игнатий Оксенович-Старушич [Архівовано 13 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Большая биографическая энциклопедия.(рос.)
|
Це незавершена стаття про теолога або теологиню. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
.svg)