Залізниця Санкт-Петербург — Варшава

Залізниця Санкт-Петербург — Варшава
Дата створення / заснування	1862
Країна	Російська імперія
Власник	Російська імперія і Q72848238?
Розташування штаб-квартири	Санкт-Петербург
Дата офіційного відкриття	15 грудня 1862
Ширина колії	європейська колія і російська колія
Довжина або відстань	1333 км
Описано за адресою	polskipetersburg.pl/hasla/kolej-petersbursko-warszawska​(пол.)
Залізниця Санкт-Петербург — Варшава у Вікісховищі

Санкт-Петербург—Варшавська залізниця  — залізниця, побудована в Російській імперії у 1852-1862 рр. відповідно до імператорського указу від 15 лютого 1851 року.

Протяжність — 1046 верст, з гілкою до кордону з Пруссією — 1225 верст (1280 км).

Проведена через Гатчину — Лугу — Псков — Остров — Питалово — Резекне — Дінабург — Вільно — Ландварово — Гродно — Білосток.

Гілки: Ландварово — Ковно — Вержболово — (179 верст); Питалово — Сіта (63 версти).

Сучасні ділянки дороги належать до Жовтневої, Латвійської, Білоруської, Литовських та Польських залізниць.

У постійну експлуатацію введена 15 грудня 1862 року^[1].

• 23 листопада 1851 року підписаний указ імператора Миколи I про будівництво залізниці Санкт-Петербург — Варшава. На казенні гроші дорогу довели лише до Гатчини — Кримська війна виснажила державні кошти.
• Будівництво розпочали 1852 року під керівництвом інженера генерал-майора Е. І. Герстфельда.

Технічні параметри мало відрізнялися від Петербурго-Московської залізниці. Земляне полотно та штучні ��поруди зводилися під два шляхи, проте верхня будова — під один шлях. Граничний ухил приймався у 6 тисячних, мінімальний радіус кривих — 1065 м. Проєктний обсяг земляних робіт досягав 96 млн кубометрів або 76 тисяч кубометрів на 1 км шляху. Вся лінія була розбита на 8 відділень. Деякі ділянки будувалися одночасно.

• 1 (13) листопада 1853 року відкрився рух потягів на ділянці Санкт-Петербург — Гатчина (41 верста / 45 км)^[2].
• 10 жовтня 1856 року Рада Міністрів ухвалила рішення про залучення іноземного капіталу.
• 26 січня 1857 року було засноване Головне товариство російських залізниць (основний капітал — французький). Новоутвореному Товариству були передані залізниця та будівельні роботи.

Залізниця вводилася в експлуатацію ділянками:

• 5 (17) грудня 1857 року відкритий пасажирський рух на ділянці Гатчина — Луга.
• 10 (22) лютого 1859 року – пасажирський рух на ділянці Луга — Псков (128 верст)^[3].
• 26 січня 1860 року – пасажирський рух на ділянці Псков — Остров (56 верст).
• 8 листопада 1860 року – пасажирський рух на ділянці Остров — Дінабург (191 верста)^[4].
• 11 квітня 1861 року – пасажирський рух на ділянці Ковно — Прусський кордон.
• 15 березня 1862 року – пасажирський рух на ділянці Дінабург — Ландварово (178 верст).
• 15 (27) грудня 1862 року з введенням в експлуатацію ділянки Ландварово — Варшава-Віленська відбулося офіційне відкриття наскрізного руху по всій лінії. Довжина залізниці склала 1046 верст, відгалуження до кордону з Пруссією — 179 верст.

Будівничим Петербурго-Варшавської залізниці був генерал-лейтенант Бобринський В. О.

• З 1 січня 1894 року залізниця була викуплена Державною казною.
• У 1895 році відкрили для руху стратегічну гілку Орани — Оліта.
• У 1906 році залізниця стала двоколійною.
• 1 січня 1907 року Петербурго-Варшавська залізниця, поряд з Балтійською та Псково-Ризькою, увійшла до складу Північно-Західних залізниць. Залізниця складалася з «головного ходу» Санкт-Петербург — Варшава, гілки до кордону зі Східною Прусією, і трьох другорядних малодіяльних гілок протяжністю 1426 верст (з них 1208 верст — магістральних; 218 верст — другорядних).

