Альшванг Арнольд Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 22:00, 13 березня 2024, створена Ганна Макаренко (обговорення | внесок) (Категорія)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Альшванг Арнольд Олександрович
Основна інформація
Дата народження1 жовтня 1898(1898-10-01) або 1898[1]
Місце народженняКиїв, Російська імперія[2]
Дата смерті28 липня 1960(1960-07-28)[2] або 1960[1]
Місце смертіМосква, СРСР[2]
Громадянство СРСР
 Російська імперія
Професіїмузикознавець, композитор
ОсвітаНаціональна музична академія України імені П. І. Чайковського
ЗакладНаціональна музична академія України імені П. І. Чайковського

Арно́льд Олекса́ндрович Альшва́нг (*19 вересня (1 жовтня) 1898, Київ — †28 липня 1960, Москва) — радянський музикознавець, доктор мистецтвознавства з 1944.

Біографія

[ред. | ред. код]

Закінчив Київську консерваторію (1920) як піаніст (клас Генріха Нейгауза), потім (1922) як композитор (в Рейнгольда Глієра й Болеслава Яворського). Доктор мистецтвознавства (1944).

1919 року викладав у Театральній академії в Києві.

У 1919—1921 роках керував у Києві військово-музичною школою. Викладав у Київській (1923—1925) і Московській (1930—1934) консерваторіях.

Альшванг Арнольд Олександрович пробув два роки у засланні (арештований за безпідставним звинуваченням) — спочатку у м. Тобольськ, потім на Кавказьких Мінеральних Водах та м. Оренбург. Після чого повернувся до музикальної та педагогічної діяльності.

Згодом не раз гастролював в Україні як піаніст і виступав з лекціями з питань музичної культури. Підтримував дружні стосунки з П. О. Козицьким (який присвятив фортепіанну прелюдію, 1920), Лесем Курбасом, В. Л. Модзалевським, Г. І. Нарбутом, Павлом Тичиною.

Праці

[ред. | ред. код]

Опублікував книги про К. Дебюссі (1935), О.Скрябіна (1945), П.Чайковського (1959), посмертно виданий збірник «Твори К. Дебюссі і М. Равеля» (1963). 1940 року у серії «Жизнь замечательных людей» випустив книгу про Л. Бетховена, потім (1952) переробив її в монографію, 1963 року підготував розширене й доповнене видання (3-і вид. 1966, 4-і вид. 1971; ця книга вийшла також у перекладах на угорські, естонські, румунські мови).

Автор статей про П. О. Козицького (1934), В. В. Пухальського (1948), ряду публікацій в українській пресі.

Серед музичних творів — Симфонічна поема на українські народні теми (1926).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Musicalics
  2. ↑ а б в Альшванг Арнольд Александрович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Мистецтво України. Енциклопедія в 5 томах. Т. 1 (A-B)., — К., 1991

Посилання

[ред. | ред. код]


Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Альшванг_Арнольд_Олександрович&oldid=42048272