Голобородько Олександр Олександрович

Голобородько Олександр Олександрович
Народився	28 вересня 1938(1938-09-28) (86 років) Дніпродзержинськ (нині Кам'янське)
Громадянство	Росія
Діяльність	актор, кіноактор
Alma mater	Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Роки діяльності	1967—даний час
Дружина	Світлана Шершньова
Провідні ролі	лицар Габріель
IMDb	nm0326599
Нагороди та премії

Олекса́ндр Олекса́ндрович Голоборо́дько (*28 вересня 1938, Дніпродзержинськ) — радянський російський актор театру і кіно.

Мабуть найкраще про початок своєї творчої біографії сказав сам Олександр Олександрович в інтерв'ю газеті «День»:

	У мене українське коріння. Я народився в Дніпродзержинську (колишньому Каменському). До театру мене залучив батько. Хоча він і був простим електриком, але фанатично захоплювався українською драматургією. Взагалі, театр був головною метою його життя, він переробляв відомі класичні п’єси, ставив спектаклі на маленькій сценці сільського клубу, сам малював декорації, а грали в цих спектаклях моя мама й друзі батьків. А я суфлював всі їхні спектаклі. Мені поставили на сцені невелику будочку, і я, сповнений почуття власної значущості, самозабутньо допомагав самодіяльним артистам. Через кілька вистав я вже подавав репліки з певними інтонаціями та внутрішньо все програвав разом з ними. Ось таким чином і звик до сцени й закохався в театр. У десятому класі вирішив стати артистом, тому що від мрії стати льотчиком довелося відмовитися (не пройшов медкомісію у військкоматі). До речі, мама була категорично проти мого захоплення театром, а батько — навпаки — радів, що я втілю його заповітну мрію. І я поїхав до Києва поступати в Театральний інститут ім. Карпенка-Карого.
— Газета "День", [1]

Найбільшу популярність здобув актор після ролі лицаря Габріеля у фільмі Остання реліквія.

• 1967 — Туманність Андромеди (Частина І «Бранці залізної зірки») (Туманность Андромеды (часть 1 «Пленники железной звезды»)) — Рен Боз
• 1968 — Нейтральні води
• 1969 — Остання реліквія (Последняя реликвия)
• 1971 — Інспектор карного розшуку
• 1972 — Цирк запалює вогні
• 1973 — Будні карного розшуку
• 1973 — Чорний капітан
• 1975 — Одинадцять надій
• 1975 — Пам'ять (Память)
• 1976 — Звичайний місяць
• 1977 — Особисте щастя (Личное счастье)
• 1977 — Четверта висота
• 1978 — Поговоримо, брате…
• 1979 — Весняна Олімпіада, або Начальник хору
• 1979 — Вигідний контракт(роль озвучив актор Павло Морозенко)
• 1980 — Білий сніг Росії
• 1980 — Візьму твій біль (Возьму твою боль)
• 1981 — Значна розмова (Крупный разговор)
• 1981 — Кохана жінка механіка Гаврилова
• 1981 — Оленяче полювання
• 1982 — Розбіг (Разбег)
• 1983 — День командира дивізії
• 1984 — Берег його життя
• 1985 — Напередодні
• 1985 — Битва за Москву
• 1985 — Пан гімназист (Господин гимназист)
• 1985 — Контрудар
• 1986 — Вірую в любов
• 1986 — Заповіт
• 1986 — Кармелюк
• 1989 — Сталінград
• 1989 — Жінки, яким пощастило (Женщины, которым повезло)
• 1990 — Кодекс мовчання (Кодекс молчания)
• 1990 — Царське полювання (Царская охота)
• 1991 — Клан (Клан)
• 1992 — Кодекс мовчання 2 (Кодекс молчания 2)
• 1993 — Внутрішній ворог (Внутренний враг)
• 1993 — Слід чорної риби (След черной рыбы)
• 1993 — Трагедія століття (Трагедия века)
• 2001 — Часи не вибирають (Времена не выбирают)
• 2001 — Марш Турецького (Марш Турецкого)
• 2002 — Каменська 2 (Каменская 2)
• 2002 — Дронго (Дронго)
• 2004 — Близнюки (Близнецы)
• 2008—2009 — Райські яблучка (Райские яблочки)
• 2012 — Маша в законі (Маша в законе)
• 2014 — Чиста вода біля витоку — кримінальний авторитет

• Газета «День». Олександр Голобородько: «Всім, що в мене є в житті, я завдячую Криму» [Архівовано 16 січня 2014 у Wayback Machine.]
• О. Голобородько на KM.RU Энциклопедия кино. | Перевірено 06.03.2013 [Архівовано 21 квітня 2017 у Wayback Machine.]
• Олександр Голобородько на сайті «Кіно-Театр.ру» [Архівовано 2 лютого 2014 у Wayback Machine.] (рос.)

Це незавершена стаття про українського актора чи акторку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.