Ця стаття може містити помилки перекладу з іншої мови. Будь ласка, допоможіть поліпшити переклад, перевіривши його якість, і погодивши вміст зі стилістичними правилами Вікіпедії. Оригінал не зазначено. Будь ласка, укажіть його.

• 
  Гатчина
• 
  Луга
• 
  Псков, 2018
• 
  Питалово
• 
  Рєжиця

• 
  Білосток
• 
  Лапи. Церква Св. Миколая, 1916
• 
  Лапи, 1939
• 
  Варшава. Петербурзький вокзал

• Міст через р. Іжора (на 37-й версті).
• Міст через р. Ящеру
• Міст через р. Луга у ст. Преображенська. 1853–1857 рр. Перший в Росії металевий залізничний міст. Проект створений у 1852 році інженером Кербедзом С. В. Будувався під керівництвом інженера Стебницького І. І., Рерберга І. Ф. двопрогінний, з їздою поверху, довжиною по 55,3 м кожен. Нерозрізні ферми гратчастого типу з паралельними поясами і часто розташованими перехресними розкосами — на той час найбільш досконала мостова конструкція в Європі. Прогонові будови були виготовлені з вітчизняного заліза. Зруйнований у 1941 році
• Міст через р. Пскова (на 245-й версті).
• Міст через р. Череха.
• Міст через р. Многа (на 263-й версті).
• Міст через р. Велика поблизу Острова (на 306-й версті), інженер — Е. Колліньйон. Однопрогоновий, довжиною 88 м.
• Міст через р. Утроя
• Міст через р. Західна Двіна поблизу  Двінської фортеці (на 499-й версті). 1858–1862 рр. Трёхпролётный, с ездой понизу.
• Міст через р. Няріс (на 621-й версті)
• Міст через р. Вілейка (на 650-й версті)
• Міст через р. Німан поблизу Ковно (на 755-й версті). инженер Сезанн^[12].
• Міст через р. Німан поблизу Гродно (на 807-й версті). Підірваний у вересні 1915 року при відступі російської армії. Відновлений поляками у 1934 році
• Міст через р. Лососна (на 827-й версті).
• Міст через р. Нарев поблизу Лап.
• Міст через р. Західний Буг поблизу Малкіна (на 970-й версті).
• Міст через р. Вісла у Варшаві. Олександрівський міст. Як залізничний не використовувався. Побудований у 1858–1864 рр. за проектом інженера Кербедза С. В. Шість прольотів довжиною по 74,7 м.

• 
  Міст в Даугавпілсі. Березнь 2010 р.
• 
  Міст через Німан в Ковно
• 
  Міст в Гродно. Дореволюційне фото
• 
  Панарський тунель під Вільно — Ландварово
• 
  Будівництво Ковенського тунеля

• Тунель (Паняряйський) поблизу Вільно (довжиною 430 м). 1862 р.^[13]

Не діє з 1950-х рр.

• Тунель у Ковно (довжиною 1284 м). 1862 р.^[14]

Капітальний ремонт відбувся у 2009 році. Тунелю присвячена поштова марка Литви, випущена у 2005 році^[13]

Зазначені залізничні тунелі були першими в Російській імперії.^[15]

Їхнім будівництвом керував інженер-підполковник Перрот Г. Ф.

• Бузька. Розташова на 971–976 верстах на річці Західний Буг.

• Ощадна каса службовців.
• Ощадно-допоміжна каса службовців.
• Товариство споживачів при залізниці (засноване у 1891 році)
• Товариство взаємної допомоги службовців.
• Бібліотека службовців (відкрита у грудні 1905 року)
• Церква Св. Миколая Чудотворця в Лапах (закладена у 1903 році, освячена у 1906 році)
• Літографія
• Училища: Псковське (2-х класне; відкрите у 1903 році), Лапське (2-х класне; відкрите у 1868 році)
• Служба тракції.
• Телеграф.
• Юристконсульська частина
• Пожежна частина
• Лікарська частина

• Серії Г. Тип 0-3-0^[16]. Товарні.

