Васил Коларов

Ця стаття не містить посилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (грудень 2024)

Васил Коларов Васил Петров Коларов
2-й Голова Ради міністрів НРБ
2 липня 1949 — 23 січня 1950 року
Попередник:	Георгій Димитров
Наступник:	Вилко Червенков
Народження:	28 липня 1877(1877-07-28) Шумен, Османська імперія
Смерть:	23 січня 1950(1950-01-23) (72 роки) Софія, Болгарія
Поховання:	Georgi Dimitrov Mausoleumd і Центральний цвинтар Софіїd
Країна:	Болгарія
Освіта:	Женевський університет і Університет Поля Сезанна
Партія:	Болгарська комуністична партія
Нагороди:
Медіафайли у Вікісховищі

Васи́л Петро́в Кола́ров (28 липня 1877, Шумен — 23 січня 1950, Софія) — болгарський політик-сталініст. Один із організаторів комуністичного перевороту, в результаті якого ліквідований конституційний монархічний устрій Болгарії. Очільник комуністичної хунти — так званого Тимчасового президентства республіки (15 вересня 1946 — 7 листопада 1947). Присвоїв функції глави держави — до ухвалення нової конституції комуністичної Болгарії (1947).

Керівник Болгарської комуністичної партії та Комінтерну, голова Ради міністрів у 1949—1950 роках. Також займав посаду голови Народних зборів у XXVI Звичайних (1945—1946) та у VI Великих Народних зборах (1946—1947).

У Болгарії насаджувався культ Коларова у сталінському дусі, так що місто Шумен певний час носило його ім'я.

Закінчив гімназію у Варні, був учителем у Нікополі, де й був завербований до лівацького руху БРСДП. Виїжджає на навчання до Франції, де здобуває юриличну освіту. Працює адовкатом у рідному Шумені. На початку 1910-тих мобілізований до болгарської царської армії, брав участь у Балканських війнах.

Після розгрому Болгарії 1919 обраний секретарем ЦК БКП, очолив болгарську делегацію на II й III конгресах Комінтерну 1921 і 1922 років відповідно. 1922 став генеральним секретарем Комінтерну (до 1924). Тікає з Болгарії до сталінської Росії, де займав різні наукові й політичні посади. Під час Другої світової війни МГБ СССР взяло його в активну агентурну розробку для переправки в Болгарію. Відразу після початку сталінської окупації — в Софії. Йому дали керувати просталінською болгарською делегацією на Паризькій мирній конференції 1946 року.

Після заколоту і ліквідації монархії в Болгарії очолив групу змовників — став головою Тимчасового президентства республіки (15 вересня 1946 — 7 листопада 1947) й присвоїв собі функції глави держави до ухвалення конституції 1947 року.

1948 року разом із Георгієм Димитровим був підписантом договору про дружбу та співробітництво з Угорською Народною Республікою.

Васил Коларов очолив уряд по смерті Георгія Димитрова.

Помер 1950 року. Спочатку був похований поблизу з мавзолеєм Георгія Димитрова, а після падіння комуністичного режиму (1990) його рештки переміщено на центральний цвинтар Софії.

На честь Коларова було назване, засноване 1922 року селище Коларівка у Вітовському районі Миколаївської області в Україні. Також 1923 року перейменовано село Спаське в Томській області.

• «Из Болшевишка Русия» (1957)
• «Партийният кризис» (1958)
• «Спомени 1891—1924 г.» (1968)