Кущик Віктор Вікторович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 10:20, 25 липня 2024, створена Tarasssst (обговорення | внесок)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вікток Кущик
Кущик Віктор Вікторович
 Головний сержант
Загальна інформація
Народження11 січня 1993(1993-01-11)
Нетішин
Смерть10 травня 2024(2024-05-10) (31 рік)
Псевдо«Азіат»
Військова служба
Роки служби2014—?, 2022—2024
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗСЗСУ Збройні сили
Рід військ Гірська піхота
Формування
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Ві́ктор Ві́кторович Ку́щик (1993—2024) — головний сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Повний кавалер ордена «За мужність».

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 11 січня 1993 в місті Нетішин Хмельницької області.

Піс­ля за­кін­чення 1-ої не­ті­шинсь­кої шко­ли нав­чався в Се­вас­то­поль­сько­му суд­но­бу­ді­вель­но­му учи­ли­щі, про­хо­див стро­ко­ву служ­бу в ла­вах НГУ. У 2014 році став на захист Батьківщини.

Після повномасштабного вторгнення, доросліший та досвідченіший, він знову повернувся до лав ЗСУ та продовжив обороняти країну. Був нагороджений орденами «За мужність» ІІ і ІІІ ступенів, відзнакою Президента України та бригадною відзнакою «Срібний Едельвейс».

Нагороди

[ред. | ред. код]

3 червня 2022 указом президента нагороджений орденом «За мужність» ІІ ступеня[1]

16 липня 2024 указом президента нагороджений орденом «За мужність» I ступеня[2].

Загибель

[ред. | ред. код]

Залишилися батьки, дружина Олександра та донька Діана. Похований на Пагорбі Слави в Ужгороді[3][4]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Указ президента України №390/2022.
  2. Указ президента України №465/2024.
  3. В Ужгороді попрощалися з полеглими Героями Іваном Бородіним та Віктором Кущиком (ФОТО).
  4. На війні загинув розвідник родом із Шепетівщини з позивним «Азіат».