Заводи-виробники: «Шарп-Стюарт» (Манчестер, 1857 р. № 1—14; 1870 р. № 161-170), «Гуен» (Париж, 1860 р. № 31—40), «Зігль» (Відень, 1862 р. № 101-108; 1863 р. № 109, 110), «Сен-П'єр» (Бельгія), «Кітсон» (Дарлінгтон, 1871 р.), Ганноверське товариство (1871 р.), майстерні Петербурго-Варшавської залізниці (1873 р. № 231, 232).

• Серії Ф. Тип 1-2-0. Товаро-пасажирські.

Збудовані на заводі Р. Стефенсона (Ньюкасл-апон-Тайн) у 1860 р. № 3—6.

• Серії А. Типи: 2-1-0 та 1-2-1. Пасажирські.
  • Тип 1-2-1. Збудовані на заводі «Кайль» у 1861 р. (№ 1—4).
  • Тип 2-1-0. Побудовані на заводі Шнейдера у 1861 р. (№ 5, 6) і в дорожніх майстернях (1869–1870 рр., № 7, 8).
• Серії Б. Тип 1-2-0. Товаро-пасажирські.

Будувались заводами: «Шарп-Стюарт» (1857 г. № 1—26), «Борзіг» (Берлін, 1862 р. № 71—130; 1876 р. № 137-148), «Кульє» (Шарлеруа, 1863 р. № 64—70), завод у Ліндені (під Ганновером, 1875 р. № 131-136).

• Серії Д. Танк-паровози. Маневрові.

Будувались заводами: Леонарда (1862 р. № 1—12; 1871 р. № 16—22), «Гуен» (1871 р. № 23—25).

• Серії К.
• СО

• Санкт-Петербурзькі майстерні
• Двінські майстерні. Засновані у 1866 році
• Віленські майстерні
• Паровозне депо Луга
• Паровозне депо Псков
• Паровозне депо Вільно
• Паровозне депо Козлова-Руда

• 2 (15) березня 1917 року останній російський імператор Микола II в царському потязі, затриманому на станції Псков, підписав маніфест про зречення від престола.
• 25 лютого  1918 року у ст. Торошино був зупинений наступ німецьких військ.
• 18 січня 1944 року 1-й, 4-й та 5-й загони 7-ї Ленінградської партизанської бригади розгромили гарнізон ст. Торошино та підірвали залізничний міст через Пскову.^[17]

• 16 червня 1902 року на 106-й версті відбулася аварія потягу № 24. Вбито 2 людини — кочегар та пасажир, важко поранена 1 людина, легко поранено 2 людини^[18].
• 7 жовтня 1902 року аварія швидкого потягу № 12 сполученням Петербург — Варшава на перегоні Дукшти — Турмонт.
• 26 липня 1964 року аварія швидкого потягу № 80 сполученням Калінінград — Ленінград на 301-му км одноколійного перегону Дуловська — Черська. Лобове зіткнення. 36 загиблих.

• О. О. Блок. «Відплата». 1909 р.

«Вокзал заплеванный; дома, Коварно преданные вьюгам; Мост через Вислу, как тюрьма».^[19]

• Ф. М. Достоєвський. Перший рядок роману «Ідіот» (1868 р.): «В конце ноября, в оттепель, часов в девять утра, поезд Петербургско-Варшавской железной дороги на всех парах подходил к Петербургу».
• В. В. Маяковський. «Росія. Мистецтво. Ми». 1914 р.

«Пора знать, что для нас „быть Европой“ — это не рабское подражание Западу, не хождение на помочах, перекинутых сюда через Вержболово, а напряжение собственных сил в той же мере, в какой это делается там!»^[20]

• Саша Чорний (Олександр Михайлович Глікберг). Працював у службі контролю зборів Петербурго-Варшавської залізниці. Написав про свої робочі будні оповідання «Московський випадок», вірш «Служба зборів».

