Совка смугаста бахромчата
Совка смугаста бахромчата | ||||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Совка смугаста бахромчата
| ||||||||||||||||||||
Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||
Mythimna turca ( Linnaeus, 1761) | ||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||
|
Сóвка смугáста бахрóмчата — метелик родини Совки (Noctuidae).
Метелик має 39–46 мм розмах крил[1]. Переднє крило блідо-рудувато-охристе, вкрите рудувато-сірими плямами та малесенькими чорними цяточками. Поперек кожного крилі йдуть дві хвилясті темні лінії (англійська вернакулярна назва тварини — double line moth («нічниця — подвійна лінія»). Задні крила рудувато-світло-коричневі.
Дорослі гусениці жовтувато-сіра, з темними плямами, особливо помітними у передній частині спинки; вздовж спинки йдуть декілька темних ліній. Дихальця облямовані чорним[2].. Лялечка прикріплюється до субстрату догори заднім кінцем за допомогою двох довгих, загнутих на кінці шипів на останньому сегменті тіла[3].
Ареал виду охоплює більшу частину Палеарктики, крім крайньої Півночі, і включає майже всю Україну, за винятком Криму та Заходу Одещини[1].
Імаго активні у нічний час, із червня до вересня. Вид розвивається у двох поколіннях на рік із літньою діапаузою. Метеликів можна побачити на луках, болотах, в лісах, садах і парках. Зимує гусінь. На півдня ареалу вид дає два покоління на рік: у червні-липні, а потім у серпні-вересні. Гусінь є поліфагом. Вона живиться листям ожики, трясучки [1], грястиці, тонконога, зірочника, осоки [4][5].
Подібно до інших біологічних видів, смугаста бахромчата совка є невід'ємною ланкою природних екосистем — споживаючи рослинні тканини і стаючи здобиччю тварин — хижаків та паразитів.
Вид занесений до Червоних списків у декількох землях Німеччини[6].
- ↑ а б в Ключко З. Ф. Совки України. К.: Вид-во Раєвського, 2006. – 248 с.)
- ↑ Seitz, A. Ed. Die Großschmetterlinge der Erde, Verlag Alfred Kernen, Stuttgart Band 3: Abt. 1, Die Großschmetterlinge des palaearktischen Faunengebietes, Die palaearktischen eulenartigen Nachtfalter, 1914
- ↑ Forster, W., Wohlfahrt, Th. A. Die Schmetterlinge Mitteleuropas. Band 4: Eulen. (Noctuidae). Franckh'sche Verlagshandlung, Stuttgart 1971
- ↑ Robinson, G. S., P. R. Ackery, I. J. Kitching, G. W. Beccaloni & L. M. Hernández. 2010. HOSTS - A Database of the World's Lepidopteran Hostplants. Natural History Museum, London
- ↑ Ebert, G.(Hrsg.): Die Schmetterlinge Baden-Württembergs Band 7, Nachtfalter V. Ulmer Verlag, Stuttgart, 1998
- ↑ Bundesamt für Naturschutz (Hrsg.): Rote Liste gefährdeter Tiere Deutschlands. Landwirtschaftsverlag, Münster 1998