Rheinmetall

Rheinmetall

Rheinmetall AG
Тип	публічна компанія
Організаційно-правова форма господарювання	Aktiengesellschaft[d][1]
Галузь	машинобудування, оборонна промисловість
Лістинг на біржі	FWB: RHM[2]
ISIN	DE0007030009
Засновано	13 квітня 1889
Штаб-квартира	Німеччина, Дюссельдорф
Очільник(и)	Армін Паппергер[1]
Члени правління	Армін Паппергер[1]
Ключові особи	Армін Паппергер[4]
Продукція	воєнна техніка, зброя, двигуни, автокомплектуючі
Виторг	4,9 млрд € (2012)
Операційний прибуток (EBIT)	▲853 000 000 € (2023)[5]
Чистий прибуток	▲535 000 000 € (2023)[5]
Активи	▲11 707 000 000 € (31 грудня 2023)[5]
Власний капітал	▲3 316 000 000 € (31 грудня 2023)[5]
Власник(и)	BlackRock[6], Банк Америки[6], Goldman Sachs[6], Société Générale[6], Capital Group Companiesd[6], UBS[6] і Fidelity Investments[6]
Співробітники	▲28 054 осіб (31 грудня 2023)[5]
Дочірні компанії	Oerlikon Rheinmetall Air Defenced, Pierburgd[1], Rheinmetall Nordicd[1], Eurometaald[1], Rheinmetall Automotived[1], Rheinmetall MAN Military Vehicles[1], RWM Italiad[1] і Rheinmetall Air Defence (Switzerland)d[1]
www.rheinmetall.de
Rheinmetall у Вікісховищі

Rheinmetall AG (вимова Ра́йнмета́ль АҐ) — німецький машинобудівний та збройний концерн зі штаб-квартирою в Дюссельдорфі, створений 1889 року. Один із найбільших виробників військової техніки та зброї в Німеччині та Європі, входить до 35 найбільших оборонних компаній світу, маючи представництва в багатьох країнах. Навесні 2023 року компанія відкрила представництво в Україні.

Основна продукція концерну — військова техніка, зброя, боєприпаси, автомобілі. Відомими сучасними виробами компанії є танки Leopard, бойові машини Marder, Boxer, Lynx, Fuchs і САУ PzH 2000^[7].

Штаб-квартира концерну знаходиться в Дюссельдорфі. Акції компанії торгуються на Франкфуртській біржі, а також на усіх німецьких біржах^[8].

У 1889 році підприємець і винахідник Генріх Ергардт створив невелику компанію з виробництва озброєння, зокрема боєприпасів. Пізніше компанія розширила виробництво за рахунок випуску артилерійських систем і стрілецької зброї. На початок Першої світової війни компанія стала найбільшим виробником озброєння в Німеччині. На січень 1914 року чисельність її робітників перевищувала 8000 чоловік, до 1915 — 14000, а до кінця війни — 48000. На кінець 1917 року компанія щодня виробляла понад 2,5 млн патронів і снарядів, понад 500 пістолетів, гвинтівок та кулеметів, до 50 різних артилерійських і зенітних гармат.^{[джерело?]}

Після підписання Версальського договору в липні 1919 року Німеччині було заборонено випускати великокаліберне озброєння, яке було основним у виробництві Rheinmetall. Внаслідок цього компанія була змушена переорієнтуватися на виробництво цивільної продукції.

З середини 1930-х років компанія Rheinmetall-Borsig AG (у 1933-му Rheinmetall викупила збанкрутілу залізничну фірму August Borsig GmbH) почала нарощувати виробництво озброєння від пістолетів та кулеметів до автоматичних гармат, протитанкових гармат, гаубиць та бронепоїздів.