• «Зайчик» (1964 р.; реж. Л. Ф. Биков)

• 
  Луга
• 
  Плюсса, 2018
• 
  Даугавпілс, 2009
• 
  Вільно
• 
  Сокулка, 2009
• 
  Гродно, 2016

• РГИА, ф. 219, оп. 1/3, д. 4950. «Об открытии движения между С.Петербургом и Гатчино».
• РГИА, ф. 446, оп. 26, д. 1. Доклад № 10. 24 января 1857 г. «Об изменении проекта конвенции с Прусским правительством о соединении Санкт-Петербурго-Варшавской железной дороги с Кенигсбергскою».
• РГИА, ф. 219, оп. 1/4, д. 6435. «О соединении Петергофской ж. д. с Варшавскою». 1858 г.
• РГИА, ф. 219, оп. 1/4, д. 6466. «Об открытии движения по жел. дороге между Лугою и Псковом». 1858–1862 гг.
• РГИА, ф. 219, оп. 1/4, д. 6508. «Об открытии готового участка Варшавской ж. д. от Пскова до Острова и временном свидетельстве до Динабурга». 1859–1862 гг.
• РГИА, ф. 219, оп. 1/4, д. 6510. «О соединении Рижско-Динабургской жел. дороги с Варшавскою».
• РГИА, ф. 219, оп. 1/4, д. 5826. «Об устройстве Ковенского тоннеля». 1860–1862 гг.
• РГИА, ф. 446, оп. 21, д. 2. «О постройке в Варшаве станции Петербурго-Варшавской железной дороги». Доклад № 97. 6 апреля 1852 г.
• РГИА, ф. 1287, оп. 6, д. 1563, л. 7. «Прошение жителей г. Гродно об устройстве в городе станции Петербургско-Варшавской ж. д.» 1860 г.
• РГИА, ф. 354, оп. 1, дд. 1—546. 1851–1907 гг. Управление работами Петербурго-Варшавской железной дороги ГУПСиПЗ.
• РГИА, ф. 219, оп. 1/4, д. 6536. «Об открытии ветви Варшавской ж. д. к Кенигссбергу». 1861 г.
• РГИА, ф. 265, оп. 2, д. 1054. «О выкупе у Главного общества российский железных дорог Петербурго-Варшавской и Московско-Нижегородской железных дорог, и о приёме вновь в казну Николаевской железной дороги».
• РГИА, ф. 446, оп. 27, д. 3. Доклад № 180. 19 ноября 1873 г. «Об открытии 1-го ноября движения на 2-м участке Либавской ж. д. от ст. Калкун С.-Петербурго-Варшавской ж. д. до ст. Радзивилишек Либавской ж. д.»
• РГИА, ф 446, оп. 29, д. 12. Доклад № 11. 4 февраля 1894 г. «О принятии С.Петербурго-Варшавской, Николаевской, Московско-Нижегородской, Митавской, Риго-Двинской, Больдерааской и Орлово-Витебской железных дорог в казну».
• РГИА, ф. 446, оп. 29, д. 15. Доклад № 65. 3 марта 1895 г. «Об открытии правильного пассажирского и товарного движения на стратегической Ораны-Олитской железнодорожной ветви».
• РГИА, ф. 446, оп. 29, д. 17. Доклад № 288. 7 ноября 1895 г. «Об открыти движения на участке Свенцяны — Глубокое».
• РГИА, ф. 446, оп. 31, д. 20. «О переименовании Петербургско-Варшавской, Балтийской и Псково-Рижской ж. д. в Северо-Западные ж. д.» Доклад № 145. 14 июля 1906 г.
• РГИА, ф. 229, оп. 3, д. 913. «О слиянии Петербурго-Варшавской и Псково-Рижской железных дорог в одну сеть Северо-Западных дорог и сбережениях образовавшихся в 1907 г. в результате этого». 1907–1909 гг.

Це незавершена стаття про залізниці. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.