Перейти до вмісту

Вірш прозою

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Поезія у прозі — короткий ліричний твір настроєвого характеру, наближений за формою тексту до прози і водночас за мелодикою, підвищеною емоційністю та ліричним сюжетом, навіть з фрагментами спорадичного римування — до поезії. Будучи помежовим жанром, вірш у прозі, на відміну від власне вірша, спирається на чергування довгих та коротких відтинків ритмізованого тексту, тяжіє до фонетичної упорядкованості та регулятивності мовлення, до «етюдності» чи філософської медитації тощо.

Історія

[ред. | ред. код]

1787 року французький поет Еваріст де Парні опублікував збірку «Мальгашські пісні» (Chansons madécasses), в якій подав кілька народних пісень з Мадагаскару в своєму перекладі. Сьогодні ці переклади розглядають як перші в історії літератури вірші в прозі.

Перші оригінальні вірші прозою ст��орив французький поет Алоїзіус Бертран (збірка «Нічний Гаспар», посм. вид. 1842). Згодом цей жанр, починаючи від Шарля Бодлера («Паризький сплін або Малі поезії у прозі», 1869) й Артюра Рембо («Сезон у пеклі» (1873) та «Осяяння» (1872—1873, опубл. у 1886)) привертав увагу багатьох письменників, передовсім модерністів, спрямованих на пошуки трансцендентної сутності буття. Великий вплив на сюрреалістів мала збірка віршів у прозі «Пісні Мальдорора» Лотреамона, опублікована 1869 року.

Жанр віршів у прозі мав поширення також серед українських письменників на початку XX ст. (Михайло Коцюбинський, Василь Стефаник, Марко Черемшина, Гнат Хоткевич, Яцків Михайло, Іван Липа, О. Плющ, Дніпрова Чайка, О��ьга Кобилянська, Гнат Михайличенко та інші), з'явилися «акварелі», «етюди», «шкіци» тощо, які збагатили літературу новими формами.

Зверталися до цього жанру і пізніше (Ірина Вільде, Степан Гостиняк, Євген Гуцало , поети Нью-йоркської групи , Київської школи та ін.).

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]