1937 року в підрозділі компанії Rheinmetall-Borsig AG, — фірма Alkett, налагодила під Берліном виробництво танків, які за технічною документацією проходили як тракторна техніка для сільського господарства (через обмеження, передбачені Версальським договором). У 1941 році відбулася зміна всього керівництва компанії на офіцерів військових структур Третього рейху. Rheinmetall перейшла в підпорядкування державного концерну Reichswerke AG Hermann, який відповідав за управл��ння військовими заводами Німеччини.^{[джерело?]}

Попри спад виробництва зброї після Холодної війни, концерн усе одно зростав завдяки світовому ринку зброї. Компанія має заводи й представництва в багатьох країнах світу. Впродовж 2002—2022 років виторг від продажу зброї зріс із 2,5 до 4,5 млрд доларів на рік^[7].

Значний вплив на становище компанії справило російське вторгнення в Україну. 2022 року канцлер Олаф Шольц виділив 100 млрд євро на модернізацію збройних сил, що передбачала контракти й для Rheinmetall. За рік вторгнення обсяг замовлень компанії зріс на 12 млрд євро, а вартість акцій зросла в 5 разів. Компанія будує нові заводи, зокрема, завод з виготовлення боєприпасів у Німеччині (300 млн євро), бронетанковий завод в Угорщині, низку заводів в Україні та інвестує в підприємства інших країн Європи^[7].

2022 року Rheinmetall купила за 1,2 млрд євро іспанську Expal, яка до того була конкурентом^[7].

На тлі дефіциту артилерійських боєприпасів компанія планує вийти на потужність 700 тисяч одиниць на рік у 2024 та 1,1 млн на рік до 2027 року^[7].

2024 року російський уряд планував убити виконавчого директора компанії, про це дізналася розвідка США й повідомила Німеччину. Німецькі служби безпеки змогли захистити Паппергера та зірвати замах^[9].

• Броньовані гусеничні, колісні та вантажні транспортні засоби
• Зброя та боєприпаси
• Баштові системи артилерійського вогню
• Системи ППО та складові
• Системи військового та індивідуального захисту на морі, в повітрі та на суходолі
• Системи контролю, комунікації, керування і розвідки
• Електронна оптика
• Системи комп'ютерної симуляції і тренінгу
• Технології ABC-мобільної розвідки
• Системи прицілювання та ведення вогню
• Індивідуальне оснащення піхоти майбутнього
• Навігаційне обладнання
• Артилерійське обладнання літаків
• Виробничі та тестувальні центри

• 1935 -MG-34
• 1940 -MG-15
• 1940 -MG-131
• 1941 -MG-17
• 1969 -MG-3
• 1969 -Marder
• 1976 - Spz 2 Luchs
• 1976 -Condor UR-425
• 1979 -TPz 1 Fuchs
• 1989 -Wiesel
• 2006 -GTK Boxer
• 2007 -Puma
• 2011 -TH-495
• 2016 — Lynx
• 2021 — Skynex
• 2022 — Panther KF51

У квітні 2022 року, на початку російського вторгнення в Україну, Rheinmetall запропонував уряду Німеччини передати Україні БМП Marder та танки Leopard 1 із власних запасів компанії. Ці пропозиції були початково відхилені через позицію уряду щодо першочергового надання техніки радянського зразка^[10]. Втім, компанія почала в односторонньому порядку відновлювати БМП для майбутньої передачі або Україні, або Греції за програмою «Рінґтауш» (Греція мала передати Україні свої БМП-1 та натомість отримати Marder)^[11]. У січні 2023 було заявлено, що за умови укладення замовлення, компанія може відновити близько 110 танків Leopard 1 та Leopard 2 протягом року^[12] та викупити 96 Leopard 1 у швейцарської компанії RUAG^[13]. Станом на середину березня 2023 року, компанія ремонтувала 50 танків Leopard 2 та 100 танків Leopard 1, а також планувала придбати 36 Leopard 2 у Швейцарії^[14].

