Август Бекю

Август Бекю
пол. August Ludwik Bécu
Народився	14 (25) травня 1771 Гродно, Троцьке воєводство, Велике князівство Литовське, Річ Посполита
Помер	26 серпня (7 вересня) 1824 (53 роки) Вільнюс, Російська імперія ·удар блискавки[d]
Поховання	цвинтар Расу
Країна	Велике князівство Литовське
Діяльність	лікар, патологоанатом
Галузь	медицина
Заклад	Вільнюський університет
Членство	Варшавське товариство друзів науки і Q110427997?
Батько	Jan Ludwik Becud
У шлюбі з	Соломія Словацька
Медіафайли у Вікісховищі

Август Бекю (пол. August Ludwik Bécu, лит. Augustas Ludvikas Bekiu; 25 травня (14 травня) 1771(17710514), Гродно, Городенський повіт Трокського воєводства, Велике князівство Литовське — 7 вересня (26 серпня) 1824, Вільно, Російська імперія) — польський учений-гігієніст французького походження, професор Віленського університету. Вітчим поета Юліуша Словацького.

Август (Огюст) Бекю — нащадок французьких гугенотів, які в XVII столітті осіли в Померанії, сам він — уродженець міста Гродно в Речі Посполитої (нині Республіка Білорусь). Бекю закінчив Головну Віленську школу, здобув ступінь доктора філософії (1789), ступінь доктора медицини (1793). У Головній школі (в 1803 році перетвореної в імператорський Віленський університет) викладав в 1797—1824 роках курси патології, терапії, фармацевтики, фізіології; завідував кафедрою фізіології (з 1805 року), кафедрою патології та гігієни (з 1806 року). Став одним із засновників віленського Медичного суспільства (1805) і був його головою з 1811 року. У 1807—1812 роках був членом шкільної комісії, в 1819 році виконував посаду куратора шкіл.

У 1818 році Бекю одружився з польською вірменкою Соломією Словацькою, матір'ю відомого поета Юліуша Словацького.

Загинув від удару блискавки. Некролог, опублікований в журналі «Dziennik Wileński», датує смерть Августа Бекю 26 серпнем 1824 року. Та ж дата вказана на надгробку на віленському кладовищі Расу. У деяких джерелах помилково вказується 26 липня.

Бекю був відряджений Віленським університетом в Шотландію і після повернення в 1803 році став першим в Литві практикувати щеплення віспи. Написав про вакцинацію роботу «O wakcynie czyli tak zwanei ospie krowiej» («Про вакцину, або так звану коров'ячу віспу»; Вільна, 1803). У 1808 році разом з професором Йозефом Франком заснував при університетській клініці інститут вакцинації для навчання студентів щепленню. Співпрацював у журналі «Dziennik Wileński».

Август Бекю був цензором при Віленському університеті в 1807—1810 і 1817—1823 роках.

Беручи участь в органах нагляду над навчальними закладами, Август Бекю не міг не викликати негативного ставлення патріотично налаштованої польської молоді. Вважається, що він зіграв непристойну роль в розслідуванні справи філоматів-філаретів (1823—1824), вступивши в тісне співробітництво з М. М. Новосильцевим. Коли 26 серпня 1824 року ударом блискавки Бекю був убитий у власній квартирі, в цьому побачили доказ його зради та покарання; за деякими джерелами, блискавка нібито сплавила в злиток срібні монети, які зберігалися у ліжку, що нібито отримані ним за надання послуг російській владі. Адам Міцкевич, який був надісланий у справі філоматів з Литви, в третій частині поеми «Дзяди» вивів негативну фігуру Доктора, в якому легко розпізнається Бекю. Вважається, що ця обставина була причиною ворожнечі між Міцкевичем і Словацьким.

• O wakcynie czyli tak zwanei ospie krowiej. Wilno, 1803 («Про вакцину, або так званої коров'ячої віспи»).
• Rozprawa doskonalości szpitalów. Wilno, 1807 («Міркування про вдосконалення лікарень»).
• O porządnem utrzymywaniu spitalów. Wilno, 1807.
• Postrzeźenie mleka zielonego.
• O lączeniu medycyny z chirurgią. Wilno, 1817.

• Бекю, Август // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)