Перейти до вмісту

Кулинич Григорій Григорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 04:41, 16 грудня 2024, створена Mediafond (обговорення | внесок) (оформлення)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Кулинич Григорій Григорович
Народився7 лютого 1919(1919-02-07)
Орловець (Черкаський район)
Помер4 серпня 1998(1998-08-04) (79 років)
Київ

Григо́рій Григо́рович Кули́нич (7 лютого 1919 року, с. Орловець — 4 серпня 1998 року, Київ) — літературознавець, перекладач, кандидат філологічних наук (1971). Член НСПУ (1958). Учасник 2-ї світової війни. Лауреат державних нагород СРСР.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 7 лютого 1919 року, у с. Орловець.

У 1947 році закінчив Київський університет.

Працював редактором видавництв «Ра­дянський письменник» (з 1947 по 1949), Держлітвидав УРСР (з 1949 по 1952), «Молодь» (з 1952 по 1957 — заступник головного редактора), очолював видавництва «Дні­про» (з 1965 по 1966) та «Музична Укра­їна» (з 1966 по 1980).[1]

Роботи

[ред. | ред. код]

Автор літературного портрета «Ярослав Галан» (К., 1965; 1977). У його перекладі з білоруської українською мовою вийшли повість «У Заболотті світає» Ян­ки Бриля (1953), романи «Серце на долоні» (1964), «Сніжні зими» (1969), «Атланти і каріатиди» (1980, спільно з М. Олійником), «Петроград–Брест» (1989) І. Ша­мякіна, збірник романів і повістей «Пошуки майбутнього» (1991); з російської — повість «Військова таємниця» А. Гайдара (1955), романи «Шукачі» Д. Граніна (1956), «Південноамериканський варіант» С. Залигіна (1983; усі — Київ).[1]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б П. М. Перебийніс. Кулинич Григорій Григорович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТ��. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2016. — Т. 16 : Куз — Лев. — 712 с. — ISBN 978-966-02-7998-8.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]