Перейти до вмісту

Гессенське ландграфство

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія для друку більше не підтримується і може мати помилки обробки. Будь ласка, оновіть свої закладки браузера, а також використовуйте натомість базову функцію друку у браузері.

Гессенське ландграфство
нім. Landgrafschaft Hessen
Держава Священної Римської імперії
Тюринзьке герцогство
1264 – 1567
Прапор Герб
Прапор Гессена Герб Гессена
Hesse: історичні кордони на карті
Hesse: історичні кордони на карті
Гессенське ландграфство (блакитним), біля 1400 року
Столиця Марбург
Гуденсберг
Кассель (з 1277 року)
Релігії Католицизм, Кальвінізм
Форма правління Феодальна монархія
Ландграфи
 - 1264–1308 Генріх I Дитя
 - 1509–1567 Філіп I
Історичний період Середньовіччя, Реформація
 - Відділилось від
    Тюринзьке герцогство
1264
 - Отримало статус
    Імперського князівства
1292
 - Розділене на два 1458–1487
 - Реформація 1526
 - Розділене на чотири 1567
Попередник
Наступник
Тюринзьке герцогство
Гессен-Кассельське ландграфство
Гессен-Дармштадтське ландграфство
Гессен-Марбурзьке ландграфство
Гессен-Рейнсфельське ландграфство
Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Гессенське ландграфство

Ге́ссенське ландграфство (нім. Landgrafschaft Hessen) — ландграфство з центром у північній та центральній частинах сучасного Гессена, що існувало з 1264 по 1567 роки.

Історія

Утворилося в 1264 році, коли за підсумками Війни за тюринзьку спадщину Генріх I, син герцога Брабантського Генріха II та Софії Тюринзької, отримав частину володінь Людовінгів[1]. Резиденція була спочатку в Марбурзі та Гуденсберзі, але вже з 1277 перемістилася в Кассель.

З 1308 по 1311 рік і знову з 1458 року ландграфство було поділено на Верхній і Нижній Гессен. До 1500 ландграфство Гессенського дому збільшилось до Рейну і Неккара. Гессен був знову об’єднаний під керівництвом ландграфа Вільгельма II у 1500 році. Ландграфство набуло першочергового значення за його сина Філіппа I Великодушного, який після Гомберзького синоду 1526 року прийняв протестантизм і ставпомітною фігурою німецької Реформації. Він став активним співзасновником захисного альянсу протестантських князів, міст і станів проти католицького імператора Карла V Габсбурга.

У 1567 році, після смерті Філіппа Великодушного, ландграфство припинило своє існування і було розділене за його заповітом на чотири частини: Вільгельм IV отримав половину всіх земель під назвою Гессен-Кассельське ландграфство (правитель якого у 1803 році був піднесений до курфюрстів[2]), Людвіг IV — чверть під назвою Гессен-Марбурзьке, молодші сини Філіп II Георг I по 1/8 частини — Гессен-Рейнфельсське і Гессен-Дармштадтське (пізніше Велике герцогство Гессенське) ландграфства відповідно.

Людвіг IV і Філіпп II померли, не залишивши спадкоємців, тому залишилися лише 2 головні лінії: Гессен-Кассельська та Гессен-Дармштадтська.

Але згодом імператор, який переміг у битві при Вімпфені в 1622 році, за вірність передав Люд��ігу V (ландграфу Гессен-Дармштадта) всі землі Гессен-Марбурга (де народився його дід, ландграф об'єднаного Гессена, Філіпп Великодушний), владу над якими Людвіг зберіг до своєї смерті.

Фрідріх V вступив в управління Гессен-Гомбурзьким ландграфством 22 березня 1766 року. Щоб завершити конфлікт із дармштадтськими кузенами, було підписано так званий компроміс — відмова Гессен-Дармштадта від суверенних прав на Гессен-Гомбург. За цим договором Гессен-Гомбург набув широких прав внутрішнього суверенітету, але Гессен-Дармштадт зберіг за собою відносини з імператором, представляючи Гессен-Гомбург у рейхстазі і стягуючи за Гомбург імперські податки. 27 вересня 1768 року Фрідріх уклав династичний і дипломатичний шлюб з Кароліною Гессен-Дармштадтською, дочкою ландграфа Людвіга IX і Генрієтти Кароліни Пфальц-Цвейбрюккенської, що остаточно затвердило його суверенітет у відносинах з Гессен-Дармштадтом і зробило правлячу лінію Гессен-Гомбургу (які стали прямими родичами правлячої лінії Гессен-Дармштадта) офіційним наступником Гессен-Дармштадта та всього Гессенського дому.

У 1806 році Гессен-Дармштадт був перетворений на Велике герцогство Гессенське. Дочками великого герцога Гессенського були остання російська імператриця Олександра Федорівна, дружина імператора Миколи II, і велика княгиня Єлизавета Федорівна, дружина сина імператора Олександра II великого князя Сергія Олександровича, що спородило Гессенський дім з династією Гольштейн-Готторп-Романових. В 1866 році Гессен-Кассельське курфюрство було анексовано Пруссією, а в 1918 перестало існувати і Велике герцогство Гессенське.

Правителі

Правителі нижнього Гессена (Касселя)

Правителі верхнього Гессена (Марбурга)

Правителі об'єднаного Гессена

Див. також

Посилання

Примітки

  1. Historische Commission bei der königl. Akademie der Wissenschaften (1892). Sophie, Herzogin von Brabant. Allgemeine Deutsche Biographie, Bd. 34 (вид. 1.). München/Leipzig: Duncker & Humblot. с. 661.
  2. В результаті стала загальноприйнятою конституційно неправильна назва Гессенське курфюрство.

Джерела

  • Walter Heinemeyer: Hermann II. der Gelehrte. In: Neue Deutsche Biographie (NDB). Band 8, Duncker & Humblot, Berlin 1969, S. 633 f.
  • Pauline Puppel: Die Regentin. Vormundschaftliche Herrschaft in Hessen 1500–1700, Frankfurt/Main 2004, ISBN 3-593-37480-3
  • Dietrich von Schachten: In Gottes Namen fahren wir.... Die Pilgerfahrten des Landgrafen Wilhelm des Älteren von Hessen in das heilige Land. Heimatschollen-Verlag A. Bernecker, Melsungen 1925. Reihe Hessen-Nassauische Bücherei.
  • Rajah Schepers: Regentin per Staatsstreich? Landgräfin Anna von Hessen (1485–1525), Helmer 2007, ISBN 3-89741-227-6