Під час вторгнення також було розгорнуто додаткові потужності та побудовано нові заводи для забезпечення Сил оборони України технікою. Зокрема, запроваджено виробництво деяких боєприпасів, що потрібні Україні: зокрема, дефіцитні снаряди для Gepard^[15], боєприпаси для Leopard 2^[16]. У квітні 2023 було озвучено плани з будівництва в Румунії центру обслуговування західної техніки для України^[7].

Відомо про постачання Україні такої техніки: модульний мобільний госпіталь^[17], вантажівки MAN HX 8×8^[18], автоматизовані системи спостереження SurveilSPIRE^[19], БМП Marder, танки Leopard 1, Leopard 2^[20], системи ППО Skynex^[21] тощо.

Після початку вторгнення портфель замовлень зріс майже з 26 млрд до 38 млрд євро, майже на 50%^[7].

Постачання великої кількості техніки потребує ремонту, а крім того, потреба Сил оборони України в новій техніці зробила Україну перспективним замовником. Тому концерн вирішив створити власні підприємства в Україні для якнайшвидшого ремонту та виготовлення нового озброєння. «Економічна правда» вважає, що Rheinmetall діє найшвидше з усіх західних військових виробників щодо заходження в Україну^[7].

У березні 2023 року генеральний директор компанії Армін Паппергер заявив про наміри побудувати в Україні заводу для виробництва новітніх танків Panther KF51, а пізніше стало відомо про плани виготовлення в Україні автомобільної техніки, боєприпасів та систем ППО, а також бронетранспортерів Fuchs^[22][23][24].

13 травня 2023 року стало відомо, що Укроборонпром та Rheinmetall заснували спільне підприємство з ремонту і виробництва танків, в якому 51 % акцій та управління належать німецькій стороні^[25].

У червні 2024 року було відкрито перший цех спільного підприємства для ремонту й виготовлення бронетехніки.^[26]

Rheinmetall планує доопрацювати проєкт новітньої танкової 130 мм гармати до 2024 року^[27]. Такі строки узгодженні із графіком розробки майбутнього європейського танка MGCS (Main Ground Combat System). За планом концептуальний вибір озброєння має відбутися наприкінці 2022 року, а етап демонстрації — у 2024-ому.

9 лютого 2011 року Міністр оборони РФ Анатолій Сердюков та голова Rheinmetall AG Клаус Еберхар підписали угоду про розбудову центру бойової підготовки і симулятор бойових дій військ місткістю до 30 тис. солдатів і офіцерів на рік на полігоні в м. Муліно (Нижньогородська область, загальна площа полігону 500 км²), загальною вартістю 120 млн. €.

Навчальний центр мав бути завершений в червні 2014 року^[28]. Але внаслідок агресії Росії проти України в Криму та прийняте рішення Ради міністрів ЄС про введення проти Росії відповідних європейських санкцій, уряд Німеччини в березні 2014 зупинив співробітництво концерну з Росією^[29].

Джеймс Льюїс (Центр Міжнародних та стратегічних досліджень): «Я не думаю, що німецька компанія зіграла вирішальну роль [в підвищенні боєздатності російської армії], особливо враховуючи, що проєкт у Муліно був заморожений під натиском уряду в Берліні. Але я б не став применшувати й користь, отриману російською армією від співпраці з Rheinmetall, яка не тільки надала російській армії обладнання зв'язку і передові технічні засоби навчання особового складу, а й допомогла їй чітко сформулювати свою нову військову доктрину»^[30].

7 березня 2023 року Rheinmetall зазнав великої кібератаки, яка, за даними представників компанії, не завдала серйозної шкоди IT-системам. Аналітики підозрювали, що за кібератакою можуть стояти хакери, пов'язані з російським урядом^[31].

• Офіційний сайт концерну [Архівовано 1 червня 2014 у Wayback Machine.] (нім.)
• Український мілітарний портал [Архівовано 12 квітня 2021 у Wayback Machine.]